Ухвала суду № 59348587, 27.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Іванишина О.О.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Іванишина ОлександраОлеговича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року про забезпечення позову у справі з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторе Україна» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №760/7549/16-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/8579/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно представник ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «Бритиш моторс Україна» (ідентифікаційний код 31200706, місцезнаходження: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 21 «А») у розмірі 1 867 119 гривень, яка належить ОСОБА_8. Встановити заборону державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проводити державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Бритиш моторс Україна», щодо переходу та припинення права власності ОСОБА_8 на частку в статутному капіталі ТОВ «Бритиш моторс Україна» у розмірі 100%, що становить 1867 119 гривень, та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідні реєстраційні записи.

Також представник ОСОБА_4 просив встановити заборону ОСОБА_8 відчужувати (відступати) будь-яким чином належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «Бритиш моторс Україна» у розмірі 100% що становить 1867119 гривень, на користь інших осіб.

В заяві представник ОСОБА_4 зазначив, що існують обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач вживатиме дії щодо продажу (відступлення) іншій особі (особам) частки у статутному капіталі ТОВ «Бритиш моторс Україна», що в свою чергу утруднить чи унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року заяву представника ОСОБА_4 задоволено.

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш моторс Україна» (ідентифікаційний код 31200706, місцезнаходження: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 21 «А») у розмірі 1 867 119 гривень, яка належить ОСОБА_8.

Заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проводити державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Бритиш моторе Україна", щодо переходу та припинення права власності ОСОБА_8 на частку в статутному капіталі ТОВ «Бритиш моторс Україна» у розмірі 100%, що становить 1867 119 грн.

Заборонено ОСОБА_8 відчужувати (відступати) будь-яким чином належну йому частку в статутному капіталі ТОВ «Бритиш моторс Україна» (ідентифікаційний код 31200706, місцезнаходження: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 21 «А») у розмірі 100% що становить 1867119 гривень, на користь інших осіб.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою представником ТОВ «Бритиш Моторс Україна» - Іванишиним О.О. подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року та постановити нову якою в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема посилається на те, що в оскаржуваній в порушення процесуальних норм ч.1 ст.210 ЦПК України взагалі відсутні мотиви, з яких суд дійшов висновків про обґрунтованість припущень заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також посилання на закон, який дозволяє реалізувати положення ч.1 ст.152 ЦПК України шляхом накладення арешту на спірне майно та забороною вчиняти щодо нього певні дії.

В судовому засіданні представник відповідача Іванишин О.О., який діє на підставі довіреності в інтересах ТОВ «Бритиш Моторс Україна», підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4, проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України встановлено, що позов може забезпечуватися шляхом заборони вчиняти певні дії.

Частина 3 ст. 152 ЦПК України передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Проаналізувавши вказані правові норми, слід зазначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заява не містить належного обґрунтування необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, а відтак слід дійти висновку про те, що заявлений спосіб забезпечення не відповідає змісту позову.

Крім того, вжиття такого заходу забезпечення позову порушила права та інтереси осіб, що не є учасниками даного судового спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив обставини на які вказував заявник, відтак ухвала суду суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В АЛ И Л А:

Апеляційну скаргу Іванишина Олександра Олеговича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» - задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року про забезпечення позову скасувати, постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: