Постанова № 59359542, 21.07.2016, Приморський районний суд м. Одеси

21.07.2016

Справа № 522/11343/14-а

Провадження № 2-а/522/83/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Приморського району м. Одеси звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, в подальшому уточнивши його, до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та просить скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №808 від 20 жовтня 2009 року «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири №12, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1».

В подальшому, згідно наказу Генеральної Прокуратури України №87ш від 23 вересня 2015 року Прокуратура Приморського району м. Одеси була реорганізована в Одеську місцеву прокуратуру №3.

В обґрунтування позовних вимог Одеська місцева прокуратура №3, котра виступає в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилається на те, що 20 жовтня 2009 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано розпорядження за № 808 «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири №12, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1», яким зобов'язано ОСОБА_3 переоформити в установленому порядку правоустановлюючі документи на вищезазначену квартиру.

На думку позивача, вказане розпорядження суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_3 не було отримано відповідної згоди власників суміжних квартир, в тому числі власників квартири №15 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Також позивач вважає, що Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі своїх повноважень.

В подальшому, позивач подав до суду уточнені позовні вимоги, виключивши з числа позивачів ОСОБА_2 у зв'язку з її смертю (Т. 2, а. с. 1).

Представник Одеської місцевої прокуратури №3 та ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість та відсутність порушених прав, свобод та інетресів ОСОБА_1, оскільки оскаржуване розпорядження було прийнято з дотриманням необхідних процедур та норм чинного законодавства. Також вказала, що позивачем було пропущено процесуальний строк на звернення до суду з дійсним позовом. У останнє судове засідання представник відповідача не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що вважає вимоги Одеської місцевої прокуратури №3 необґрунтованими, та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на пропуск позивачем строку на звернення до суду з дійсним позовом.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки у судове засідання суду не надав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги Одеської місцевої прокуратури №3 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 19 жовтня 2007 р. за № 1-3062 (Т. 1, а. с. 48).

З вказаного договору вбачається, що квартира складається з трьох жилих кімнат, жилою площею 39, 5 кв. м., загальною площею 56, 8 кв. м.

В 2009 році ОСОБА_3 здійснила реконструкцію вказаної квартири, приєднавши частину парадної загального користування, в результаті чого загальна площа квартири збільшилась на 6, 8 кв. м.

03 січня 2009 року ПП «Юридична фірма «ІВК та Партнери» було надано технічний висновок про можливість подальшої експлуатації після реконструкції квартири АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 110).

Крім того, 05 липня 2010 року частиною мешканців будинку АДРЕСА_1 було надано дозвіл на проведення вищевказаної реконструкції (Т. 1, а. с. 127).

20 жовтня 2009 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано розпорядження за № 808 «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири №12, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1» на підставі Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2189 від 04.02.2004 р. в редакції, чинній на час винесення розпорядження.

Вказаним розпорядженням було затверджено технічний висновок ПП «Юридична фірма «ІВК та Партнери» про можливість подальшої експлуатації квартири № 12, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 63, 6 кв. м., в тому числі житловою площею 39, 5 кв. м. Також було зобов'язано ОСОБА_3 переоформити в установленому порядку правоустановчі документи на вищезазначену квартиру (Т.1, а. с. 4).

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 04 листопада 2009 р., яке видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Об'єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 63, 6 кв. м., житловою площею 39, 5 кв. м.

Вищевказане свідоцтво було видане на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2009 року за № 808, замість договору дарування від 19 жовтня 2007 р. за № 1-3062.

Своє право власності ОСОБА_3 зареєструвала також в КП «ОМБТІ та РОН» 11 листопада 2009 року.

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу від 08 липня 2010 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1, та по даний час являється її власником (Т. 1, а. с. 52).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 являлись співвласниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 07 жовтня 1993 року за №13-760 (Т. 1, а. с. 13). 30 травня 2015 року ОСОБА_2 померла.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у вказаній квартирі проживала його мати - ОСОБА_2 ОСОБА_3 провела реконструкцію квартири, приєднавши до неї частину парадної спільного користування без дозволу ОСОБА_2 та його, як співвласника суміжної квартири. Все це заважало його матері вільно виходити на вулицю.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, яка проживає в квартирі АДРЕСА_4 на другому поверсі, пояснила, що в квартирі №15 мешкала ОСОБА_2, а ОСОБА_1 - її син, ніколи там не мешкав, а лише інколи приїжджав навідувати матір.

Аналогічні пояснення дав у судовому засіданні ОСОБА_7, який мешкає в квартирі АДРЕСА_3 на другому поверсі, та пояснив, що реконструкція квартири №12 в даному будинку нікому не заважає.

В своїх запереченнях Приморська районна адміністрація Одеської міської ради та представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаються на пропуск позивачем строку на звернення до суду з дійсним позовом, оскільки про оскаржуване розпорядження йому стало відомо ще 15 грудня 2009 року, тобто з моменту звернення ОСОБА_1 до прокуратури з заявою стосовно правомірності оскаржуваного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №808 від 20 жовтня 2009 року «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири №12, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1».

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Про оскаржуване розпорядження позивачу стало відомо ще 15 грудня 2009 року, тобто з моменту його звернення до прокуратури з заявою стосовно правомірності оскаржуваного розпорядження (Т. 1, а. с. 84), а 28 січня 2010 року прокуратурою Приморського району м. Одеси внесено протест голові ПРА ОМР з вимогою скасувати вищевказане розпорядження як незаконне (Т. 1, а. с. 5).

Розпорядженням ПРА ОМР № 184 від 04 березня 2010 року задоволено протест прокуратури Приморського району м. Одеси, скасовано розпорядження ПРА ОМР №808 від 20 жовтня 2009 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2011 року задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та визнано незаконним та скасовано розпорядження ПРА ОМР №184 від 04 березня 2010 року (Т. 1, а. с. 7-8).

Прокуратурою м. Одеси 30 січня 2012 року Одеському міському голові внесено подання про усунення порушень містобудівного законодавства шляхом скасування розпорядження №808 від 20 жовтня 2009 року.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №89 від 04 квітня 2012 року було скасовано розпорядження ПРА ОМР №808 від 20 жовтня 2009 року (Т. 1, а. с. 9).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №89 від 04 квітня 2012 року (Т. 2, а. с. 13-17).

З дійсним позовом позивач звернувся 20 червня 2014 року. Тому, суд вважає, що Прокуратурою Приморського району м. Одеси не був пропущений процесуальний строк для звернення до суду з вищевказаним позовом.

Щодо незаконності прийняття Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради оскаржуваного рішення, то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Офіційне тлумачення положень ч. 10 ст. 59 вказаного закону надане в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р., згідно до висновків якого, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їх існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, після прийняття розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 808 від 20.10.2009 р. вже виникли правовідносини щодо права власності на квартиру № 12, та воно вже породило певні правові наслідки у вигляді отримання ОСОБА_3 відповідного свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, з врахуванням збільшеної площі.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання (Т. 2, а. с. 18).

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх цивільних прав.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Одеської місцевої прокуратури №3 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 49, 51, 70, 71, 99, 100, 128, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування розпорядження, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Свячена Ю.Б.