Ухвала суду № 59369233, 13.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9148/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

секретаря судових засідань Куси Л.І.,

за участю сторін судового провадження:

прокурора Бакаєвої А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому та клопотання захисника про зміну останнього в кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42016110000000065 від 04.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді у Дніпровського районного суду м. Києва перебуває дане провадження.

У судовому засіданні прокурор заявила усне клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом обвинуваченого, оскільки підстави для зміни міри цього запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ахарактеризуючі особистість обвинуваченого дані не змінилися.

Також, 09.06.2016 за вхідним № 34860 захисником обвинуваченого ОСОБА_3 було подано письмове клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання, яке обґрунтоване тим, що, на цей час, передумови застосування останнього, визначені ст.ст. 132, 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України відсутні.

У судовому засіданні обвинувачений підтримав письмове клопотання захисника у повному обсязі з підстав вказаних у останньому та заперечував проти задоволення клопотання прокурора, бо воно є необґрунтованим.

Тож, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, приходить до наступного.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

А, останній (розділ ІІ) передбачає, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається, якщо слідчий, прокурор доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого заявник звертається із клопотанням.

При цьому, частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Так, у цьому випадку, судом враховується те, що згідно даних обвинувального акта ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є уродженцем Донецької області, громадянином України, зареєстрований та має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий обвинувачується у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.

До обвинуваченого застосовано, на цей час, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту враховуючи наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

А, стороною захисту, у даному випадку, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому, на даний час, втратили свою актуальність.

Апріорі, виходячи з того, що слідчим суддею встановлено наявність ризиків можливості впливати на свідків, вчинити інше правопорушення, переховуватися від суду, а на цей час, у провадженні свідки не допитані, тож виходячи з того, що суд може обґрунтовувати свої висновки тільки показаннями, які він сприймав у суді особисто, можливість реального впливу обвинуваченого на останніх є триваючою, як і ризиків можливості вчинення іншого злочину та його переховування від суду враховуючи характер злочину в вчиненні якого він підозрюється.

Щодо доводів про відсутність у провадженні обґрунтованої підозри, то суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, суд враховуючи те, що слідчим суддею було встановлено при обранні запобіжного заходу, що обвинувачений об'єктивно підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення та, на цей час, дане судове рішення слідчого судді є чинним, не піддаючи останнє сумніву та не порушуючи принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, вважає, що у цій справі, об'єктивні обставини встановлені слідчим суддею та, на цей час, не спростовані, враховуючи не дослідження доказів з боку сторони обвинувачення та захисту, що передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), свідчать про обґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки, на цьому етапі, підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дані правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

Тим паче, що у письмовому клопотанні захисник фактично суперечить у різних його частинах сама собі, адже просить зміни запобіжний захід, однак вказує на те, що обґрунтована підозра відсутня, але ж у разі відсутність обґрунтованої підозри суд взагалі не має права визначати у силу вимог ст. 194 КПК України особі будь-який запобіжний захід.

Але, у той же час, суд не сприймає, як переконливі доводи обвинувачення про те, що вони є

достатніми для переконання об'єктивного спостерігача у тому, що, на цей час, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам.

Частина ж 3 вказаної статті Кодексу регламентує, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

А тому, на цьому етапі розгляду справи, висловлені, у даному судовому засіданні, доводи прокурора на доведення обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є сумнівними, але наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у той час, як доводи захисту, в цій частині, є обґрунтованими та такими, що вказуються на відсутність обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

За таких обставин суд враховуючи, той факт, що стороною обвинувачення було доведено наявність ризиків, визначеного ст. 177 КПК України, та безумовної недоведеності факту того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти їм, вважає за необхідне змінити обвинуваченому запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правоввій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.

Тобто, клопотання прокурора та захисника підлягають до задоволення частково.

Також, на думку суду, слід задовольнити, як обґрунтовану, заяву ОСОБА_3 від 09.06.2016, яка надійшла до суду того ж дня за вх. № 34858, та відкласти дане підготовче засідання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 194, 314-315, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого та клопотання захисника про зміну останнього - задовольнити частково.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді домашнього арешту змінити на особисте зобов'язання.

Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти до 13.08.2016 на нього наступні обв'язки:

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із м. Києва без дозволу суду.

В іншій частині у задоволенні клопотань - відмовити.

Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням ухвали в частині зміни запобіжного заходу покласти на прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури прокуратури Київської області Бакаєву А.М.

Підготовче судове засідання відкласти до 15:00 14.07.2016 про, що повідомити учасників судового провадження.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Копію ухвали вручити учасникам процесу.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 13 год. 01 хв. 17.06.2016.

С у д д я: О.В. Бірса