Рішення № 59369020, 28.07.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5353/16-ц

провадження № 2/753/3863/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарі - Корпусенко А.О.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до громадської організації «Рада батьків міста Києва» в особі голови ОСОБА_4, про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, про захист честі, гідності та ділової репутації, посилаючись на те, що відповідачем через засоби масової інформації було розповсюджено відносно позивача недостовірну інформацію, яка містить неправдиві дані щодо вчинення нею кримінальних правопорушень. Крім того, таку інформацію було доведено на публічному виступі, на якому відповідач прилюдно наніс образи позивачу у вигляді звинувачень на її адресу у вчиненні кримінальних правопорушень. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, що спричинили їй моральних страждань, які виразились у зміні відношення до особи позивача з боку оточуючого середовища, що також вплинуло на її родину, зокрема дітей. Враховуючи зазначене позивач вимушена була звернутися до суду за захистом свого немайнового права, шляхом визнання розповсюдженої інформації недостовірною, спростувати інформацію у такий же спосіб в який остання була поширена та прилюдно оголосити резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог у той же спосіб в який остання була розповсюджена.

В судовому засіданні позивач та представники останньої позов підтримали, просили задовольнити з підстав зазначених у позові та у заяві про збільшення позовних вимог. Позивач представники пояснили, що відповідач неправомірно звернувся до правоохоронних органів про нібито вчинення кримінального правопорушення позивачем, під час здійснення нею діяльності будучи головою батьківського комітету навчального закладу. Відповідач не мав на меті встановлення істини, реальною підставою для звернення до правоохоронних органів з такою заявою є намір змінити керівництво батьківського комітету, а також довготривалий конфлікт із директором навчального закладу. Крім того, на зборах батьківського комітету, відповідачем було публічно оголошено заяву про вчинення кримінального правопорушення позивачем, відповіді з правоохоронних органів, після чого з боку відповідача на адресу позивача були висловлені образи у вчиненні кримінальних правопорушеннях. Також, заява про вчинення кримінального правопорушення з якою відповідач звернувся до правоохоронних органів була розміщена на офіційному сайті відповідача із зазначенням особистих даних позивача на що остання згоду відповідачу не надавала. Вказані дії призвели до погіршення відношення до позивача з боку оточуючого середовища, зокрема батьків учнів навчального закладу головою батьківського комітету є позивач. Такі обставини вплинули і на дітей позивача, які навчаються у томуж навчальному закладі, які вимушені постійно відповідати на запитання інших учнів закладу та виправдовуватися, що позивач є невинуватою особою і всі оприлюднені звинувачення є наклепом. На даний час діти відмовляються відвідувати навчальний заклад через негативне ставлення до них окремих учнів та вчителів через розповсюджену недостовірну інформацію.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та пояснили, що до відповідача надійшли усні, а в подальшому письмові звернення окремих батьків учнів навчального закладу головою батьківського комітету якого нібито є позивач, про те, що на їх думку, грошові кошти, які вони здають на потреби шкоди використовуються не за цільовим призначенням. Після надходження усних звернень, відповідач разом із доданими заявниками документами звернувся до правоохоронних органів із заявою про можливе вчинення кримінального правопорушення позивачем, де виклав обставини, які розповіли батьки, що до нього звернулися. Після чого, відповідач зажадав від них письмових звернень, які були викладені батьками і які також із доданими до них документами були спрямовані до правоохоронних органів у вигляді окремої заяви. Вказані заяви були розміщені на офіційному сайті відповідача та в подальшому разом із відповіді оголошені зборах батьківського комітету навчального закладу. Будь яких образ на адресу позивача відповідач не виловлював. В подальшому на вимогу позивача вказана заява про кримінальне правопорушення була видалена із офіційного сайту відповідача. Заяви про вчинення кримінального правопорушення з якими звернувся відповідач були внесені до єдиного державного реєстру досудового розслідування і наданий час триває досудове розслідування.

Вислухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17.12.2015 року та 22.12.2015 року громадська організація «Рада батьків міста Києва» звернулась до Київської місцевої прокуратури № 2 з заявами про можливе вчинення позивачем кримінальних правопорушень /а.с.11-15/.

