Ухвала суду № 59367413, 26.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/480/16 Справа № 693/1546/14-к Категорія: ч.2 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8, прокурора прокуратури Черкаської області ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_9, на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 17 березня 2015 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимий, -

визнаний винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обрано домашній арешт, після вступу вироку в законну силу змінити на тримання під вартою. Строк відбуття покарання вирішено рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь:

- потерпілої ОСОБА_10 в рахунок відшкодування майнової шкоди 4434 грн., та моральної шкоди 100000 грн.;

- потерпілого ОСОБА_11 в рахунок відшкодування майнової шкоди 6322 грн. та моральної шкоди 10000 грн.

- держави судові витрати в сумі 17342, 12 грн.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Жашківського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він 04 березня 2012 року близько 18 години на 84 км + 150 м дороги Орадівка-Жашків-Мошни, поблизу с. Тетерівка, Жашківського району Черкаської області в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в напрямку с. Тетерівка, Жашківського району, порушив вимоги п.п. 2.3 б) та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням транспортного засобу та зїхав з проїжджої частини дороги в кювет за правим по напрямку руху узбіччям, де здійснив наїзд на дерево.

Внаслідок ДТП пасажири автомобіля: потерпілий ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя, що спричинили смерть останнього; потерпілий ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.

Порушення ОСОБА_7 п.п. 2.3 б), 2.9 а) та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 та спричинення смерті потерпілого ОСОБА_12Л

На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій вважаючи вирок суду незаконним, просили його скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КПК України виправдати. В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що вирок суду не відповідає вимогам процесуального та матеріального закону, постановлений без належної оцінки доказів захисту, судом не були повно зясовані обставини, що мають значення для справи та невірно оцінені докази, що здобуті у справі, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що привело до постановлення незаконного вироку та засудження невинного ОСОБА_7. При цьому вважають, що покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не мають фактичного і логічного підтвердження, суперечать фактичним обставинам справи та є неправдивими. Також, судом не надано належної оцінки показам ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які пояснювали, що за кермом автомобіля вони бачили ОСОБА_11

У доповненні до апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, мотивуючи тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.370, 374 КПК України не надав належної оцінки зібраним доказам, побудував своє рішення про винуватість ОСОБА_7 на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише доводи сторони обвинувачення, фактично не оцінивши докази захисту та не навівши мотивів, з яких їх відкинуто. Порушення судом кримінально-процесуального закону потягло за собою неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого засуджена невинна особа ОСОБА_7

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 вважаючи вирок суду незаконним та неправильним, просить його скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України виправдати. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що за кермом автомобіля був ОСОБА_11 і він на її думку винен у смерті її чоловіка. ОСОБА_11 вона знає давно, він ніколи нікому не довіряв кермо свого автомобіля. Також, судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які підтверджують, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_11

В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини ОСОБА_7 та призначеного йому покарання, просить вирок суду змінити через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд класифікував витрати на залучення експертів як судові витрати, однак вони відповідно до ч.3 ст. 118 КПК України відносяться до процесуальних витрат, та стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експертів, а саме: 1176,96 грн. за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу; 15919,20 грн. за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи; 245,96 грн. за проведення судово-автотехнічної експертизи. У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 - відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в підтримку власної апеляційної скарги з доповненнями, які просили вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, з апеляційною скаргою потерпілої погодилися, апеляцію прокурора - заперечили; думку потерпілої ОСОБА_9 в підтримку власної апеляційної скарги і апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого та захисника, заперечення апеляції прокурора; думку прокурора, який частково підтримав власну апеляцію в частині стягнення процесуальних витрат, заперечив апеляцію з доповненнями обвинуваченого та захисника і апеляцію потерпілої; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої підлягають до часткового задоволення, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 у зміненому вигляді до задоволення повністю, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 368 КПК України визначений певний перелік питань, які суд повинен вирішити ухвалюючи вирок.

Частина 3 ст.373 КПК України встановлює, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У разі визнання особи винуватою, суд у відповідності до вимог ч.3 ст.374 КПК України, вказує, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідна вимога до постановлення обвинувального вироку наведена і у постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року.

Пункт 16 вказаної постанови вказує судам на необхідність точного виконання вимог ст.334 КПК України в редакції 1960 року(ст.374 діючого КПК України) про обґрунтування обвинувачення конкретними доказами не лише кожному підсудному, а й по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або

назви проведеної експертизи тощо.

У відповідності до положень п.17 постанови, Пленум Верховного Суду України звертає увагу судів на те, що згідно з вимогами ст.323 КПК України в редакції 1960 року (ст. 370 діючого КПК України) в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у

вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Проте, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, суд, розглядаючи кримінальне провадження по суті, зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, побудувавши обвинувальний вирок на суперечливих, недостатньо перевірених доказах, взявши до уваги лише доводи сторони обвинувачення та безпідставно, без будь-якого аналізу та оцінки, відкинувши доводи захисту.

Своє рішення про винність ОСОБА_7 суд побудував на показаннях свідків ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_15 , ОСОБА_24 та інших, що прибули на місце події вже після ДТП, які суперечать показам свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які стверджували, що безпосередньо перед ДТП за кермом був ОСОБА_11 Суд належно не вмотивував, чому він приймає покази свідків, які підтверджують винність ОСОБА_7, та відкидає покази інших свідків, які свідчать про зворотнє, що обвинувачений є невинуватим у вчиненні даного ДТП.

Крім того, в ході судового розгляду поза увагою суду залишено висновки експертиз, оскільки суд лише перерахував їх, але не дав їм будь-якого аналізу та оцінки, на неприпустимість чого прямо вказує п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку".

Із змісту вироку вбачається, що в основу його покладений висновок комісійної судово-медичної експертизи №1К від 20.01.2014 року, який є суперечливим, оскільки він базується на припущеннях і зводиться до аналізу тілесних ушкоджень потерпілих. Разом з тим, у висновку даної експертизи не враховано, що ОСОБА_11 був у стані сильного алкогольного сп'яніння, а тому навіть перебуваючи за кермом він не був зафіксований в силу свого фізичного стану, в той час як ОСОБА_7 в момент ДТП лежав на задньому сидінні, тому й не отримав тілесних ушкоджень.

Крім того, судом в порушення кримінального процесуального закону упереджено досліджено дані висновку судово-медичної експертизи № 74 від 12.06.2012 p., оскільки перераховуючи тілесні ушкодження отримані ОСОБА_11, суд чомусь не прийняв до уваги та на дав оцінки і аналізу тому, що в описовій частині вказаного висновку зазначено, що ОСОБА_11 після приходу в свідомість скаржився лікарю травматологу на головний біль, біль в передній поверхні грудної клітки, також після огляду йому було поставлено діагноз, в тому числі і забій грудної клітки, що свідчить про те, що під час ДТП вказана особа перебувала на місці водія і отримала вказані пошкодження, а саме: травму грудної клітки при ударі об кермо, оскільки перебуваючи на задньому сидінні в положенні лежачи такі травми отримати неможливо, так як там немає травмуючої поверхні об які її можна отримати, а тілесні ушкодження у вигляді закритого подвійного перелому дужок другого шийного хребця без зміщення уламків також на думку колегії суддів не могли виникнути при обставинах, згідно пояснень свідків, щодо його перебування під час ДТП на задньому сидінні.

Отримання вказаних тілесних ушкоджень також не перевірені шляхом призначення відповідної судово-медичної експертизи, щодо можливості їх отримання людиною, яка знаходилася на задньому сидінні автомобіля чи в лежачому положенні як про це зазначають деякі свідки чи в сидячому, як про це вказують інша частина свідків.

Відповідно до висновку експерта №243 від 11.07.2012 року т.1, а.с.139-144 на водійському сидінні виявлено сліди крові п.3.9.1. підсумків відповідно до якого даних про походження крові від свідка ОСОБА_7 немає, крім того на тілі вказаної особи після ДТП не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, що може свідчити про те, що він в момент ДТП перебував на задньому сидінні автомобіля, як у самому безпечному місці.

Крім того, як в ході досудового слідства так і в ході судового розгляду місцевим судом залишилася не перевіреною та неспростованою версія та пояснення ОСОБА_7С, щодо того, що після ДТП, коли він залишив заднє сидіння автомобіля через заднє праве вікно автомобіля, ОСОБА_25 з водійського сидіння перемістився на заднє. Не призначена та не проведена з цього приводу і судово-медична експертиза спроможності зробити це при наявності таких тілесних ушкоджень як у ОСОБА_25

Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 370, 37 4 КПК України не надав належної оцінки зібраним доказам, побудував своє рішення про винуватість ОСОБА_7 на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише доводи сторони обвинувачення, фактично не оцінивши докази захисту та не навівши мотивів, з яких їх відкинуто.

Відповідно до положень п.п.1, 3 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:

1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;

2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, враховуючи, допущені істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, яка могла істотно вплинути на висновки суду, враховуючи, що дані порушення мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення виходячи із засад обєктивності, неупередженості, безсторонності та змагальності кримінального процесу, на думку колегії суддів, вирок суду відносно ОСОБА_7 підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, під час якого необхідно використати всі наявні у суду можливості з метою ретельної перевірки належності і допустимості доказів, зібраних у даному кримінальному провадженні, а також перевірки доводів, на які посилаються сторони кримінального провадження, належно вмотивувати прийняття одних доказів та відхилення інших, та на підставі сукупності всіх зібраних доказів у залежності від встановленого, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 410, 412, 415 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 у зміненому вигляді задовольнити повністю.

Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 17 березня 2015 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону України.

Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :