Ухвала суду № 59348600, 28.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

28 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Чобіток А.О.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Савчук К.П. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 23 грудня 2015 року,

встановила:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2013 року ОСОБА_2 визнана винною в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.305 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві особистої власності.

На виконання вказаного вироку Бориспільським міськрайонним судом Київської області 25.12.2013 року видано виконавчий лист.

21.01.2014 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Артемчук Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.12.2015 р. старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Савчук К.П. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника - квартири АДРЕСА_1 для подальшого проведення виконавчих дій.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року подання задоволено. Надано дозвіл на примусове входження до житла боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні подання про примусове проникнення до майна боржника.

Свої доводи мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1, була набута ОСОБА_2 безоплатно шляхом приватизації державного житлового фонду задовго до відкриття кримінального провадження, а тому не є майном, набутим злочинним шляхом.

Всупереч законодавству України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» №6 від 27.08.1976 року, вказане майно було включено державним виконавцем до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також віднесено до майна, що підлягає конфіскації.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Пояснила, що ОСОБА_2 на даний час не має можливості проживати в АДРЕСА_1, оскільки в ній мешкають квартиранти. Про наявність щодо неї виконавчого провадження та винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на її відчуження вона повідомлена не була.

Інші особи, що беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Савчук К.П. про примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції виходив з того, що за вироком суду все майно, що належить ОСОБА_7, підлягає конфіскації на користь держави, остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, частина вказаної квартири належить їй на праві власності, а також з огляду на наявність відкритого виконавчого провадження, в якому було накладено арешт на вказане майно та оголошена заборона на його відчуження.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Судом встановлено, що 25 грудня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист №1кп/359/100/2013, про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_2 на праві особистої власності.

21.01.2014 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Артмчуком Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.7).

24.06.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчуком К.П. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику (а.с. 8).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Отже, закон вимагає вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла боржника.

Мотивуючи необхідність проникнення в квартиру АДРЕСА_1, державний виконавець у своєму поданні зазначив, що протягом тривалого часу ним вживалися заходи щодо опису майна - частини квартири та майна у самій квартирі. Проте, через відбування покарання боржником та відсутність інших осіб за місцем реєстрації боржника проникнути у житло не виявилося можливим.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не надано доказів повідомлення боржника про призначення часу і дати проведення виконавчих дій та необхідності забезпечення доступу до квартири в зазначений час.

Доводи останнього про те, що боржник відбуває покарання, ґрунтуються на припущеннях та суперечать поясненням його представника.

З поданого державним виконавцем подання про примусове проникнення до житла не вбачається, кому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та про коло зареєстрованих в ній осіб.

Не містить подання і додані докази підтвердження того, що державному виконавцю чинилися перешкоди щодо проведення виконавчих дій за зазначеною державним виконавцем у поданні адресою. Копія виконавчого провадження до подання не додана.

З наданих актів не вбачається в який час виконавець виходив за зазначеною у поданні адресою для опису майна боржника та чи були мешканці квартири в цей період в квартирі.

З наданих актів вбачається, що складені вони та підписані лише самим державним виконавцем відповідно 01.07.2014 року та 24.07.2014 року без зазначення часу виконання таких дій.

Про вжиті державним виконавцем заходи в період після липня 2014 року до грудня 2015 року матеріали справи не містять.

Задовольняючи подання та надаючи згоду на примусове проникнення до житла, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи завіреної копії виконавчого листа, доказів, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів та дійшов передчасного висновку про задоволення подання.

Крім цього, розглянувши подання без участі державного виконавця суд першої інстанції порушив порядок для його розгляду, встановлений ч.2 ст.376 ЦПК.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а вирішення питання про примусове проникнення до житла - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 312-315 ЦПК України колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

УхвалуШевченківського районного суду м.Києва від 23 грудня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/7572/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.