17.03.2016 року відбулись збори гімназії № 237, в якій позивач виконує обов'язки голови батьківського комітету, на яких відповідачем було оголошено вказані заяви про вчинення кримінальних правопорушень, а також відповідь з правоохоронних органів щодо стану досудового розслідування /а.с. 146, 210/.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п.6 ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»,позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п.9 ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Відповідно до п.12 ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваноїінформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Відповідно до п.15 ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»,при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно до п.16 ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Як вбачається з копій скріншотів з сторінки у соціальній мережі Facebook голови громадської організації «Рада батьків міста Києва» ОСОБА_4, останнім був зроблений репост інформації викладеної на офіційній сторінці у соціальній мережі Facebookгромадської організації «Рада батьків міста Києва», а саме копій заяв до правоохоронних органів щодо перевірки діяльності позивача, як голови батьківського комітету гімназії № 237 /а.с. 42-45, 69, 70/.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що наприкінці 2015 року до нього, як голови громадської організації «Рада батьків міста Києва» звернулись батьки учнів гімназії № 237 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також ще три особи прізвища, яких він не пам'ятає. Метою звернення вказаних батьків було прохання здійснити перевірку діяльності позивача, як голови батьківського комітету гімназії № 237 щодо розпорядження коштами, які батьки гімназії здають на потреби школи. Підставою для такого звернення стало те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виявили невідповідність первинних касових документах товарам, які були придбані, а також невідповідність суми, яка витрачається на охорону із сумою, яка фактично сплачується за такі послуги. Після усного звернення ОСОБА_4 пояснив, що не є уповноваженою особою для перевірки таких даних, у зв'язку з чим на підставі усних звернень, а також частини документів, які надав ОСОБА_6 звернувся до прокуратури, де виклав повідомлені йому обставини. В подальшому ОСОБА_6 було додано решту документів, які він ставив під сумнів, після чого ОСОБА_4 виклав почуте у другій заяві до правоохоронного органу, яку направив останньому разом із додатками /а.с. 116-145/. Після цього ОСОБА_4 попросив ОСОБА_5 викласти всі свої усні підозри, які ОСОБА_4 виклав у заявах про злочини та направив до прокуратури, у письмовому вигляді, що остання разом із ще двома батьками учнів гімназії № 237 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і зробили /а.с. 112/. Вказані обставини підтвердили і допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_4 як голова громадської організації «Рада батьків міста Києва» на офіційній сторінці останньої у соціальній мережі Facebook, опублікував вказані заяви з повідомленням про направлення їх до правоохоронних органів. Будь яких коментарів або тверджень з боку автора, з яких можна б було зробити висновок про те, що ОСОБА_4 наполягає на встановленні фактів викладених у заявах про злочини такатегорично звинувачує позивача у кримінальних правопорушеннях немає.

Враховуючи наведене, суд не вбачає в діях голови громадської організації «Рада батьків міста Києва»ОСОБА_4, а саме при зверненні до правоохоронних органів та повідомлення про це зацікавлену громадськість у мережі Інтернет, порушень особистого немайнового права позивача, оскільки останнім було реалізовано конституційне право, а не поширення недостовірної інформації.

В свою чергу, суд вважає доводи представників позивача про те, що розміщення заяв на сайті відповідача мало місце порушити особисті немайнові права позивача є неспроможними, оскільки відповідач діяв в інтересах батьків, які звернулися до нього з відповідним проханням розібратися у ситуації, яка їх непокоїла, що відповідачем, відповідно до статуту останнього в межах наданих повноважень і передбачений законом спосіб було зроблено. Наразі досудове розслідування викладених у заявахголови громадської організації «Рада батьків міста Києва» ОСОБА_4 фактів триває.Крім того, позивач в судовому засіданні пояснила те, що дійсно мають місце деякі невідповідності у чеках, проте останні на розмір витрат не впливають і зумовлені прагненням зменшити витрати батьків на потреби школи, а не вчинити неправомірно.

Отже, під час розгляду справи не встановлено, що у зверненні відповідача мали місце завідомо неправдиві відомості і що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав, що було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права,свободи чи законні інтереси,а мета розповсюдити відносно позивача недостовірну інформацію.

Крім того, позивач не заперечувала тієї обставини, що за її зверненням до відповідача заяви про вчинення кримінального правопорушення були видалені із сторінки відповідача у соціальної мережі Facebook.

