Ухвала суду № 59367060, 29.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8837/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-сс/788/292/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Захарченка О. П., Литовченко Н. О.,

з участю секретаря судового засідання Москаленко Т.В.,

прокурора Макарова О.М.,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

ВСТАНОВИЛА:

До Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим з прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області ОСОБА_6, звернувся старший слідчий слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області ОСОБА_7 про застосування відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

ОСОБА_3 підозрюється в тому, що будучи службовою особою, а саме займаючи посаду директора ТОВ «Міськсумиліфт» протягом 2015 року привласнив та розтратив бюджетні кошти, призначені на виконання робіт із встановлення систем диспетчеризації ліфтів, у великих розмірах.

19 липня 2016 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, та на підставі ст. 208 КПК України останній був затриманий.

Слідчий вважав, що є достатні підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчинення умисного злочину, санкцією статті якої передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 08 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років, використовуючи власний авторитет, звязки з посадовцями державних органів та органів місцевого самоврядування, фінансове становище, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, підлеглих працівників, також є ризик приховування або остаточне знищення документів, які мають доказове значення.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2016 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням обовязків.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, прокурор Макаров О.М. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Наявність у кримінальному провадженні ризиків передбачених ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, з метою уникнення відповідальності за його скоєння може впливати на свідків, які перебувають в його безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на директорів та засновників підприємств контрагентів ТОВ «Міськсумиліфт» за договорами, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не позбавляє ОСОБА_3 можливості спілкуватися з вищевказаними особами за допомогою мобільного телефону, а виконання покладених ухвалою обовязків щодо утримання від спілкування з ними, проконтролювати обєктивно неможливо.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і прохали ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали за клопотанням слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Із матеріалів провадження вбачається, що 19 листопада 2015 року внесені відомості до ЄРДР за № 12015200000000202 за ст. 191 ч. 4 КК України по факту привласнення та розтрати директором ТОВ «Міськсумиліфт» бюджетних коштів, призначених на виконання робіт із встановленням систем диспетчеризації ліфтів, шляхом зловживання своїм службовим становище, у великих розмірах.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які у своїй сукупності, на даній початковій стадії досудового розслідування є достатніми для такого висновку, а саме: локальними кошторисами на будівельні роботи № 2-1-1, на придбання устаткування, меблів та інвентарю № 2-1-2, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2015 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, підсумковою відомістю ресурсів, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, рахунками факторами, видатковими накладними, актами про прийняття передачі виконаних робіт, договором підряду № 273 від 02.11.2015 року, протоколами допиту свідків.

Апеляційний суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», згідно з якими вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчий суддя, відмовляючи в обранні запобіжного заходу тримання під вартою та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зазначив, що прокурором не було надано доказів недостатності застосування до підозрюваного більш мяких заходів, ніж взяття під варту та не наведено фактів, тобто наявності ризиків, що підозрюваний вчинить та вже вчиняє дії передбачені ст. 177 КПК України. Зазначення слідчим про ризик впливу підозрюваним на свідків та інших осіб, говорять лише про можливість існування передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику щодо незаконного впливу на таких свідків, але ні в якій мірі не обґрунтовують недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, тому суд застосував до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що є достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, тому твердження апелянта про необґрунтованість судового рішення, неповне зясування обставин кримінального провадження, особи підозрюваного є безпідставними, а прокурором не було доведено, що більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обовязків.

Згідно до принципів та положень вітчизняного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, викладена позиція прокурора є неприйнятною, оскільки зазначені ним відомості можуть обґрунтовувати лише підставу застосування запобіжного заходу як такого, а тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, визначені у ст. 177 КПК, та при розгляді такого клопотання, обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, що слідчим суддею і було дотримано.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".

Ухвала суду, як вбачається з тексту судового рішення, є належно обґрунтованою та вмотивованою.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів, в ході перевірки матеріалів провадження, - не виявлено.

Отже, ухвала слідчого судді є законною і підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, не існує.

Керуючись ст.ст. 376, 178, 183, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2016 року щодо відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 без задоволення.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_13. ОСОБА_14.