Вирок № 59353406, 01.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1-342/11

Провадження № 11/779/27/2016

Категорія ст. 115 ч. 2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.

Суддя-доповідач Кавацюк М.Ф.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Кавацюка М.Ф.,

суддів Васильєва О.П., Дячука В. М.,

з участю секретаря судового засідання Василаш Х.М.,

прокурора Журавльова Є.Є.,

засудженого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на

вирок Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Мукачево Закарпатської області, житель АДРЕСА_1, освіта середня спеціальна, одружений, на утриманні неповнолітня дитина, приватний підприємець, раніше не судимий, громадянин України

визнаний винуватим та засуджений : за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 24 лютого 2010 року - з дня затримання. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - взяття під варту.

За вироком суду ОСОБА_2 вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, а також вчинив незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Злочини вчинено за таких обставин.

Так, 01 жовтня 2003 року між СП «Івано-Франківський центральний ринок», яке знаходиться по вул. Дністровській, 5 у м. Івано-Франківську, в особі директора ОСОБА_5 та ТзОВ «Торговий сервіс», що по АДРЕСА_2, в особі генерального директора ОСОБА_6, було укладено договір про здачу товариству «Торговий сервіс» в операційну оренду нежитлових приміщень будівлі критого ринку по вул. Дністровській у м. Івано-Франківську для зберігання та використання під центральний міський продовольчий ринок строком до 01 жовтня 2022 року.

Івано-Франківська міська рада не погодилась з укладенням зазначеного договору та, оформивши право власності територіальної громади м. Івано-Франківська на приміщення вказаного ринку, 30 липня 2007 року уклала договір №ДО-3153 з ТзОВ «Торговий дім Горгани», співзасновником якого був ОСОБА_7, на оренду зазначених будівель.

У ході судових розглядів позовів ТзОВ «Торговий сервіс», ТзОВ «Торговий дім Горгани», СП «Івано-Франківський ринок» та Івано-Франківської міської ради про правомірність користування приміщеннями центрального ринку, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2009 року було вирішено виселити ТзОВ «Торговий сервіс» з належних Івано-Франківській міській раді приміщень вказаного критого ринку та визнано недійсним договір оренди приміщень цього критого ринку від 01 жовтня 2003 року, що був укладений між зазначеними підприємством та товариством.

Вказане рішення господарського суду Івано-Франківської області залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2009 року.

Не погоджуючись із рішеннями вказаних судів, ТзОВ «Торговий сервіс» звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на зазначені рішення.

Засуджений ОСОБА_2, який здійснював господарську діяльність по реалізації м'яса птиці на ринку, як суборендар торгових приміщень площею 179,3 кв.м, комерційно підпорядковувався ТзОВ «Торговий сервіс», перебував у певній залежності перед вказаним підприємством щодо отримання можливості здійснення торгівельної діяльності на ринку, і також звернувся з аналогічною касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

ОСОБА_2, усвідомлюючи, що зі зміною власника ринку він, як наближена особа до керівництва ТзОВ «Торговий сервіс», втратить можливість займатися торгівельною діяльністю на території ринку та отримувати комерційний прибуток, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи як особисті так і корпоративні комерційні інтереси товариства «Торговий сервіс», вступив у злочинну змову з невстановленими особами, які разом вирішили вчинити умисне вбивство засновника ТзОВ «Торговий дім Горгани» ОСОБА_7, з корисливих мотивів і за попередньою змовою групою осіб, з використанням вогнепальної зброї, яку придбали, носили та зберігали без належного дозволу.

Відповідно до розробленого ними злочинного плану по вчиненню вбивства ОСОБА_7, з метою підготовки до його вчинення, 16 жовтня 2009 року ОСОБА_2 та невстановлені особи у м. Львові придбали у ОСОБА_8 автомобіль «ВАЗ-21093», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який мали на меті використовувати під час скоєння вбивства. Крім цього, ОСОБА_2 та невстановлені особи, для виконання злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_7, придбали та зберігали без передбаченого законом дозволу у невстановленої особи пістолет «ОКРА 9 кал. 9 мм Р.А.К.» № НОМЕР_2, що є короткоствольною вогнепальною зброєю - 9 мм самозарядним пістолетом, що виготовлений шляхом зміни саморобним способом ствола гладкоствольного стартового сигнального пістолету калібру 9 мм Р.А.К. «ОКРА 9» (Виробництва Угорщини).

Узгодивши свої спільні корисливі злочинні дії, спрямовані на вбивство ОСОБА_7, ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб, з невстановленими особами придбали два мобільні телефони «Нокіа 1202-2» з сім-картками «Київстар» для використання під час організації, підготовки і скоєння вбивства. Крім цього, вказані особи з метою пересування автомобілем «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1, використовували талон про проходження технічного огляду та поліс обов'язкового цивільного страхування з автомобіля «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_9, які були викрадені в ніч з 16 на 17 січня 2010року у м. Івано-Франківську.

19 лютого 2010 року ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний намір щодо позбавлення життя ОСОБА_7, за попередньою змовою групою осіб, згідно заздалегідь розробленого та узгодженого ОСОБА_2 та невстановленими особами плану, невстановлені особи на автомобілі «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, заздалегідь знаючи час і маршрут пересування ОСОБА_7, приблизно о 12 год. 20хв. прибули на перехрестя вул. Володимира Великого та Котляревського в м. Надвірній, де знаходився автомобіль «Лексус 470», д.н.з. НОМЕР_4, за кермом якого перебував ОСОБА_7, що чекав поруч зі школою № 3 свою неповнолітню доньку Діану, ученицю цієї школи.

ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство з корисливих мотивів, діючи узгоджено із невстановленими особами, під'їхав автомобілем «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1, до автомобіля ОСОБА_7 з боку водія. Згідно розподілу ролей, невстановлена особа, яка сиділа на задньому сидінні, з відома та згоди ОСОБА_2, вийшла з салону вказаного автомобіля «ВАЗ 21093», та умисно, з метою вбивства, провела два прицільні постріли з переробленого стартового пістолету у життєво важливий орган - голову ОСОБА_7, після чого потерпілий був доставлений у Надвірнянську ЦРЛ, де через невеликий проміжок часу, о 13 год. 10 хв., від отриманих смертельних поранень помер, тобто умисно вбили ОСОБА_7

Внаслідок прицільних пострілів у життєво важливий орган - голову, ОСОБА_7 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, у вигляді вогнепального кульового, проникаючого в порожнину черепа, поранення голови з ліва з переломом кісток основи черепа, крововиливом під м'яку мозкову оболонку, розтрощенням та крововиливом в речовину головного мозку, забійну рану лобно-тім'яної ділянки, множинні садна лобно-скроневої ділянки та лівої орбітальної ділянки, численні садна спинки носа, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

Після вбивства ОСОБА_2 разом з невстановленою особою втекли з місця злочину на тому ж автомобілі, який з метою приховування слідів злочину залишили в с. Назавизів Надвірнянського району та у подальшому пересіли в автомобіль «Джип Вранглер», чорного кольору д.н.з. НОМЕР_5, що належить матері ОСОБА_2, і під керуванням невстановленої особи доїхали до м. Івано-Франківська.

Знищуючи сліди злочину, ОСОБА_2 разом із невстановленими особами, рухаючись автомобілем «Джип Вранглер», д.н.з. НОМЕР_5, маршрутом у напрямку м. Івано-Франківська, викинули на полі між с. Назавизів та с. Цуцилів Надвірнянського району пістолет, за допомогою якого вчинили вбивство ОСОБА_7, та два мобільні телефони, які використовувалися для зв'язку та координації дій, пов'язаних з вбивством потерпілого, а потім у примикаючій до траси Надвірна - Івано-Франківськ вул. І.Франка с. Назавизів Надвірнянського району залишили автомобіль «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1. Знаряддя злочину, автомобіль та мобільні телефони, які використовувалися злочинцями під час умисного вбивства ОСОБА_7, у вказаних місцях були виявлені та вилучені працівниками міліції.

Таким чином, будучи об'єднаним з невстановленими особами єдиним умислом на позбавлення життя потерпілого, з корисливих мотивів, ОСОБА_2 разом з невстановленими особами, кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження, брав безпосередню участь у вчиненні вбивства ОСОБА_7, діяв узгоджено, згідно спільно розробленого злочинного плану, у якості співвиконавця.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2015 року змінено вирок місцевого суду й виключено з обвинувачення ОСОБА_2 кваліфікуючу ознаку, передбачену п.6 ч.2 ст.115 КК України, - вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, а іншу частину обвинувачення перекваліфікував за ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115 КК і залишено без зміни призначене судом покарання у виді позбавлення волі на строк десять років. Цей же вирок у частині визнання ОСОБА_2 винуватим за ч.1 ст.263 КК апеляційний суд скасував і закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину. У решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасовано в зв»язку із тим, що рішення апеляційного суду в частині перекваліфікації діяння ОСОБА_2 на ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115 КК, скасування вироку місцевого суду стосовно нього за ч.1 ст.263 КК не є законним та обґрунтованим і призначене цим судом покарання слід вважати м»яким.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким обрати ОСОБА_2 більш суворе покарання : за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - 13 років позбавлення волі з конфісккацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України - 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання 13 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, мотивуючи свою позицію тим, що не оспорюючи кваліфікації вчиненого, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчинених ним злочинів внаслідок м'якості. Покликається на те, що судом не враховано, що засуджений вини своєї не визнав, не сприяв слідству та суду, не розкаявся у вчиненому, потерпілим не відшкодовано збитки, намагався ввести в оману як орган досудового слідства так і суд, не надав інформації про осіб, разом з якими ним було вчинено злочин. Не повною мірою враховано судом і позицію потерпілої, яка настоювали на суворому покаранні ОСОБА_2 та суспільна небезпека злочинів вчинених ОСОБА_2, один з яких віднесений до категорії особливо тяжких, пов'язаний з позбавленням життя особи.

Таким чином, вважає прокурор, що суд обрав ОСОБА_2 покарання, яке не відповідає особі засудженого та тяжкості вчинених ним злочинів внаслідок м'якості, а тому вирок підлягає скасуванню з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року.

Потерпіла ОСОБА_11 в апеляції просить скасувати вирок в частині призначення покарання за скоєння злочину, передбаченого п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та винести в цій частині новий вирок, яким визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, мотивуючи тим, що суд дав неправильну оцінку особі засудженого ОСОБА_2 та його ролі у скоєнні злочину, тяжкості злочину, що призвело до призначення мінімального покарання, яке передбачено санкцією ч. 2 ст. 115 КК України, посилаючись на те, що згідно ст. 367 КПК України 1960 року, підставами для скасування вироку є, в тому числі, й невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що у вироку неправильно вказано, що відсутні обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2

У поданій апеляції захисник в інтересах засудженого просить вирок суду скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року, мотивуючи тим, що вважає вирок незаконним, необ'єктивним, упередженим в зв'язку із однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду викладених у оскаржуваному вироку фактичним обставинам справи, що суд дійшов неправильно висновку щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілої, які свої апеляційні вимоги підтримали, а апеляцію захисника просять відхилити; захисника та засудженого, які підтримали апеляцію захисника, а у задоволенні апеляційних вимог прокурора та потерпілої просять відмовити, провівши судове слідство в частині дослідження доказів, що характеризують особу засудженого, колегія суддів приходить до такого висновку.

Ст. 323 КПК України 1960 року передбачає, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 324 КПК України 1960 року суд, постановляючи вирок, повинен вирішити в тому числі такі питання : чи мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має це діяння склад злочину і якою статтею кримінального закону він передбачений, чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.

Щодо кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дотримався вказаних вимог закону, а щодо призначення покарання - не в повній мірі.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, суд першої інстанції послався на докази, що містяться в матеріалах справи, зібрані у встановленому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, які належним чином судом оцінені і є обґрунтованими.

Зокрема, невизнання вини підсудним ОСОБА_2 та його показання щодо того, що він не приймав участі в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_7 і взагалі не був у той день у м. Надвірна, суд правильно розцінив як намагання підсудного ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

При апеляційному перегляді справи обвинувачений також дав непослідовні та суперечливі показання з приводу користування автомобілем «Джип Вранглер». Без належної відповіді ОСОБА_2 залишені питання про очевидні та об'єктивні дані, які підкріплені доказами, покладеними в основу про його обвинувачення.

Так, щодо відсутністі корисливого мотиву, як зазначено в апеляції захисника, та зацікавленості ОСОБА_2 у вбивстві потерпілого ОСОБА_7, з підприємством якого він вів тривалі судові спори про право здійснювати прибуткову підприємницьку діяльність на території СП «Івано-Франківський ринок», суд першої інстанції детально дослідив ці обставини та проаналізував їх у вироку.

Зокрема, у ході судових розглядів позовів ТзОВ «Торговий сервіс», ТзОВ «Торговий дім Горгани», яким керував ОСОБА_7, СП «Івано-Франківський ринок» та Івано-Франківської міської ради, про правомірність користування приміщеннями центрального ринку, рішенням господарського суду від 07.10.2009 року вирішено виселити ТзОВ «Торговий сервіс із належних Івано-Франківській міській раді приміщень критого ринку, та визнано недійсним договір оренди від 01.10.2003 року, укладений між СП «Івано-Франківський центральний ринок» та ТЗОВ «Торговий сервіс», Дане рішення залишене без змін рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2009 року. Дане рішення ТзОВ «Торговий сервіс» оспорене до Вищого господарського України.

Крім того, ОСОБА_2 також звернувся з касаційною скаргою на дане рішення апеляційного господарського суду до Вищого господарського суду України, що свідчить про його зацікавленість в оренді приміщення критого ринку ТзОВ «Торговий сервіс». Наведене підтверджене показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що ТзОВ «Торговий сервіс» підприємців до судових процесів не залучав та показаннями свідка ОСОБА_20 про те, що ОСОБА_2 звернувся до нього особисто відносно складання касаційної скарги на судові рішення по спору приміщень критого ринку. Про тісні зв»язки ОСОБА_2 із співвласниками критого ринку свідчить і створення 07.03.2003 року ТзОВ «Агро-трейд» (а.с.17,т.11), засновниками якого є ОСОБА_2 і ОСОБА_6, а останній також є співвласником ТзОВ «Торговий сервіс».

Необгрунтовані є доводи апеляції захисника про те, що не доведена участь ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7

Так, в засіданні суду першої інстанції достовірно встановлено, що автомобіль «Джип Вранглер», д.н.з. НОМЕР_5, за дві години до вчинення вбивства і через 20 хв. після його вчинення, рухався в сторону м. Надвірна та у зворотному напрямку до м. Івано-Франківська за автомобілем «ВАЗ 21093», оскільки це зафіксовано камерою відеоспостереження та не може містити суб'єктивного фактору. Обвинувачений не зміг пояснити, яким чином автомобіль, що постійно знаходився в його користуванні, в тому числі і в день злочину, міг використовуватися іншою особою для поїздки на місце злочину.

Суд спростував заперечення обвинуваченого про непричетність до вбивства показаннями свідка ОСОБА_14, яка вказувала на те, що 19.02.2010 року у час і на місці вчинення вбивства ОСОБА_7 бачила ОСОБА_2 у салоні автомобіля сірого кольору «ВАЗ 21093». Саме на ОСОБА_2, як на особу, яку вона бачила 19.02.2010 року в салоні «ВАЗ 21093» у час і на місці вчинення злочину вказала ОСОБА_14 під час пред'явлення для впізнання( т.2, а.с.41 ).

Сумніватися в достовірності даних доказів у колегії суддів немає підстав, оскільки показання даного свідка є послідовними та несуперечливими, і підтверджуються іншими доказами по справі, а процесуальна дія - пред'явлення для впізнання по фотознімку проведена з дотриманням вимог КПК України.

Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_15 встановлено, що 19.02.2010 року на місці вчинення вбивства ОСОБА_7 бачив саме цей автомобіль «ВАЗ 21093» ,д.н.з. НОМЕР_1, пасажир якого і здійснив вистріли з пістолета в ОСОБА_7, та на якому в подальшому злочинці втекли з місця вчинення вбивства.

Про те, що після вчинення вбивства обвинувачений пересів у власний автомобіль, підтверджують і показання свідка ОСОБА_16 про те, що 19.02.2010 року бачив, як з автомобіля «ВАЗ 21093» у с. Назавизів Надвірнянського району вибігли двоє осіб, які пересіли в автомобіль «Джип Вранглер» чорного кольору та поїхали в сторону м. Івано-Франківська. Крім цього, в автомобілі «ВАЗ 21093», д.н.з.НОМЕР_1, та в автомобілі «Джип Вранглер», д.н.з. НОМЕР_5, знайдені та зафіксовані сліди злочину.

Даними, що містяться у висновках експертиз, встановлено, що на поверхні каністри, яка була вилучена з залишеного автомобіля «ВАЗ 21093», д.н.з.НОМЕР_1, виявлені сліди пальців рук ОСОБА_2, а волосини з шапки, вилученої з даного автомобіля, схожі на волосини ОСОБА_2.( т.6, а.с.44-48, т.5, а.с.80-81). Крім того, висновком експертизи від 10.04.2010 року підтверджено, що грунт на гумовому килимку даного автомобіля «ВАЗ 21093» та грунт на гумовому килимку автомобіля ОСОБА_2 «Джип Вранглер» співпадають за комплексом ознак і мають спільну родову належність ( т.7, а.с.49-53).

Відповідно до інформації- роздруківки телефонних з»єднань вхідних та вихідних дзвінків оператора ЗАТ «Київстар» від 26.02.2010 року (т.4, а.с.109-112), 19.02.2010 року в м.Надвірна зафіксовано пару двох мобільних телефонів ІМЕІ НОМЕР_7 номер абонента НОМЕР_9, який знаходився безпосередньо на місці скоєння вбивства ОСОБА_7 та спілкувався з мобільним телефоном ІМЕІ НОМЕР_6 з номером абонента НОМЕР_8. Вказані стартові пакети розбитих телефонів, які були вилучені працівниками міліції, активувалися 19.02.2010 року о 10 год.30 хв. у зоні дії базових станцій в м.Надвірна, спілкувались між собою: 7 телефонних з»єднань, останній дзвінок зафіксований о 12 год.30 хв. у с.Назавизів на місці, де знаходився автомобіль «Джип Вранглер», у який пересів ОСОБА_2 із співучасником вбивства, після залишення ними автомобіля ВАЗ-21093 сірого кольору, що використовувався для вчинення вбивства ОСОБА_7

Роздруківкою телефонних з'єднань вхідних та вихідних дзвінків оператора ЗАТ «Український мобільний зв'язок від 12.03.2010 року (т.4, а.с. 200) встановлено, що ОСОБА_2 належить мобільний телефон з номером абонента НОМЕР_10, який перебував 16.10.2009 року у м.Львові під час купівлі автомобіля ВАЗ 21093, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 з 08.50 годин по 10.17 годин, а в м.Івано-Франківську зафіксовано дзвінок о 17 годині, що підтверджує те, що ОСОБА_2 разом з невстановленими особами придбав автомобіль ВАЗ 21093, який використовувався під час вбивства ОСОБА_7.

Судом також встановлено, що підстав для обмови підсудного ОСОБА_2 свідком ОСОБА_14, а також іншими свідками - немає. Не наведено жодних обгрунтувань і про можливість фальсифікації доказів.

Обсяг такої кількості доказів у своїй сукупності, їх аналіз доводить вину ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, які правильно кваліфіковані судом за п.п.6,12 ст.115 КК України та ч.1 ст.263 КК України.

Наведені у вироку, і вище, докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вбивства ОСОБА_7, спростовують доводи апеляції захисника ОСОБА_3 про суперечливість показань «засекречених» свідків, що злочин був вчинений не групою осіб за попередньою змовою, що відсутні докази відносно відбитків пальців на каністрі, вилученій з автомобіля ВАЗ-21093 та частин мобільного телефону «Нокіа».

Колегія суддів також вважає правильну оцінку судом першої інстанції ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які дали показання в підтвердження алібі ОСОБА_2, визнавши їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і суперечать дослідженим судом доказам та є неправдивими.

Що стосується доводів апеляцій прокурора та потерпілої ОСОБА_11 про м»якість призначеного ОСОБА_2 покарання, то апеляційний суд вважає їх частково обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.65 КК при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог судом першої інстанції дотримано не в повній мірі.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував дані про особу винного, який раніше не судимий, злочин вчинив вперше, позитивно характеризується, працює, одружений, має одну неповнолітню дитину, хворіє, його ступінь участі у вчиненні злочину. Обставин, які обтяжують чи пом»якшують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

При цьому судом не враховано, що ОСОБА_2. не розкаявся у вчиненому, не сприяв органу досудового розслідування та суду у встановленні співвиконавців злочинів і не відшкодував заподіяну злочином шкоду. Також не в повній мірі враховано суспільну небезпечність вчинених злочинів. Тому призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України є явно несправедливим внаслідок м»якості. За таких обставин, вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

Щодо покликання прокурора в апеляції про посилення покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними. Призначаючи ОСОБА_2 покарання апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є особливо тяжким, а інший злочином середньої тяжкості, особу винного та обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.

Ті обставини, на які покликається потерпіла в апеляції, як обтяжуючі є або кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України, або не визначені ст.67 КК України.

Разом з тим, суд враховує дані про особу ОСОБА_2, зокрема: злочин вчинив вперше, позитивно характеризується, працює, одружений, має на вихованні одну неповнолітню дитину, хворіє. Також суд враховує те, що хоч ОСОБА_2 є співвиконавцем вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, проте безпосередньо не стріляв ОСОБА_7

Суд не знаходить підстав для призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, як про це просить в апеляції потерпіла, оскільки не встановлено, що особа ОСОБА_2 становить підвищену суспільну небезпеку.

При таких обставинах колегія суддів приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 371, 378,398 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

засудила :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_11 задовольнити частково, а апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання в зв'язку із м'якістю.

Призначити ОСОБА_2 за п.п.6,12 ч.2 чт.115 КК України 12 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч.1 ст. 263 КК України - три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання - 12 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обрати підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.

В строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України, термін попереднього ув»язнення з 24 лютого 2010 року по 20 березня 2014 року та з 17 грудня 2014 року по 27 серпня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та строк відбутого покарання з 21 березня 2014 року до 17 грудня 2014 року і з 28 серпня 2015 року по 15 січня 2016 року.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його оголошення для всіх учасників процесу.

Головуючий М.Ф. Кавацюк

Судді О.П. Васильєв

В.М. Дячук