Рішення № 5936803, 17.06.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-1227/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 червня 2009 року м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства “Торезантрацит” про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, з 1964 року по 2004 рік позивач ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача – Шахті “ім. К.І. Киселева” ДП “Торезантрацит” у якості ГРОВа, гірничого майстра підземного, начальника ділянки видобувної, отримав професійне захворювання. Позивач страждає коніотуберкульозом: антракосилікозом, інтерстиціальної форми, ОІТБ верхньої частки правої легені у вигляді щільних вогнищ, хронічне обструктивне захворювання легенів; емфізема легенів, легенева нестача. Перебуває на диспансерному обліку за місцем проживання у пульмонолога та фтизіатра. Неодноразово знаходився на лікуванні в закладах охорони здоров’я у зв’язку з захворюванням. Переніс складну операцію на легені – енуклеація нижньою частки правої легені 31.05.2007 року. Згідно висновку лікарсько – експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань від 01.10.2008 року – вищезазначене захворювання позивача є професійним. Позивачеві протипоказана робота в підземних умовах з пилом, токсичними газами, важка фізична праця. Професією, що сприяла розвитку професійного захворювання, вважати професію ГРОВа, гірничого майстра підземного, начальника ділянки видобувної. Згідно довідки МСЕК від 25.11.2008 року, група інвалідності третя, причина інвалідності професійне захворювання. Згідно витягу з акту огляду МСЕК від 25.11.2008 року встановлено ступінь втрати працездатності 55 % з 11.11.2008 року – безстроково, з них 30 % професійне захворювання, 25 % по травмі (1973, 1986 роки). Позивач вважає, що у зв’язку з наявним професійним захворюванням він має право на відшкодування йому відповідачем моральної шкоди. Наявність моральної шкоди обґрунтовує тим, що він неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, до теперішнього часу вимушений постійно звертатися в лікувальні заклади, приймати медикаментозне лікування у зв’язку з профзахворюванням. У позивача поганий сон через постійні задишки, часто з’являється відчуття нестачі повітря, тиск в грудях. Позивач обмежений в активній життєдіяльності, не може вести повноцінне життя. Крім того позивач не має можливості повноцінно забезпечити свою сім’ю, що викликає відчуття провини перед близькими людьми. Через профзахворювання позивач не може влаштуватися за спеціальністю, повинен прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Перенесені моральні страждання позивач оцінює в 25000 гривень. Позивач звернувся до відповідача щодо відшкодування останнім йому моральної шкоди, на що отримав відмову.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 гривень.

Ухвалою суду від 17.06.2009 року позивачеві за його клопотанням згідно вимог ст. 234 КЗпП України поновлено строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Позивач ОСОБА_2, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду, в судове засідання не прибув. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються, просить справу розглянути у його відсутність. Крім того, позивач надав письмові пояснення до позову, згідно яких відшкодування моральної шкоди в 25000 гривень – є відшкодуванням шкоди, завданої професійним захворюванням, що потягло за собою стійку втрату працездатності на 30 %. Вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, що потягло за собою стійку втрату працездатності на 25 %, позивач не заявляє, оскільки розуміє, що ним пропущений строк позовної давності. За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності позивача.

Представник відповідача ОСОБА_1 Камільєвич в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що відповідач влаштовуючись на роботу на вугільне підприємство, знав куди він йде і мав розуміти ризик виникнення у нього таких захворювань. Крім того позивачем пропущений тримісячний строк позовної давності звернення до суду за вирішенням трудового спору. Не заперечує той факт, що професійне захворювання позивач отримав під час роботи на підприємстві відповідача.

