Рішення № 59350935, 27.07.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1437/15-ц

(2/199/866/16)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 липня 2016 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Сидоренко А.О.

За участі представника позивача Гарманова М.П.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рад-Інвест», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог - т. 1 а.с. 179-181), відповідно до укладеного договору № 11114995000 від 06 лютого 2007 року відповідач ОСОБА_3 в банківській установі позивача отримала кредит у розмірі 53400 доларів США. Відповідачка взяла на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,3 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами. Кінцевий строк погашення кредиту - 05 лютого 2017 року. 06 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (з 21 грудня 2009 року - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду № 1, щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці кошти в зазначеному розмірі. Умови погашення кредиту відповідачкою не виконані. Станом на 05 лютого 2015 року заборгованість відповідачки перед банком становить:

-16972,85 доларів США, що еквівалентно 444395,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

-2741,53 доларів США, що еквівалентно 71780,81 грн. - заборгованість за процентами;

-111074,84 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту;

-9671,92 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_4 06 лютого 2007 року було укладено договір поруки №11114995000/3, а також 21 січня 2010 року було укладено договір поруки № 241794 з ТОВ «Рад-Інвест». Відповідно до умов договорів поруки, поручителі несуть солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору. Станом на час подання позовної заяви заборгованість за кредитним договором позичальником та поручителями у добровільному порядку не погашена.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ТОВ «Рад-Інвест» на його користь зазначену заборгованість та понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 18 лютого 2015 року провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Рад-Інвест» було закрите і останнє залучене до участі у розгляді справи у якості третьої особи на стороні відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Укрсиббанк» Гарманов М.П. підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, в суді заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки не згодна зі здійсненим позивачем розрахунком.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та третя особа ТОВ «Рад-Інвест», належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. За ухвалою суду розгляд справи проведений за їх відсутності.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем до позову додана копія договору про надання споживчого кредиту № 11114995000 (т. 1 а.с. 6-13), укладеного 06 лютого 2007 року між відповідачем ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 53400 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Фактичне отримання позичальником кредитних коштів у зазначеному розмірі відповідачами не оспорюється.

21 січня 2010 року позичальником та кредитором було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації), за яким сторони змінили графік погашення кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як зазначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами договору ОСОБА_3 зобов'язалась повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит на рахунок банку в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.п. 4.1 кредитного договору).

Позичальник зобов'язаний повертати кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але у будь якому випадку не пізніше 05 лютого 2017 року (п.п. 1.2.2).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 182-199), ОСОБА_3 з березня 2013 року здійснювала повернення кредиту у розмірах менших, ніж передбачено відповідним графіком, внаслідок чого у період з 29 березня 2013 року по 05 лютого 2015 року утворилася прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5225,40 доларів США. Розрахунок простроченої заборгованості за кредитом позивачем здійснений арифметично правильно та відповідачами не спростований.

За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлюється у розмірі 13,3% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 договору (п.п. 1.3.1). Строк сплати процентів з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти (п.п. 1.3.4).

Згідно розрахунку заборгованості за процентами (т. 1 а.с. 26-33, 182-199), ОСОБА_3 на час подання позову до суду простроченої заборгованості зі сплати процентів не мала, разом з тим, допускала прострочення сплати процентів.

Після звернення позивача до суду, останнім були нараховані станом на 10 березня 2016 року та не сплачені позичальником відсотки з користування кредитними коштами у розмірі 2741,53 доларів США.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ... сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення позичальником термінів погашення будь яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми, або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Позивачем з дотриманням вимог п. 7.1 договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України здійснене нарахування пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 111074,84 грн. та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 9671,92 грн.

Розрахунок пені позивачем здійснений в межах строку позовної давності, арифметично правильно та відповідачами не спростований.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3, як позичальник за кредитним договором, в порушення вимог ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України прострочила виконання грошового зобов'язання в частині повернення позикодавцеві чергової частини позики у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач стверджує, що наслідком прострочення сплати позичальником чергової частини кредиту більш ніж на один місяць є виникнення у позивача права вимагати дострокового повернення тієї частини кредиту, строк повернення якої не минув.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом (т. 1 а.с. 24-26, 182-199), розмір поточної заборгованості за кредитом становить 12197,45 доларів США.

Суд враховує, що укладеним сторонами кредитним договором (п. 5.5) передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту … банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій.

Наведені положення договору кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зазначена норма міститься у параграфі 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

За ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлене цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Оскільки укладений між сторонами кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту, положення ч. 2 ст. 1054 ЦК України підлягають застосуванню з урахуванням вимог п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким, якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Оскільки відповідачка ОСОБА_3 затримала сплату чергової частини кредиту більш ніж на один календарний місяць, у позивача на підставі п. 5.5 кредитного договору, ч. 2 ст. 1054 ЦК України з урахуванням вимог п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» виникло право вимагати від позивачки дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася у розмірі 12197,45 доларів США.

Позивачем до позову додана копія датованої 20 листопала 2014 року вимоги на адресу ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 61-62), за якою банк вимагав від останньої протягом 31 дня погасити прострочену заборгованість з попередженням про визнання терміну повернення кредиту таким, що настав у разі її не погашення.

Зазначена вимога спрямована на адресу відповідачки рекомендованим відправленням 21 листопада 2014 року, що підтверджується копією реєстру замовних пакетів (т. 1 а.с. 65, 66).

Протягом всього часу судового розгляду справи ОСОБА_3, якій було достовірно відомо про існування зазначеної вимоги банку, прострочену заборгованість не погасила.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Договір про надання споживчого кредиту був забезпечений укладенням позивачем зі співвідповідачами - ОСОБА_4 договору поруки №11114995000/3 від 06 лютого 2007 року (т. 1 а.с. 15-16), за якими останній зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань що виникли з договору про надання споживчого кредиту.

За ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, співвідповідач ОСОБА_4, як поручитель ОСОБА_3, згідно ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України відповідає перед банківською установою у тому ж обсязі, що і остання, включаючи сплату основного боргу, процентів та неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачі згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання, і згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язані сплатити суму боргу.

За наведених обставин позовні вимоги ПАТ „УкрСиббанк" про стягнення з відповідачів заборгованості за простроченим кредитом, відсотками та нарахованої пені підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути заборгованість за тілом кредиту у валюті кредиту, тобто у доларах США.

Суд враховує роз'яснення, викладені у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», за якими суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Суд також враховує, роз'яснення, викладені у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно яких у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Окрім цього суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-145цс14 від 24 вересня 2014 року, за яким у силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Вирішуючи питання щодо того, чи правомірно наданий кредит в іноземній валюті, суд виходить з роз'яснень, викладених у п. 10 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, за якими банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Позивачем до позову додані копія банківської ліцензії (т. 1 а.с. 42, 43), а також дозволу на проведення операцій з валютними цінностями (т. 1 а.с. 44-47), які в сукупності підтверджують право позивача здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті, отже стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту та відсотками саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

До розподілу між сторонами підлягають понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9553,86 грн. (т. 1 а.с. 5, 178). Зазначені судові витрати згідно вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

При цьому суд враховує роз'яснення, викладені у п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за якими солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, з кожного з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 4776,93 грн. (9553,86 / 2).

Керуючись ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, п. 10 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 та 214 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рад-Інвест», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі:

- 19714 (дев'ятнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) доларів США 38 (тридцять вісім) центів;

- 120746 (сто двадцять тисяч сімсот сорок шість) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Стягнути зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 4776 (чотири тисячі сімсот сімдесят шість) гривень 93 (дев'яносто три) копійки з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :

27.07.2016