Позивач стверджує про те, що на зборах гімназії № 237, які відбулись 17.03.2016 рокуОСОБА_4. розповсюджував проти позивача неправдиву інформацію, а саме висловлював на її адресу образи, називаючи позивача шахрайкою та злодійкою. Вказані обставини підтвердили ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 В свою чергу, спростували вказані обставини свідки ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14,ОСОБА_5, ОСОБА_4 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12 слід оцінити критично, оскільки вказані особи є батьками учнів гімназії № 237, які разом із позивачем, займались громадською діяльністю, щодо здійснення закупівель на потреби школи, зокрема і тих, що стосуються обставин викладених у заявах про вчинення кримінальних правопорушень. Разом з тим, позивач стверджувала, що одним із батьків учнів здійснювався відеозапис вказаних зборів, проте перегляд такого відеозапису /а.с. 210/ не підтвердив обставини розповсюдження відповідачем недостовірних відомостей відносно позивача, шляхом висловів на її адресу образ, зокрема тих про які зазначає позивач. Таким чином, суд вважає, що факти спричинення відповідачем позивачу образ на зборах, не знайшов свого підтвердження.

Що стосується оголошення ОСОБА_4 на зборах гімназії № 237, які відбулись 17.03.2016 року заяв направлених ним до правоохоронних органів та відповідь з правоохоронних органів, суд вважає, що такі дії не є розповсюдженням недостовірної інформації, оскільки мали місце не твердження відповідача, а підозри з метою перевірки яких відповідач реалізував своє громадянське право та звернувся до правоохоронних органів.

Разом з тим, зважаючи те, що обставини, які на даний час є предметом перевірки правоохоронних органів, стосуються всієї гімназії № 237, а не тільки відповідача, а також те що відповідач діяв не тільки з власної ініціативи але й на прохання окремих батьків гімназії № 237, доведення до громадськості факту реалізації свого права відповідачем не є розповсюдженням недостовірних відомостей відносно позивача.

Крім того, як вбачається з протоколу засідання батьківського комітету гімназії № 237 від 24.09.2015 року, позивач була обрана головою батьківського комітету гімназії на 2015 - 2016 р.р. /а.с.19/. Позивач виконує свою діяльність на підставі Положення про батьківський комітет загальноосвітньої установи (далі - Положення), а саме гімназії № 237 /а.с. 106 -111/.

Згідно п. 1.1. Положення, положення про батьківський комітет приймається на загальношкільних батьківських зборах, затверджується та вводиться в дію наказом по загальноосвітній установі. Зміни та доповнення в дійсне положення вносяться в такому ж порядку.

Згідно п. 1.2. Положення, батьківський комітет очолює голова. Комітет підкоряється й підзвітний загальношкільним батьківським зборам.

Згідно п.1.5. Положення, рішення комітету є рекомендаційними.Обов'язковими є тільки ті рішення комітету, з метою реалізації яких видається наказ по загальноосвітній установі.

Згідно п. 6. 4 Положення, комітет працює за планом і регламентом, що узгоджені з директором школи.

Отже, дане положення регламентує діяльність батьківського комітету загальноосвітньої установи, що є органом самоврядування загальноосвітньої установи. У зв'язку з наведеним доводи представників відповідача про необхідність реєстрації батьківського комітету, як юридичної особи є неспроможними і такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки батьківський комітет юридичною особою не є.

Враховуючи наведене вбачається, що позивач перебуваючи на посаді голови батьківського комітету, фактично є публічною особою, а отже її особисті дані, зокрема адреса і телефон для шкільного самоврядування гімназії № 237, а також і решти батьків учнів цієї гімназії є відкритими.

Відповідно до п. 21 ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюютьпублічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Зважаючи на зазначені правові рекомендації, вбачається, що виступ відповідача, запрошеного на прохання директора гімназії № 237 на зборах батьків та оголошення ним на вимогу батьків дії, які він вжив за результатами їх звернень та наслідки таких звернень, а також оприлюднення цього у мережі Інтернет не може вважатися порушенням прав позивача, оскільки остання, будучи обраною на таку посаду свідомо розуміла або повинна була розуміти публічність та значимість своєї діяльності, зокрема і те, що за її діями спостерігатимуть більш прискіпливіше і більш критикуватимуть ніж дії тих осіб, які не займаються громадською діяльністю, пов'язану із шкільним самоврядуванням.

Оцінюючи належність, допустимість, доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст. 277 ЦК України, ППВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»,суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до громадської організації «Рада батьків міста Києва» в особі голови ОСОБА_4, про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: