Ухвала суду № 59367353, 28.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1712/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 31 Діденко Т. І. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНовікова О. М.суддівБондаренка С. І., Храпка В. Д. при секретаріДемченко Н. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України», Банк), треті особи : ОСОБА_7, ОСОБА_8, про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, посилаючись на те, що у період з 2009 року по 2011 рік громадянка ОСОБА_7, будучи контролером-касиром територіально відокремленого безбалансового відділення № 2972/019 філії - Черкаське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» в с. Халаїдове, Монастирищенського району, Черкаської області, завдяки службовій недбалості керуючого Монастрищенским відділенням Банку ОСОБА_8, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою позивачки, під приводом прийняття коштів на вигаданий депозитний рахунок № ДС-12 вказаного відділення Банку отримала від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 36 157 грн. 00 коп., які на вказаний рахунок не оприбуткувала, а привласнила. Крім того, також діючи умисно та з корисливих мотивів, під виглядом прийняття коштів на неіснуючий депозитний рахунок № В-39 того ж відділення Банку, отримала від ОСОБА_6 належні їй готівкові кошти в сумі 26 676 доларів США, які також на вказаний рахунок не оприбуткувала, а привласнила.

За вказані вище злочинні дії щодо її коштів та коштів ще кількох громадян, які поклали гроші на неіснуючі депозити у зазначеному відділенні Банку, вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2013 року у справі № 1-139/12 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України; ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.191, ч.3 ст.358 КК України. На даний час ОСОБА_7 відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Позивачка вважала, що протиправними діями ОСОБА_7, як працівника ПАТ «Державний ощадний банк України» їй заподіяна шкода, яку на час звернення до суду становить 703 057 грн. 00 коп., тобто 36 157 грн. 00 коп. + 666 900 грн. ( 26 676 дол. США по курсу 100 дол США = 2515,1769 грн.).

На підставі ст. 1172 ЦК України ОСОБА_6 просила стягнути вказану суму заподіяної шкоди з ПАТ «Державний ощадний банк України».

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23.05.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, 559 244 грн. 10 коп.

Також стягнуто з Банку судовий збір на користь держави у розмірі 5 592 грн. 44 коп.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, відмовити в задоволенні позовних вимог на суму 533 645 грн. 10 коп. В іншій частині - рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_6 суму судового збору.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2013 року у справі № 1-139/12 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України; ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.191, ч.3 ст.358 КК України.

Цим же вироком суду стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_6 у порядку відшкодування матеріальної шкоди суму еквівалентну 26 676 доларам США, що становить 213 221 грн. 27 коп. та 36 214 гривень, а всього 249 435 грн. 27 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22.07.2014 року вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2013 року залишено без змін.

ОСОБА_8 на підставі п. «в» ст. 1, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від покарання, призначеного вироком Монастирищенського районного суду від 02.12.2013 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.04.2015 року вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 22.07.2014 року в частині розв'язання цивільних позовів 68 потерпілих, в тому числі ОСОБА_6, щодо відшкодування матеріальної шкоди, скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_7 вироком суду була визнана винною у тому, що, будучи контролером-касиром територіально відокремленого безбалансового відділення № 2972/019 філії - Черкаське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» в с. Халаїдове, Монастирищенського району, Черкаської області, тобто працівником Банку та матеріально відповідальною особою, зловживаючи службовим становищем, вчинила шляхом шахрайства підроблення та використання підроблених документів заволодіння коштами вкладників. У період з 2009 року по 2011 рік ОСОБА_7, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою позивачки, в приміщенні відділення Банку, під виглядом прийняття коштів на вигаданий депозитний рахунок № ДС-12 вказаного відділення Банку отримала від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 36 157 грн. 00 коп., які на вказаний рахунок не оприбуткувала, а привласнила. Крім того, також діючи умисно та з корисливих мотивів, під виглядом прийняття коштів на неіснуючий депозитний рахунок № В-39 того ж відділення Банку, отримала від ОСОБА_6 належні їй готівкові кошти в сумі 26 676 доларів США, які також на вказаний рахунок не оприбуткувала, а привласнила.

Вказані дії контролера-касира ОСОБА_7 вчинені через службову недбалість ОСОБА_8, який, перебуваючи на посаді керуючого Монастирищенським відділенням № 2972 ВАТ «Державний ощадний банк України», тобто будучи службовою особою, наділеною повноваженнями щодо організації роботи та контролю за роботою працівників відділень згідно їх посадових обов'язків; загального керівництва роботою відділення, неналежно виконував свої службові обов'язки, що потягнуло за собою, в тому числі, незаконне списання та використання бланків ощадних книжок ОСОБА_7 для заволодіння коштами потерпілих та спричинило тяжкі наслідки.

З позовом до Банку в порядку цивільного судочинства позивачка ОСОБА_6 звернулась у лютому 2016 року.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про застосування в даних правовідносинах статтю 1172 ЦК України, вважаючи їх деліктними.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи договорів банківського вкладу між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 не укладалось, вони в установленому порядку не зареєстровані а кошти, які позивачка приносила в Банк, на рахунки останньої не вносились.

Вказаним вище вироком суду, ОСОБА_7, між іншим, була визнана винною у підробленні та використанні підроблених документів: ощадних книжок на ім'я ОСОБА_6, депозитних договорів у гривні та у валюті.

Частиною 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Сама ОСОБА_6 в суді заявила, і її пояснення узгоджуються з її показами в якості потерпілої по кримінальній справі, що на протязі 2009-2011 років вона приносила кошти у гривні та валюті до Ощадного банку в рідному селі Халаїдове, працівнику банку ОСОБА_7, в робочий час. Про те, що ощадні книжки та депозитні договори були підробленими і не зареєстровані у Банку, вона не знала.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про відсутність договірних відносин депозитного вкладу між сторонами. Позивачці завдана шкода з вини працівника Банку, а тому вона підлягає відшкодуванню банком на підставі ст. 1172 ЦК України.

Таке рішення узгоджується з позицією Верховного Суду України у постанові від 12 червня 2013 року.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідач частково визнав позовні вимоги ОСОБА_6 в частині заподіяної шкоди, пов'язаної з заволодінням депозитними коштами у гривні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що засуджена ОСОБА_7, згідно службових обов'язків, не мала права здійснювати операції у валюті, є непереконливими.

Вказаним вище вироком суду злочинні дії працівника банку ОСОБА_7, пов'язані з заволодінням коштами вкладників шляхом шахрайства, з використанням підроблених документів, охоплюють і заволодіння коштами позивачки у доларах США.

ПАТ «Державний ощадний банк України» має ліцензію на проведення операцій у валюті. Сама ОСОБА_6, приносячи гроші у Банк, не знала і не могла знати, що ОСОБА_7 не мала права здійснювати операції з іноземною валютою.

Що стосується розміру заподіяної шкоди, то він визначений судом першої інстанції з урахуванням позиції самої позивачки, яка отримувала певні кошти від ОСОБА_7, станом на час звернення до суду і сумніву у колегії суддів не викликає.

Отже доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :