Постанова № 59349312, 19.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р. справа № 804/14845/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Попович Н.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Афанасьєвої Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 3058-к від 09.09.2015 року про звільнення ОСОБА_1, поновити його на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції з 09.09.2015 року, стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2015 року, а також моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що вважає наказ про його звільнення необґрунтованим та таким, що прийнятий з грубим порушенням Конституції України, Кодексу законів про працю України, у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України. Зокрема, позивач посилається на ст. 40, 41 КЗпПУ, Закон України «Про державну службу» та вказує на те, що відповідач в наказі про звільнення посилається на недоведені факти порушень Закону «Про державну службу» та загальні правила поведінки державних службовців, що свідчить про неправомірність даного наказу. Також, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та кошти на відшкодування моральної шкоди, яку зазнав позивач внаслідок його неправомірного звільнення (а.с. 3-8).

В ході судового розгляду справи позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві (т. 2 а.с. 45-47).

Представник відповідача за довіреністю Афанасьєва Є.О. позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що наказом відповідача № 3058-к від 09.09.2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції за п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», ст. 7 КЗпПУ - за порушення Присяги державного службовця. Підставою для застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення стало порушення позивачем етики поведінки державного службовця, а також попереднє неодноразове застосування до ОСОБА_1 інших заходів дисциплінарного стягнення. Зокрема, представник відповідача посилається на факт бійки, що відбулась 15.05.2015 року у робочий час в приміщенні відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ДМУЮ за участі позивача та іншого працівника цього відділу, у зв'язку з небажанням виконувати обов'язки щодо надання консультацій громадянам. Зазначений інцидент, за твердженням представника відповідача, стався у присутності громадян, які спостерігали бійку у приміщенні державної установи, що є грубим порушенням етики державного службовця та негативним чином позначилось на авторитеті даної державної установи. За результатами службового розслідування за даним фактом ОСОБА_1 наказом № 2690-в/с від 01.09.2015 р. було оголошено догану. Крім того, представник відповідача зазначив про встановлення факту відсутності ОСОБА_1 без поважних причин на робочому місці 15.05.2015 року (одразу після згаданого інциденту) та протягом періоду з 17 червня по 28 серпня 2015 року, а також посилається на зухвалу поведінку останнього 02.09.2015 року під час оголошення наказу № 2690-в/с від 01.09.2015 р. про застосування до нього стягнення у вигляді догани, коли йому також було запропоновано надати документи, які підтвердили б поважність відсутності на робочому місці протягом 17 червня - 28 серпня 2015 року. Крім того, представник відповідача зазначає про неодноразові випадки застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення і в минулому, а саме протягом 2014 року та у червні 2015 року, що негативно характеризує останнього та у сукупності з наведеними обставинами обґрунтовує необхідність застосування до нього крайньої міри дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби за порушення присяги. На підставі викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т.1 а.с. 33-46).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції з 19 листопада 2011 року, на підставі наказу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 19.11.2011 року № 2998-к (т.1 а.с. 173).

18 травня 2015 року до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла доповідна записка начальника Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 15.05.2015 року щодо недотримання правил поведінки державного службовця головними спеціалістами відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5 та ОСОБА_1, з наданням акту від 15.05.2015 року про порушення етики державного службовця зазначеними працівниками (т. 1 а.с. 104-105).

Зокрема, в доповідній записці йдеться про факт бійки, що мав місце 15.05.2015 року у робочий час (приблизно о 09.20 год.) в приміщенні відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ДМУЮ (кабінет 224) між головними спеціалістами відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5 та ОСОБА_1, у зв'язку з небажанням виконувати обов'язки щодо надання консультацій громадянами. Даний інцидент відбувався у присутності інших головних спеціалістів цього відділу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в кабінеті та перемістився у коридор, де знаходились громадяни, які спостерігали бійку та чули образливі висловлення ненормативного характеру з боку ОСОБА_1 на адресу опонента.

За фактом бійки заступником начальника управління - начальником відділу з правових питань ДМУЮ ОСОБА_8 складено акт про порушення етики держаного службовця співробітниками відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 15.05.2015 року, в якому викладені вищезазначені обставини (т.1 а.с. 102-103).

Разом із доповідною запискою, начальником Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 надано акт про відсутність на робочому місці головного спеціаліста ОСОБА_1 від 15.05.2015 року, складений посадовими особами управління (т.1 а.с. 86).

В даному акті, зокрема, зазначено, що 15.05.2015 року головний спеціаліст відділу ОСОБА_1 був відсутній на своєму робочому місці протягом робочого дня з 09 год. 30 хв. до закінчення робочого дня (16 год. 45 хв.) без повідомлення про поважність причин його відсутності (т.1 а.с. 99).

Наказом виконуючого обов'язки начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.05.2015 р. № 1595-к призначено службове розслідування стосовно головних спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_9 та ОСОБА_1, з метою перевірки фактів, викладених в доповідній записці начальника Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 15.05.2015 р. (т. 1 а.с. 85).

Комісією з числа посадових осіб Головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації в період з 26.05.2015 року по 18.06.2015 року на підставі наказу від 26.05.2015 р. № 1595-к проведено службове розслідування стосовно головних спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_9 та ОСОБА_1 з метою перевірки фактів, викладених у доповідній записці начальника Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 15.05.2015 року, за результатами якого складено акт службового розслідування, затверджений начальником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 18.06.2015 року (т.1 а.с. 87-96).

З даного акту вбачається, що комісією під час проведення службового розслідування були відібрані пояснення працівників управління, а також досліджені складені посадовими особами за результатами вищевказаного інциденту документи, зокрема, доповідна записка начальника Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 15.05.2015 р., акт про порушення етики держаного службовця співробітниками відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 15.05.2015 року та акт про відсутність на робочому місці головного спеціаліста ОСОБА_1 від 15.05.2015 року, складений посадовими особами управління (т.1 а.с. 191-200).

В ході службового розслідування комісією встановлено, що 15.05.2015 року у робочий час, приблизно о 09.20 год., в приміщенні відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ДМУЮ, а саме, в кабінеті 224, між головними спеціалістами відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5 та ОСОБА_1, у зв'язку з небажанням виконувати обов'язки щодо надання консультацій громадянам, виник конфлікт, який переріс у бійку в присутності працівників відділу та громадян. Після чого, головний спеціаліст ОСОБА_1 покинув своє робоче місце та більше впродовж робочого дня не повертався.

За результатами службового розслідування заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальником управління державної реєстрації ОСОБА_10 внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 112).

Наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_11 № 2690-в/с від 01.09.2015 р. головному спеціалісту відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, та зобов'язано управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ознайомити ОСОБА_1 з цим наказом (т.1 а.с. 122-126).

01.09.2015 р. начальником управління ОСОБА_11 на адресу начальника відділу ОСОБА_8 направлено телефонограму із зобов'язанням забезпечити явку головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_1 для надання документів на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці на даний момент (т. 1 а.с. 127).

03.09.2015 р. начальником управління кадрової роботи та державної служби ОСОБА_12 на ім'я начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_11 подано доповідну записку, в якій викладено обставини зухвалої поведінки головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_1 02 вересня 2015 року (т.1 а.с. 128-129).

Крім того, 02.09.2015 року за фактом відмови ОСОБА_1 ознайомитись та засвідчити підписом про ознайомлення наказ № 2690-в/с від 01.09.2015 р. про оголошення йому дисциплінарного стягнення у вигляді догани, було складено відповідний акт.

08 вересня 2015 року заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальником управління державної реєстрації ОСОБА_10 внесено подання щодо звільнення головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням ним вимог ст. 5 Закону України «Про державну службу» щодо етики поведінки державного службовця, вимоги пунктів 2.4, 2.5 Загальних правил поведінки державних службовців, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214 (т.1 а.с. 135-137).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 3058-к від 09.09.2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції за п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», ст. 7 КЗпПУ, за порушення Присяги державного службовця (т.1 а.с. 14-19).

09.09.2015 року працівниками Головного управління юстиції у Дніпропетровській області складено акт про відмову ОСОБА_1 в ознайомленні з наказом № 3058-к від 09.09.2015 р. про його звільнення з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, та акт про відмову останнього в отриманні своєї трудової книжки (т.1 а.с. 150-151).

Не погодившись із зазначеним наказом відповідача, позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України; водночас, пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті (далі - Закон №3723-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основні принципи державної служби визначені статтею 3 Закону №3723-XII, державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст.5 Закону № 3723-XII).

Статтею 10 Закону № 3723-XIІ встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст.11 Закону № 3723-XII).

Наказом Головного управління державної служби України №214 від 04.08.2010 року затверджено Загальні правила поведінки державного службовця, які є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів врегулювання конфлікту інтересів (далі - Правила). Вони ґрунтуються на Конституції України, Законі України «Про правила етичної поведінки» та визначених статтею 3 Закону України «Про державну службу» принципах державної служби, спрямовані на підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про норми поведінки, яких вони мають очікувати від державних службовців.

Ці загальні правила встановлюють основні вимоги до етики працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно із Законом України «Про державну службу» (п.1.2 Правил).

Відповідно до п.п.2.4-2.5 Правил, державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків.

Державний службовець зобов'язаний не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію.

Державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування), не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця.

Відповідно до ст. 17 Закону № 3723-XII, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця посадовою особою державного органу при виконанні своїх службових обов'язків, вона дійсно має на меті в загальному порядку публічно зобов'язати державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов'язують державного службовця дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.

Таким чином, текст Присяги має уніфікований характер і розповсюджується на усі правовідносини, де однією зі сторін є державний службовець.

При цьому, зі змісту постанови Верховного Суду України від 04.06.2013 р. по справі № 21-171а13, вбачається, що звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 травня, 4 червня, 17 вересня, 3 грудня 2013 року, 22 квітня 2014 року, 24 червня 2014 року (справи №№ 21-403а12, 21-167а13, 21-231а13, 21-379а13, 21-90а14, № 21-107а14 відповідно).

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, долученої матеріалів справи, ним 19.11.2012 р. було прийнято присягу державного службовця, отже, прийнято зобов'язання утримуватись від скоєння вчинків, які суперечать інтересам служби або підривають довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків (т.1 а.с. 20).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у своїй діяльності державного службовця припустився дій, які підривають довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Зокрема, 15.05.2015 року у робочий час (приблизно о 09.20 год.) ОСОБА_1 у приміщенні відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ДМУЮ Дніпропетровської області, у зв'язку з небажанням виконувати обов'язки щодо надання консультації громадянам, вчинив бійку з іншою службовою особою цього ж відділу.

Зважаючи на те, що даний інцидент відбувався у присутності інших головних спеціалістів цього відділу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та перемістився у коридор, де знаходились громадяни, які спостерігали бійку, суд приходить до висновку про те, що зазначені дії призвели до приниження авторитету державного органу.

Крім цього, після вищезазначеного інциденту ОСОБА_1, відмовившись надавати будь-які консультації громадянам, покинув своє робоче місце та більше впродовж робочого дня не повертався; в подальшому, відмовився надати документи на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці 15.05.2015 року з 09.30 хв. до кінця робочого дня, що свідчить про неналежне виконання своїх посадових обов'язків.

Погоджуючись з позицією відповідача щодо доведеності обставин неправомірної поведінки ОСОБА_1, суд приймає до уваги те, що, згідно постанови Верховного Суду України від 04.06.2013 р. по справі № 21-171а13, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 p. (далі - Порядок).

Згідно п. 1 Порядку, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;

Відповідно до п. 2 Порядку, рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Згідно п. 7 Порядку, особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування.

Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством (п. 8 Порядку №950).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі доповідної записки начальника Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 15.05.2015 року, акту про порушення етики держаного службовця співробітниками відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 15.05.2015 р. та акту про відсутність на робочому місці головного спеціаліста ОСОБА_1 від 15.05.2015 р., згідно з наказом виконуючого обов'язки начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.05.2015 р. № 1595-к було призначено службове розслідування у відношенні головних спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_9 та ОСОБА_1, за результатами якого складено акт службового розслідування, затверджений начальником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 18.06.2015 року (т.1 а.с. 87-96).

В ході службового розслідування комісією встановлено, що 15.05.2015 року у робочий час, приблизно о 09.20 год., в приміщенні відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ДМУЮ, а саме, в кабінеті 224, між головними спеціалістами відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_9 та ОСОБА_1, у зв'язку з небажанням виконувати обов'язки щодо надання консультації громадянам, виник конфлікт, який переріс у бійку. Даний інцидент в кабінеті 224 відбувався у присутності інших головних спеціалістів цього відділу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та перемістився у коридор, де знаходились громадяни, які спостерігали бійку та чули образливі висловлення ненормативного характеру з боку ОСОБА_1 Бійка припинилась лише після втручання начальника відділу ОСОБА_8 Після чого, головний спеціаліст відділу ОСОБА_9 почав проводити консультацію громадян щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, а головний спеціаліст відділу ОСОБА_1 покинув своє робоче місце та більше впродовж робочого дня не повертався, в подальшому відмовившись надати документи на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці 15.05.2015 року з 09.30 хв. до кінця робочого дня.

Зазначені дії позивача не узгоджуються із Загальними правилами етичної поведінки державного службовця, який повинен дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків та свідчить про грубе порушення ним п.п.2.4-2.5 Правил.

Наведені факти підтверджено також відібраними в межах службового розслідування поясненнями начальника відділу з правових питань ДМУЮ Дніпропетровської області ОСОБА_13, заступника начальника та працівників відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ДМУЮ ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, працівників відділу з організаційних питань ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також відповідними актами.

Під час розгляду справи, судом допитано в якості свідків посадових осіб Дніпропетровського міського управління юстиції та Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_18, які повністю підтвердили обставини, викладені в акті службового розслідування щодо поведінки позивача, а також обставини відмови його від ознайомлення з наказами, та вірність складених актів про це.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_13 також повідомили суду, що 09 вересня 2016 року ОСОБА_1, перебуваючи на своєму робочому місці, куди прибули зазначені посадові особи, в тому числі кадрової служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення від 09.09.2015 р., від отримання трудової книжки та остаточного розрахунку, відштовхнув ОСОБА_13, жбурнув папери на стіл та залишив службове приміщення, про що також були складені відповідні акти.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що наразі вона не пам'ятає всіх обставин тих подій, але документи, складені за її підписами під час службового розслідування, не спростовує.

За викладених обставин у їх сукупності, факт порушення ОСОБА_1 правил етичної поведінки державного службовця, що стало підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оголошеної наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_11 № 2690-в/с від 01.09.2015 р., суд вважає підтвердженим. Посилання ж самого ОСОБА_1 на те, що бійки не було, що всі свідки дають неправдиві свідчення, що зазначені події є наслідком помсти йому з боку керівництва, зокрема, ОСОБА_10, який примушував його вчиняти незаконні реєстраційні дії, тощо, є безпідставними, непідтвердженими жодними належними доказами, та суперечать встановленим судом обставинам, а тому не приймаються судом.

В подальшому, 03.09.2015 року начальником управління кадрової роботи та державної служби ОСОБА_12 на ім'я начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_11 подано доповідну записку, в якій викладено обставини зухвалої поведінки головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_1 02.09.2015 року в кабінеті управління кадрової роботи та державної служби, де останньому було оголошено наказ № 2690-в/с від 01.09.2015 р. про застосування стягнення у вигляді догани та запропоновано надати документи, які б підтвердили поважність його відсутності на робочому місці протягом 17 червня-28 серпня 2015 року.

Зокрема, в доповідній записці вказано, що ОСОБА_1 вів себе некоректно, розмовляв на підвищених тонах, відмовився засвідчити підписом про ознайомлення наказ № 2690-в/с від 01.09.2015 р., а також відмовився надати документи на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці в період часу з 17 червня по 28 серпня 2015 року (т.1 а.с. 128-129).

При цьому, поважність причин відсутності позивача на робочому місці у вказаний період часу суд не досліджує, оскільки порушення правил трудового розпорядку не є підставою його звільнення, тоді як предметом спору є правомірність звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням присяги державного службовця.

Сама ж наявність відповідних медичних документів, наданих позивачем до суду на підтвердження його перебування на лікарняному протягом 17 червня-28 серпня 2015 року, лише підкреслює їх навмисне ненадання ОСОБА_1 до управління кадрової роботи за вимогою керівництва Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що є безумовним обов'язком позивача як державного службовця, відсутнього на робочому місці протягом тривалого часу.

Також, при прийнятті рішення суд враховує, що звільнення з державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-XII (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), ст. 7 КЗпПУ, є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності.

З цією метою, аналізуючи заходи дисциплінарного впливу, які вживались відповідачем до ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що звільненню позивача передували інші заходи дисциплінарного стягнення, які мали на меті попередження порушення ним службових обов'язків та дотримання робочої дисципліни, проте, не надали бажаного результату.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 впродовж 2014 року неодноразово, а саме, наказами № 1794-в/с від 14.07.2014 р., № 1537-в/с від 02.07.2014 р., притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення службових обов'язків (т.1 а.с. 47- 55).

Крім того, безпосередньо перед звільненням позивача, наказом № 2690-в/с від 01.09.2015 р. ОСОБА_1 було оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за бійку на робочому місці 15.05.2015 року.

Проте, незважаючи на це, ОСОБА_1 02.09.2015 року в кабінеті управління кадрової роботи та державної служби продовжував поводитись некоректно, підвищував інтонацію, відмовився засвідчити підписом про ознайомлення наказ № 2690-в/с від 01.09.2015 р., а також надати документи на підтвердження поважності причин його тривалої відсутності на робочому місці, що врешті стало підставою для винесення оскаржуваного наказу про його звільнення.

Водночас, суд звертає увагу, що припинення державної служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» є особливим видом відповідальності державного службовця у вигляді звільнення державного службовця із займаної посади та роботи, і є таким, що не потребує обов'язкової наявності у державного службовця дисциплінарних стягнень, передбачених статтями 147 КЗпП України і 14 Закону України «Про державну службу», на момент вирішення питання про припинення державної служби.

Враховуючи наведене в сукупності, зважаючи, що на момент звільнення позивача із займаної посади судом встановлено, що останнім скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, що є підставою для звільнення за порушення Присяги державного службовця, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного наказу та відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування оскаржуваного наказу про звільнення, для задоволення яких суд не вбачає законних підстав, відповідно, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 25 липня 2016 року.

Суддя В.В. Чорна