Ухвала суду № 59368146, 01.08.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 653/2245/15-к

Головуючий в 1 інстанції: Крапівіна О.П.

Провадження № 11-кп/791/701/16 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч.4 cт. 426-1 КК України

У Х В А Л А

іменем України

01 серпня 2016 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Красновського І.В., Литвиненко І.І.

при секретарі Благовещенської О.О.,

за участю прокурора Циганкова Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 42015230270000100 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2016 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Приозерне, Кілійського району, Одеської області, зареєстрованого та мешкаючого: АДРЕСА_1, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, призваного 19.02.2015 року Кілійським РВК Одеської області, водія польової лазні взводу технічного забезпечення роти забезпечення військової частини - польова пошта В2262, солдата;

засуджено за ч.4 ст. 426-1 КК України на 7 років позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн. та у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн..

Вирішено питання про речові докази.

в с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 24 червня 2015 року близько 11 години, перебуваючи в кімнаті для відпочинку їдальні військової частини - польова пошта В2262 смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, будучи тимчасово призначеним начальником їдальні (кухні) польового табору цієї ж частини, в умовах особливого періоду, солдат ОСОБА_2, з причин незадовільного виконання ОСОБА_4 обов'язків кухаря, умисно застосував насильство до вказаного підлеглого військовослужбовця, а саме наніс декілька ударів кулаком по обличчю останнього, що виразилося у завданні йому тілесних ушкоджень.

Як наслідок, в цей же день військовослужбовця ОСОБА_4 було госпіталізовано до реанімаційного відділення Генічеської районної лікарні, де йому встановлено попередній діагноз «Закрита черепно-мозкова травма тяжкого ступеню. Глибока мозкова кома, набряк шовного мозку».

В подальшому, 01 липня 2015 року близько 02 години, в реанімаційному відділенні Генічеської районної лікарні солдат ОСОБА_4 помер від тілесних ушкоджень, завданих солдатом ОСОБА_2.

Таким чином, ОСОБА_2, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 426-1 КК України, а саме: застосування насильства щодо підлеглого, вчиненого в умовах особливого періоду, що спричинило тяжкі наслідки.

Не погоджуючись з вироком суду, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 указує на незаконність вироку з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Свої доводи обґрунтовує тим, що єдиним доказом того, що сержант ОСОБА_4 був підлеглим солдата ОСОБА_2, є показання солдата ОСОБА_5, який начебто призначив ОСОБА_2 старшим по їдальні. При цьому сторона обвинувачення не надала доказів про те, що ОСОБА_5 був командиром по відношенню до солдата ОСОБА_2, тому висновок суду про те,що сержант ОСОБА_4 був підлеглим солдата ОСОБА_2, не підтверджено належними та допустимими доказами. Зазначає, що медична картка стаціонарного хворого була отримана не процесуальним шляхом. Висновок суду про тяжкі наслідки - смерть потерпілого, ґрунтується на висновках судово-медичних експертиз, які є недопустимими доказами, оскільки медична документація отримана не процесуальним шляхом. Вважає, що рішення суду від 03.12.2015 року, яким ОСОБА_2 продовження строку тримання під вартою, ухвалено незаконним складом суду, оскільки суд в ухвалі зазначив, що він вчинив тяжкий злочин, що порушує презумпцію невинуватості і поставило під сумнів неупередженість суду. Крім того, суд безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотань про витребування із військової частини наказів та тимчасового доступу до медичної документації для проведення комісійної судово-медичної експертизи, чим суд порушив право обвинуваченого на захист. На його думку, під час судового розгляду в суді першої інстанції не було встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2, тому суд повинен був ухвалити виправдувальний вирок. При ухваленні вироку суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого на невизначений термін, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.Просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2, а кримінальне провадження закрити у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості, звільнити того з-під варти.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника, прокурор указує на її необґрунтованість, оскільки судом повно і правильно встановлені фактичні обставини кримінального провадження. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вироку суду першої інстанції без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, просив вирок суду залишити без зміни, у дебатах прокурор залишився на своїй попередній позиції, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2у вчиненні злочину, за який він засуджений, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані дослідженими під час судового розгляду доказами, яким дано належну оцінку, і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_2у застосуванні насильства щодо підлеглого, вчиненого в умовах особливого періоду, що спричинило тяжкі наслідки, а також аналогічні твердження обвинуваченого у судовому засіданні, є непереконливими і не знайшли свого підтвердження.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, не визнаючи себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, не заперечував той факт, що 24.06.2015 року ОСОБА_5, виконуючий обов'язки командира взводу військової частини польова пошта В2262, тимчасово призначив його начальником їдальні польового табору військової частини. В цей же день, коли він виявив, що військовослужбовець ОСОБА_4 відсутній на посудомийці, знайшов того сплячим у кімнаті для відпочинку їдальні. Щоб розбудити ОСОБА_4, похлопав останнього по обличчю. Після чого той встав і пішов до їдальні. Через деякий час йому повідомили, що ОСОБА_4 стало погано і той впав. Стверджував, що ОСОБА_4 помер від ударів когось іншого.

Ці заперечення ОСОБА_2 проти обвинувачення були предметом перевірки у судовому засіданні і спростовуються детально наведеними у вироку доказами.

Свідок ОСОБА_5 показав, що він є командиром взводу і 24.06.2015 року усним наказом призначив ОСОБА_2 старшимпо їдальні. Відповідно до Статусу внутрішньої служби Збройних Сил України останньому був підпорядкований наряд по їдальні, зокрема й ОСОБА_4. У цей день повар ОСОБА_6 йому повідомив, що, коли хлопці мили посуд, відбулася сварка, через що ОСОБА_4 стало погано і тому викликали швидку допомогу і направили до лікарні. ОСОБА_4 на службі зловживав спиртними напоями.

Свідок ОСОБА_6 (повар) показав, що 24.06.2015 року він був в наряді по їдальні, старшим був ОСОБА_2. В цей час ОСОБА_4 лежав на ліжку та спав у кімнаті відпочинку їдальні. До нього підійшов ОСОБА_2 та став його будити. Між ними виникла сварка через те, що ОСОБА_4 сказав, що нікуди не піде та хоче спати. Після чого, ОСОБА_2 наніс два-три удара рукою по обличчю ОСОБА_4, але той не хотів вставати. Після ОСОБА_4 пішов курити. Коли ОСОБА_4 стало погано, йому викликали швидку допомогу та направили до лікарні. Він бачив на обличчі ОСОБА_4 подряпини, пошкодження та почервоніння. Вказав, що після того, як ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_4, пройшло десь 20 хвилин до того моменту, як ОСОБА_4 стало погано та той втратив свідомість.

Свідок ОСОБА_7 показав, що 24.06.2015 року він був помічником кухаря, а ОСОБА_2 був старшим по їдальні. ОСОБА_2, будучи старшим не застосовував стосовно нього фізичне насилля, але було й таке, що ОСОБА_2 бив його по обличчю. Що ж до інциденту, бачив, як ОСОБА_4 стало погано на кухні і той різко втратив свідомість. ОСОБА_4 підхватили та викликали йому швидку допомогу. Раніше чув, що ОСОБА_4 попав в якусь ситуацію, та на його обличчі були пошкодження. ОСОБА_4 казав, що він випив та подрався з кимось.

Свідок ОСОБА_8 (повар) показав, що 24.06.2015 року ОСОБА_2 був старшим по їдальні. Зі слів ОСОБА_7 йому стало відомо, що ОСОБА_2 побив ОСОБА_4. Коли ОСОБА_4 впав, то в нього була подряпина на обличчі. ОСОБА_4 знав всього 3-4 дні, 2 дні з яких, той був п'яний.

Свідок ОСОБА_9 показав, що 24.06.2015 року він був в наряді по їдальні. Чув, що на підвищених тонах казали «вставай, прибирай». Потім до приміщення приготування їжі зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_2, після чого останній пішов кудись. Десь через 20 хвилин почув крики, ОСОБА_4 винесли на двір. Бачив на обличчі останнього свіжу припухлість. ОСОБА_4 казав, що йому зле.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_2 солдат, а ОСОБА_4 був сержантом та не міг бутипідлеглим обвинуваченого, суд першої інстанції правильно визнав такими, що суперечать встановленим обставинам справи, оскільки згідно із п.33 Статусу внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням (ст.ст.31,32 цього Статусу) не є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням.

Цю обставину також підтвердив свідок ОСОБА_5, що він як командир взводу був старшим та призначив ОСОБА_2 старшим по їдальні і цей факт визнав останній.

Такі ж вимоги встановлені п.6 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статус Збройних Сил України» - право командира віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддавання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

З висновку судово-медичної експертизи № 74/Г від 01.07.2015 року вбачається, що у потерпілого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, виявлені тілесні ушкодження (1-й групи), які утворились від дії тупих предметів, можливо 24.06.2015 року та викликали небезпечний для життя стан та по цьому признаку відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та викликали смерть 01.07.2015 року в 02.00 в реанімаційному відділі Генічеської ЦРЛ. Смерть настала у результаті закритої внутрішньочерепної травми у виді субдуральної гематом, забиття головного мозку, субарахноідального крововиливу. Виникнення тілесних ушкоджень мало можливе при ударі долоню руки по обличчю та характерно для нанесення сильного удару, а враховуючи наявність на обличчі ссадини губи і синця вік - не менше двох ударів, можливо кулаком. Інші тілесні ушкодження не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. (т.1 а.п. 106 -108)

Висновки цієї експертизи підтвердив судово-медичний експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні.

З метою перевірки позиції захисту щодо давності заподіяння тілесних ушкоджень, механізму їх утворення, причини смерті ОСОБА_4, за клопотанням прокурора було призначено комісійну судово-медичну експертизу з залученням спеціаліста-нейрохірурга, при цьому сторона захисту заперечувала проти її проведення.

З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 25 вбачається, що на підставі судово-медичної експертизи по матеріалам кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, його медичних документів, відповідно до поставлених питань, експертна комісія дійшла висновку: що 24.06.2015 року близько 10.20-11.20 на території столової військової частини В2262 солдатові ОСОБА_4 були заподіяні ушкодження, від яких він втратив свідомість у присутності очевидців ОСОБА_8 і ОСОБА_11. Доставлений в приймальний покій Геническої ЦРЛ санітарним транспортом «військової частини 24.06.15 в 12.20, де в стані глибокої коми знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації. 01.07.2015 року в 02.00 ОСОБА_4 помер не опритомнюючи.

Зважаючи на результати судово-медичної експертизи трупа, записів в медичній картці стаціонарного хворого і даних матеріалів кримінального провадження, експертна комісія дійшла висновку, що 24.06.2015 року ОСОБА_4 заподіяні наступні ушкодження:

- забиття правої тім'яної долі головного мозку і в області дна правого шлуночку, крововилив під тверду мозкову оболонку на конвекситальной поверхні правої гемісфери (над правою півкулею) головного мозку, крововилив під м'яку мозкову оболонку головного мозку, внутрішньошлуночковий крововилив, синець лівої очноямкової області, садно над верхньою губою ліворуч, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпека для життя і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерть.

Інші тілесні ушкодження не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді забиття головного мозку, крововиливів під тверду і м'яку мозкові оболонки,внутрішньошлуночкового крововиливу, з подальшим набряком і набряканням головного мозку, що підтверджується виявленням вказаних ушкоджень при судово-медичній експертизі трупа, клінічними даними представленої медичної карти і результатами судово-гістологічної експертизи.

Можливість утворення тілесних ушкоджень, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, в результаті удару - як внутрішньою стороною долоні, так і удару кулаком, не виключена. Проте, виходячи із зовнішніх ушкоджень, мало місце не менше двох травматичних дій в ділянку обличчя. (т.2 а.а.224 - 230)

Висновки вище наведених експертиз та показання експерта не є суперечливими, вони узгоджуються з показаннями свідків та самого обвинуваченого щодо локалізації й механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4, якими спростовуються твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що потерпілий помер не від його ударів.

Будь-яких сумнівів в обґрунтованості висновків вище зазначених експертиз немає, оскільки її проведено експертами, які мають вищу категорію й великий стаж роботи, за даними медичної картки ОСОБА_4, тому в суду не було підстав для повторного вилучення медичних документів та призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, як про це вказує захисник.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, обвинувачений ОСОБА_2 є осудним. (т.1 а.п.145 -150)

Оскільки викладені докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2Взлочину, у суду не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість, достовірність і достатність, які у своїй сукупності викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, які обґрунтовано покладено в основу обвинувального вироку.

Тому доводи захисника про те, що обвинувачення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, колегія суддів вважає безпідставними.

Що ж до доводів захисника про те, що медичну картку ОСОБА_4у кримінальному провадженні вилучено з порушенням кримінального процесуального закону та про недопустимість висновків судово-медичних експертиз, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Сам по собі факт добровільного надання медичною установою медичної картки ОСОБА_4, в якій вона зберігалася, без застосування процедури тимчасового доступу, на що посилається захисник в апеляційній скарзі, не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими, як це передбачено ст. 87 КПК України, зокрема, висновків судово-медичних експертиз, та не свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та порушення права особи на захист, оскільки слідчий та інші сторони кримінального провадження можуть отримувати речі та документи за умови їх добровільного надання власником без застосування процедури тимчасового доступу.

Давши належну оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_2В винним у вчиненні злочину, за який він засуджений, та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 426-1 КК України.

У зв'язку з чим, доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2В та закриття кримінального провадження через не встановлення достатніх доказів для доведеності його винуватості, як про це ставить питання захисник, колегія суддів не знаходить.

Необґрунтованими є доводи захисника про неповноту судового розгляду та упередженість суду, оскільки перевіркою матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи упередженість дослідження судом обставин, що могли мати істотне значення для розгляду справи. Як убачається з матеріалів провадження, у процесі досудового розслідування та судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, перевірялися позиції сторін обвинувачення та захисту шляхом допиту обвинуваченого, свідків, які були очевидцями злочину, допиту експерта, дослідження висновків відповідних експертиз, призначення та проведення комісійної судово-медичної експертизи для перевірки позиції захисту обвинуваченого, яким судом дано належну оцінку у вироку.

Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, в тому числі права обвинуваченого на захист при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, розгляді клопотань, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо винності обвинуваченого та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, під час апеляційного розгляду не виявлено. Докази у кримінальному провадженні зібрані та досліджені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Твердження захисника про те, що рішення суду від 03.12.2015 року, яким ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою, ухвалено незаконним складом суду через те, що в ухвалі зазначено, що він вчинив тяжкий злочин, що, на його думку, порушує презумпцію невинуватості та ставить під сумнів неупередженість суду, позбавлені підстав, оскільки судом вирішувалося питання щодо запобіжного заходу в межах висунутого ОСОБА_2 обвинувачення відповідно до обвинувального акту, як це передбачено ст.337 КПК України.

Посилання захисника на те, що при ухваленні вироку суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого на невизначений термін - до набрання вироком законної сили, не є підставою для скасування вироку та звільнення ОСОБА_2 з-під варти до набрання вироком законної сили.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, даних про його особу, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, у мінімальних межах санкції ч.4 ст. 426-1 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Даних, які б свідчили про те, що у провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2016 року щодо нього - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: (підпис) Ю.М. Гемма

Судді: (підпис) І.В. Красновський

(підпис) І.І. Литвиненко

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 01 серпня 2016 року

Ухвала набрала законної сили 01 серпня 2016 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області Ю.М. Гемма