Ухвала суду № 59348575, 27.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління поліції у Святошинському районі ГУ Національної поліції в м. Києві, Національної поліції України, ОСОБА_6, Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Стрільчука Миколи Миколайовича про визнання довіреності недійсною, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №759/13824/15-ц № апеляційногопровадження:22-ц-796/5424/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання довіреності недійсною, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що до травня 2009 року вона була власником автомобіля марки «HYUNDAI» GETZ, кузов № НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1.

В результаті розслідування кримінального провадження слідчим органом було встановлено, що 18 травня 2009 року від її імені на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 була видана довіреність на розпорядження, продаж, обмін, передачу в оренду, заставу, керування даним транспортним засобом.

Стверджує, що дану довіреність нікому ніколи не видавала, що підтверджується проведеною експертизою, згідно висновку якої підпис на довіреності виконаний не позивачем, а іншою особою.

У зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав, просить визнати недійсною з моменту укладення довіреність від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком МиколоюМиколайовичем від 18 травня 2009 року, реєстровий номер 1430 на право розпорядження транспортним засобом автомобілем марки «HYUNDAI» GETZ, кузов № НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1.

Припинити право власності за ОСОБА_11 на автомобіль марки «HYUNDAI», модель «GETZ», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2. Визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки «HYUNDAI», модель «GETZ», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1. Зобов'язати уповноважений реєстраційний орган національної поліції України вчинити дії щодо скасування реєстрації транспортного засобу автомобіля марки HYUNDAI», модель «GETZ», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_4, на ім'я ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, здійсненої 23.06.2009 року Кам'янець-Бузьским ВРЕВ ДАІ ГУ УМВСУ у Львівській області. Зобов'язати СВ Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві зняти арешт на автомобіль марки «HYUNDAI», модель GETZ», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_5 та передати автомобіль ОСОБА_4.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсною з моменту укладення довіреність від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу СтрільчукомМиколою Миколайовичем від 18.05.2009р., реєстровий номер 1430 на право розпорядження транспортним засобом автомобілем марки «HYUNDAI», модель «GETZ», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1.

Відмовлено в задоволенні вимог щодо припинення права власності за ОСОБА_11 на автомобіль марки «HYUNDAI», модель «GETZ», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2 та щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на автомобіль марки «HYUNDAI», модель «GETZ». 2004 року випуску, кузов НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1.

Закрити провадження по справі в частині позовних вимог до Управління поліції у Святошинському районі ГУ Національної поліції в м. Києві та Національної поліції України.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів Управління поліції у Святошинському районі ГУ Національної поліції в м. Києві, Національної поліції України, відповідачі ОСОБА_11, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Стрільчук М.М., в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.129,134-135), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3. 5. 6 ст. 203 цього Закону.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

18 травня 2009 року від імені позивача ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 була видана довіреність на розпорядження, в тому числі продаж, обмін, передачу в оренду (в позичку), заставу, керування, з правом зняти з обліку в органах ДАІ транспортний засіб автомобіль «HYUNDAI», модель «GETZ», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1. зареєстрованим ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві 24.0".2008р. Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком Миколою Миколайовичем.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23.06.2009р., реєстраційний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску, власником є ОСОБА_11.

Згідно витягу з кримінального провадження 12013110080009891 до Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві 01 листопада 2011 року надійшла заява потерпілої ОСОБА_4 та 15 серпня 2013 року внесена до ЄРДР за ч. 1 ст. 289 КК України про те, що в 2009 році невстановлена особа, знаходячись по вул. Туполева, 19 в м. Києві, незаконно заволоділа автомобілем «Хюндай Ґедзь», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4

Постановою від 10 січня 2012 року ОСОБА_4 визнано потерпілою по кримінальній справі № 08-22846, порушеної за ознаками почину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03 лютого 2012 року підпис від імені гр. ОСОБА_4 в графі «Підпис» довіреності серії ВМС № 761244 виконано не гр. ОСОБА_4, а іншою особою. Рукописний текст (прізвище від імені гр. ОСОБА_4 в графі Підпис» довіреності серії ВМС № 761244 виконано не гр. ОСОБА_4. а іншою особою.

Згідно повідомлення з Головного управління МВС України у Львівській області від 15 березня 2012 року на автомобіль HYUNDAI GETZ, № кузова НОМЕР_4. власник ОСОБА_11, накладено обтяження на проведення реєстраційних операцій.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦГІК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03 лютого 2012 року підпис від імені гр. ОСОБА_4 в графі «Підпис» довіреності серії ВМС № 761244 виконано не гр. ОСОБА_4, а іншою особою. Рукописний текст (прізвище) від імені гр. ОСОБА_4 в графі «Підпис» довіреності серії ВМС № 761244 виконано не гр. ОСОБА_4, а іншою особою, то суд першої станції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання довіреності недійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 324 ЦПК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як убачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.24,28), автомобіль HYUNDAI GETZ, № кузова НОМЕР_4 був зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 Кам'яно-Бузьким ВРЕР ДАІ ГУ УМВСУ у Львівській області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 21 червня 2009 року на УТБ «Укрресурс».

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину.

Оскільки договір купівлі-продажу автомобіля не визнаний недійсним судом і його недійсність не встановлена законом, то діють правові наслідки укладення такого договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Право вибору способу захисту порушеного права належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК, ст.ст. 3, 4 ЦПК України). Обраний позивачем спосіб захисту суперечить положенням ст.16 ЦК України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанці дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо припинення права власності за ОСОБА_11 на автомобіль марки «HYUNDAI», модель «GETZ», 2004 року випуску, кузов НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2 та визнання за ОСОБА_4 права власності на автомобіль марки «HYUNDAI», модель «GETZ» 2004 року випуску, кузов НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_1.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та надавши вірну оцінку наданим доказам, показам свідка, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: