Ухвала суду № 59354516, 26.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1507/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Кухарська Н. А.

Доповідач Чорнобривець О. С.

УХВАЛА

Іменем України

26.07.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Потапенка В.І.

Черненко В.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Українська Наталія Михайлівна про встановлення факту приживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, про встановлення факту набуття у спільну власність будинку, що придбано на спільні кошти чоловіком і жінкою, які проживали однією сім'єю без укладення шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок ,-

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Українська Наталія Михайлівна про встановлення права власності в порядку спадкування на житловий будинок.

В обґрунтування зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_9, яка проживала в зареєтрованому шлюбі з ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

08.04.2011 року ОСОБА_10 склав заповіт, яким заповів позивачу належну йому 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Даний житловий будинок належав ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, як такий, що був придбаний його дружиною перебуваючи у шлюбі.

Нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок на ім'я спадкодавця ОСОБА_10

Посилаючись на вказані обставини, просила визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину житлового будинку.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2016 року до участі в справі в порядку правонаступництва після померлої відповідачки ОСОБА_5 було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_5.

В ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги та просила суд:

-встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 20.06.2000 року по 23.09.2013 рік;

-встановити факт набуття у спільну власність будинку АДРЕСА_2, посилаючись на те, що останній було придбано на спільні кошти чоловіком ОСОБА_10 і жінкою ОСОБА_9, які проживали однією сім'єю без укладення шлюбу;

- визнати право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_10 на 1/2 частину зазначеного житлового будинку;

-визнати право власності в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_9 на 1/4 частину зазначеного будинку.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3, право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9. В іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволенних позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його в частині не задоволених вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_13 підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_14 заперечували проти доводів апеляційної скарги та пояснювали, що як рідні доньки ОСОБА_9, мають право в рівних частинах на спірний будинок в порядку спадкування за законом після її смерті, просили рішення суду залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

Третя особа в судове засідання не з"явилась, до суду подана письмова заява про розгляд справи без її участі.

Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6 є рідними сестрами та доньками ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10, спадкоємцями якого є відповідачі - дочка ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5, правонаступником якої є відповідач ОСОБА_5

Сторонами вчинені дії щодо прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на жилий будинок по АДРЕСА_2. Свідоцтво про право на спадщину не отримано через відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючого документа на будинок.

Після смерті ОСОБА_10, відповідно до копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 13.01.2015 року, спадкове майно, а саме: грошові вклади на суму 22982,83грн. та 4953,14 доларів США отримали в рівних частинах спадкоємці майна ОСОБА_10 - донька ОСОБА_5 та донька ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_3 заявила вимогу про визнання за нею право власності на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, у порядку спадкування за законом у розмірі 1/4 частини будинку по АДРЕСА_2, та право власності на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_10, у порядку спадкування за заповітом у розмірі 1/ 2частини цього ж будинку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з доведеності того, що власником спірного будинку була ОСОБА_9, право власності ОСОБА_10 на вказаний будинок не є доведеним, оскільки не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 придбали його під час спільного проживання однієї сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між собою, за спільні кошти.

Колегія суддів висновок суду важчає правильним, таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Суд правильно визначився, що положення ст.74 СК України можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли після 01 січня 2004 року, тобто з дати набрання ним законної сили. Тому період спільного проживання за правилами ст.74 СК України має бути доведеним починаючи з 01 січня 2004 року.

Згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Доведено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували у шлюбі з 19.06.1991року по 20.06.2000 року та за цей час в порядку приватизації набули право власності у рівних частинах на квартиру АДРЕСА_1.

20.06.2000 року рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу було задоволено та шлюб розірвано.

Сторонами факт припинення сімейних відносин між подружжям не заперечувався.

Наявними у матеріалах справи договорами купівлі-продажу підтверджується, що 13.06.2008 року ОСОБА_10 і ОСОБА_9, як співвласники спільної часткової власності, уклали договір купівлі-продажу належної їм квартири, відповідно до якого продаж квартири здійснено за 20000 грн. В цей же день 13.06.2008 року, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_17, як продавець, та ОСОБА_9, як покупець, остання купила житловий будинок АДРЕСА_2. Будинок придбано за 68000 грн.

Отже, є встановленим, що на час придбання будинку ОСОБА_10 і ОСОБА_9 не перебували у шлюбі.

Встановлено, що ОСОБА_10 був зареєстрований і фактично проживав у спірному будинку та 08.04.2011 року ним було складено заповіт, яким він заповів належну йому частку житлового будинку та земельну ділянку, на якій він знаходиться, позивачу у справі ОСОБА_3

Спадкодавець ОСОБА_9 також постійно проживала та була зареєстрована у спірному будинку.

Відповідачка стверджувала, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу між собою, але не зазначено з якого часу вони стали разом проживати після розірвання шлюбу

Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Вирішуючи справу, суд правильно керувався положеннями ст.ст.21, 57,60,61,63,70 СК України, правовими позиціями Верховного Суду України, що викладені у постанові від 11 березня 2015 року № 6-211цс14, у постанові від 16.12.2015 року при розгляді справи № 6-2641цс15, відповідно до яких майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

З пояснень свідків та матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у будинку проживали окремо і не мали спільного побуту та бюджету, оскільки проживали у різних кімнатах, кожний мав свій холодильник, самостійний дохід, ОСОБА_10 окремо утримував господарство та мав окремі рахунки у банку.

Свідки допитані за клопотанням обох сторін, оцінюючи їх пояснення, суд обґрунтував чому він відкинув пояснення одних свідків як таки, що викликають сумнів у їх достовірності, та інші поклав у обґрунтування рішення.

Досліджені обставини справи не мають переконливих доказів того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у період з січня 2004року по день смерті останньої проживали однією сім'єю як чоловік та жінка, були пов'язані спільним побутом та їх взаємовідносини між собою були притаманні сімейним. Не доведено, що будинок був придбаний за спільні кошти внаслідок спільної праці або особисті доходи, об'єднані для набуття спільного майна, оскільки є значна різниця між отриманими коштами від продажу квартири та витраченими на придбання будинку.

Крім того, спростовуються пояснення позивача щодо наявності між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 прав та обов'язків подружжя й тим, що ОСОБА_9 перебувала на обліку у територіальному центрі соціального обслуговування Ново українського району та отримувала соціальні послуги вдома з 31 серпня 2011року по 03 травня 2013року, що підтверджується довідкою територіального центру.

Таким чином, суд, на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку, правильно вирішив справу і ухвалив законне і справедливе рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст..303,307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: