Ухвала суду № 59355433, 01.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/4071/15-ц 01.08.2016 01.08.2016 01.08.2016

Справа №488/4071/15-ц Головуючий по першої інстанції Селіщева Л.І.

Провадження №22-ц/784/1680/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

01 серпня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 02 грудня 2015 року, постановлену за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про припинення дії договору іпотеки,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2, подав через свого представника ОСОБА_3, позов до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про припинення дії договору іпотеки, укладеного між ним та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є відповідач, посвідченого 29 грудня 2009 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак О.В., зареєстрованого в реєстрі за №1494.

Ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 11 вересня 2015 року дану позовну заяву залишено без руху з підстав несплати позивачем судового збору.

Через невиконання зазначеної вище ухвали, наступною ухвалою судді цього ж суду від 02 грудня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 на підставі ст.121 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись із зазначеною ухвалою судді від 02 грудня 2015 року, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 02 грудня 2015 року скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Також вказував на те, що суд першої інстанції помилково залишив позов без руху, оскільки до позовної заяви додавалась квитанція про сплату судового збору.

Апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2, подану через його представника ОСОБА_3, без руху, а потім повертаючи її, районний суд виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам ч.5 ст.119 ЦПК України, оскільки зазначених в додатках до неї доказів сплати судового збору, при розкритті конверту не виявлено. При цьому, у наданий суддею строк позивач зазначений недолік не усунув, докази сплати судового збору при подачі позовної заяви не надав, у зв'язку із чим позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, вважає висновок суду першої інстанції щодо процесуальної долі позовної заяви ОСОБА_2 помилковим і необґрунтованим, виходячи з наступного.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пред'явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 119 ЦПК України передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити найменування суду до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» роз'яснено що, якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат.

Зі змісту ст.ст.119-121 ЦПК України вбачається, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, вона містить акт від 09 вересня 2015 року складений працівниками Корабельного районного суду міста Миколаєва, про те, що під час розкриття конверта (пакета), надісланого стороною позивача, встановлено відсутність квитанції про сплату судового збору (а.с.6).

Ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 11 вересня 2015 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення вищевказаного недоліку, а саме для сплати судового збору, протягом п'яти днів з дня отримання ним копії ухвали (а.с.7).

Відповідно до супровідного листа копію зазначеної ухвали судді того ж дня направлено позивачу ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).

Однак, відомостей про отримання позивачем копії ухвали про залишення його позовної заяви без руху, як того вимагають положення ЦПК України матеріали справи не містять, оскільки поштові конверти з копіями ухвали про залишення позовної заяви без руху, відправлені районним судом повернуто до суду першої інстанції з відміткою про невручення поштової кореспонденції за закінченням терміну зберігання (а.с.9,10).

Разом з тим, наступною ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 02 грудня 2015 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто, особі, яка її подала (а.с.11).

Відповідно до супровідного листа від 02 грудня 2015 року вищезазначену ухвалу надіслано позивачу ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12).

Таким чином, застосування суддею наслідків, передбачених ч.2 ст.121 ЦПК України є порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки не було підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Окрім того, як зазначає у апеляційній скарзі представник позивача, до позовної заяви додавалась квитанція про сплату судового збору №0.0.428175301.1 від 28 серпня 2015 року на суму 243 грн. 60 коп., копія якої долучена апеляційним судом до матеріалів справи разом з іншими документами .

За такого, визнати законною та обґрунтованою оскаржувану ухвалу судді не можна, тому вона підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з направленням матеріалів справи до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303,312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 02 грудня 2015 року скасувати, а позовну заяву ОСОБА_2 разом з доданими до неї документами направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у цивільній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

Н.В. Самчишина