В судовому засіданні досліджені надані позивачем письмові докази. Відповідач докази, на підтвердження обґрунтування заперечень проти позовних вимог, суду не надав. На підставі досліджених доказів та пояснень сторін, судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії трудової книжки (а.с. 5-7), позивач ОСОБА_2 починаючи з 30.06.1969 року по 15.05.2004 року працював в Шахтоуправлінні „ім. К.І. Киселева” Торезького виробничого об’єднання по видобутку антрациту „Торезантрацит” (в подальшому реорганізоване в Відособлений підрозділ „Шахта „ім. К.І. Киселева” Державного підприємства „Торезантрацит”) на посадах насипальника – відкатника підземного, підземного гірничого робітника очисного вибою, машиніста гірничих виймальних машин, машиніста вугільного комбайна, гірничого майстра, заступника начальника ділянки, помічника начальника ділянки підземного, гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті, начальника зміни підземного. Звільнений з підприємства 15.05.2004 року за власним бажанням з посади начальника зміни підземного, яку обіймав з 01.03.1999 року. Згідно інформаційної довідки Торезької міської санепідстанції про умови праці ОСОБА_2 (а.с. 8), на підприємстві Відособлений підрозділ „Шахта „ім. К.І. Киселева” Державного підприємства „Торезантрацит” наявні виробничі фактори, що сприяють розвитку захворювань легенів: вугільно – породний пил фіброгеної дії, супутні фактори – локально вібраційний шум, фізичні навантаження, мікроклімат; комплекс заходів з пилоподавлення проводиться не повному обсязі – зволоження вугілля в масиві не здійснюється, вуглевиймальні комбайни не оснащені типовою системою зрошення, форсуночне зрошення на комбайнах та пересипах не забезпечує гігієнічного ефекту; профілактичне лікування “Д” групи не проводиться через відсутність фінансування, забезпеченість запасними фільтрами для органів дихання нерегулярна. На підставі оцінених в сукупності висновку лікарсько-експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань (а.с. 13) та копії витягу з історії обстеження позивача в Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань за період з 23.09.2008 року по 01.10.2008 року (а.с. 11-12) судом встановлено, що 01.10.2008 року позивачеві вперше встановлена наявність професійного захворювання – коніотуберкульозу: антракосилікатоз, інтерсиціальна форма, І/І, т/с, ОІТБ (10.07) верхньої частки правої легені у вигляді щільних вогнищ, МБТ – кат. 5.1; хронічне обструктивне захворювання легенів, другої стадії, помірний перебіг; емфізема легенів, легенева нестача першого – другого ступеня. Позивачеві протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами та речовинами, в несприятливих метеоумовах. Згідно зазначеного висновку, вважати відповідальними за розвиток професійного захворювання професії: начальник ділянки видобувної підземний, гірничий майстер підземний, в.о. начальника зміни підземний, начальник зміни підземний – пропорційно відпрацьованому на них часу. За вказаним фактом професійного захворювання було проведено розслідування і 09.10.2008 року складено акт за формою П-4 (а.с. 21), згідно висновків за яким на момент розслідування ОСОБА_2 не спроможній працювати за своєю професією (п. 15), а професійне захворювання у нього виникло через недосконалість технологічних процесів виймання та транспортування гірничої маси, низької ефективності пилоподавлення (п. 16). Згідно витягів з актів огляду МСЕК, позивачеві визначено стійку втрату професійної працездатності на 55 % з 11.11.2008 року безстроково за сукупністю: 30 % за професійним захворюванням та 25 % за наслідками трудових каліцтв у 1973 та 1986 роках (а.с. 14), та встановлено третю групу інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням безстроково (а.с. 15). Сукупність досліджених доказів дає суду підставу зробити висновок про те, що у зв’язку з отриманим на підприємстві відповідача професійним захворюванням позивач обмежений в здійсненні звичайних побутових функцій, порушено нормальні життєві зв’язки через неможливість продовження активного життя. Для організації свого життя позивачу потрібно докладати додаткових зусиль, він вимушений відмовлятися від звичайних занять.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням суд враховує наступне:

• - право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого у зв’язку з професійним захворюванням виникає з моменту первинного встановлення органами МСЕК стійкої втрати працездатності;

• - згідно ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці;

• - згідно ч. 1 ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів;

• - згідно п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, суд вирішуючи питання про відповідність Конституції Україні положень Закону України № 717-V від 23.07.2007 року, яким скасоване право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, дійшов висновку, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця);

• - згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв‘язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

• - відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

• - сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, що погоджуються між собою, дають суду підставу зробити висновок про те, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що позивач обмежений в здійсненні звичайних побутових функцій, порушено нормальні життєві зв’язки через неможливість, у зв’язку з отриманим захворюванням, продовження активного життя. Для організації свого життя позивачу потрібно докладати додаткових зусиль, позивач вимушений відмовлятися від звичайних занять;

Суд виходить з того, що вперше стійка втрата професійної працездатності на 30 відсотків внаслідок професійного захворювання позивачеві встановлена 25.11.2007 року, професійне захворювання, стійка втрата професійної працездатності, як і спричинені ними моральні страждання позивача, знаходяться в прямому причинному зв’язку з протиправною бездіяльністю відповідача, який в порушення вимог ч. 4 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 13 Закону України “Про охорону праці” як роботодавець не забезпечив позивачеві належні, безпечні і здорові умови праці, і вищевикладені обставини, згідно положень ст. 237-1 КЗпП України, є достатньою підставою для підтвердження наявності у позивача права на відшкодування йому моральної шкоди, завданої стійкою втратою працездатності на 30 відсотків, та обов’язку відповідача здійснити таке відшкодування.

Визначаючи розмір грошового відшкодування такої шкоди суд виходить з того, що позивач просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 гривень. Суд враховує рекомендації п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 995 року № 4, згідно якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин; зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Таким чином з врахуванням:

• - глибини, інтенсивності, характеру, обсягу, тривалості перенесених позивачем моральних страждань, істотності вимушених змін в організації життя позивача;

• - неможливості відновлення порушеного права позивача - стійка втрата професійної працездатності встановлена безстроково і суд за наведених обставин не має підстав для висновку, що стан здоров’я потерпілого може бути відновлений або хоча б частково покращений;

• - основоположних засад розумності, виваженості, справедливості;

суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір грошового відшкодування моральної шкоди є надмірним, і необхідним, справедливим, розумним і достатнім за наведених обставин є розмір грошового відшкодування моральної шкоди в 7000 гривень, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

З відповідача, згідно ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню в частці пропорційній задоволеним судом вимогам понесені останнім судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2,38 гривень (8,5 х 7000 / 25000) та інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 10,50 гривень (37,5 х 7000 / 25000).

Керуючись ч. 4 ст. 43 Конституції України, ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства “Торезантрацит” про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Торезантрацит” (86600, Донецька обл., м. Торез вул. Енгельса, б. 88, код ЄДРПОУ 32366906), на користь ОСОБА_2, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Піонерська, б. 7, кв. 38:

- грошове відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням у розмірі 7000 гривень;

- судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 гривні 38 копійок ;

- судові витрати з оплати інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 10 гривень 50 копійок;

усього стягнути 7012 (сім тисяч дванадцять) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин