Ухвала суду № 59354552, 28.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/1154/16-ц Провадження № 22-ц/772/2492/2016Головуючий в суді першої інстанції Саландяк О. Я.Категорія 48Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Берегового О.Ю.

суддів Денишенко Т.О., Луценка В.В.,

за участі секретаря Кирилюк Л.М.,

заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сербинівської сільської ради про оскарження рішення, зобов'язання вчинення дій та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року провадження у даній справі закрито з тих підстав, що вже є рішення суду першої та апеляційної інстанцій, якими вирішено питання щодо витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання про розподіл витрат на правову допомогу було вирішено судами першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції за наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 79 ЦПКУ судові витрати складаються із судового збору та вит-рат, повязаних з розглядом справи. Витрати, повязані з розглядом справи, визначені в ч. 3 ст. 79 ЦПКУ і їх розподіл здійснюється судом відповідно до вимог, установле-них цим Кодексом ( ст.ст. 88, 89 ЦПКУ ). Крім того, суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, питання про розподіл судових витрат, про що зазначається в його резолютивній частині ( п.6 ч.1 ст. 214, п.4 ч.1 ст. 215 ЦПКУ ).

У разі невирішення судом питання про судові витрати суду, що ухвалив рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи надано можливість ухвалити додаткове рішення ( п.4 ч.1 ст. 220 ЦПКУ ). Ухвали суду щодо визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляцій-ному порядку відповідно до п.9 ч.1 ст. 293 ЦПКУ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПКУ, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.03.2016 року у справі № 130/237/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення. На підставі ст. 88 ЦПК України з врахуванням вимог ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1000 грн. в рахунок компенсації витрат на правову допомогу.

Також, відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.03.2016 року у цивільній справі № 130/198/16-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням залишено без задоволення. На підставі ст. 88 ЦПК України, з врахуванням вимог ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1000 грн. в рахунок компенсації витрат на правову допомогу. Зазначене рішення суду першої інстанції, в тому числі і щодо стягнення інших видів судових витрат залишено ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2016 року без змін.

Вимоги про звільнення його від сплати витрат на правову допомогу стянутих з нього за рішенням у вказаних вище справах ОСОБА_2 заявив у іншому провадженні, подавши в травні 2016 року до суду новий позов.

Витрати повязані з оплатою правової допомоги адвоката, є такими, що по-несені у звязку з реалізацією своїх процесуальних прав під час розгляду певної справи в порядку цивільного судочинства. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті та не може бути звільнено від їх сплати за позовною вимогою в іншому провадженні.

Провадження у даній справі було відкрито за вимогою про звільнення від стягнення судових витрат, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж те в якому розглядалось таке питання, що є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу у даному випадку (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

За таких обставин, провадження у даній справі підлягає закриттю не на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, як це зробив суд першої інстанції, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в загальному є вірним, колегія суддів апеляційного суду Вінницької області приходить до висновку, що підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2016 року відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2016 року відповідно до вимог ст. 82 ЦПК ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору в розмірі 275,60 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на майновий стан позивача, колегія суддів вважає за можливе звільнити його від сплати зазначеної суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 205, 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року про закриття провадження у справі - залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 275 грн. 60 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ О.Ю. Береговий

Судді: /підпис/ Т.О. Денишенко

/підпис/ В.В. Луценко

З оригіналом вірно: О.Ю. Береговий