Постанова № 59348283, 27.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1116/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача - Кравця О.О.судді -Домусчі С.Д.судді - за участю секретаряКоваля М.П. Левицької З.С.розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаз" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаз" до Управління Держгеокадастру у місті Одесі Одеській області, третя особа Одеська міська рада про визнання протиправними дії та визнання недійсним витягу з технічноїдокументації,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Блаз» звернулося до суду з позовом до Управління Держгеокадастру у місті Одесі Одеській області та просило визнати протиправними дії відповідача щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 24875 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський, результати якої відображені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27.01.2014 р. № 15/М та визнати зазначений витяг недійсним.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року Одеську міську раду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог а предмет спору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаною постановою представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов .

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню за наступних обставин:

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що в користуванні ТОВ "Блаз" на умовах оренди згідно договору оренди від 18.02.2011 р., укладеного з Одеською міською радою, перебуває земельна ділянка площею 24875 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок 4-й Аеропортівський, 7 в тому числі по угіддях: під капітальною забудовою - 42,16 кв.м; під тимчасовою забудовою - 1,56 кв.м; під проїздами, проходами - 24831,11 кв.м. При цьому нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 8682192,01 грн.

27 січня 2014 р. Управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області було оформлено Витяг № 15/М (т.І, а.с. 8) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса,провулок 4-й Аеропортівський,7, визначена у розмірі 11014898,75 грн.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси розроблялась на замовлення Одеської міської ради Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст "Діпромісто", який відповідно до ліцензії від 22.11.2004 р. має право на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, та яка пройшла державну експертизу і затверджена рішенням Одеської міської ради № 41-VІ від 28.12.2010 р. (ст.ст. 21, 23 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з ст. 18 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Статтею 23 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.95 N 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 р. N 18/15/21/11 затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Відповідно до п.1.2 Порядку останній регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Згідно п.1.3 Порядку 1.3 нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п.1.4 Порядку інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території, матеріали інвентаризації земель населених пунктів, проекти забудови та розподілу території населених пунктів, місцеві правила забудови.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про оцінку земель" та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.04.2006 р. за № 388/12262, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель з врахуванням кількісних та якісних характеристик земельної ділянки.

Таким чином, витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є похідним документом від самої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці , яким уповноваженим органом актуалізуються дані щодо конкретної земельної ділянки, виходячи з показників, відображених у затвердженій органом місцевого самоврядування технічній документації з нормативної грошової оцінки земель у місті в цілому. Само по собі слово "витяг" за своїм змістом передбачає відтворення частини документа, що відображає його основний зміст, тобто, не передбачає створення нової інформації.

Формуючи витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель щодо конкретної земельної ділянки, виконавець витягу не створює будь-яких нових показників для їх відображення у такому витязі, в чому могли б виражатися владні повноваження органу, а використовує дані вже затвердженої Одеською міською радою технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно із висновком судової комісійної експертизи з питань землеустрою складений від 14739-14742/15-41 , при формуванні витягу № 15/м від 27.01.2014 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що розміщена за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський, 7 та перебуває в оренді ТОВ "Блаз" на підставі договору оренди землі від 18.02.2011 р., мали бути застосовані локальні коефіцієнти на місцеположення земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони: у зоні перевищення припустимого рівня шуму; на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/см 2 при по понад два метри. Також при формуванні зазначеного витягу про нормативну оцінку земельної ділянки можливо мав застосовуватися локальний коефіцієнт функціонально-планувального фактору - місце розташування у прирейковій зоні. Локальні коефіцієнти таких рентоутворювальних факторів, як і культурні та природно-ландшафтні фактори, застосовувати не було потреби, оскільки земельна ділянка не розташована в межах цих факторів.

Визначити, чи мали застосовуватися локальні коефіцієнти інженерно-інфраструктурних факторів (не забезпечена водопостачанням, не забезпечена каналізацією, не забезпечена централізованим теплопостачанням, не забезпечена централізованим газопостачанням) та санітарно-гігієнічних (місцеположення в санітарно-захисній зоні) не вбачається можливим.

При формуванні витягу правильно визначені та застосовані: зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (Км2) - 0,99; локальний коефіцієнт на місцеположення земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму - 0,95; коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ки коефіцієнт (Кф) - 2,5; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (Кі) - 1,22. Встановити чи правильно визначені та застосовані інші локальні коефіцієнт не вбачається можливим.

Зокрема, експертами зазначено, що при формуванні Витягу № 15/м можливо мав застосовуватись локальний коефіцієнт - місце розташування у прирейковій зоні (функціонально-планувальна зона. При цьому надати однозначний висновок на питання щодо застосування локального коефіцієнту - місце розташування у прирейковій зоні, не вбачається можливим, оскільки за наданими на дослідження матеріалами неможливо встановити точне місце розташування земельної ділянки, а представником позивача не надано належних та допустимих доказів знаходження орендованої земельної ділянки або її примикання до відводу залізниці, або наявність під'їзної залізничної колії.

Крім того, з дослідницької частини експертного висновку вбачається, що висновок про необхідність застосування локального коефіцієнту - місцерозташування у зоні перевищення припустимого рівня шуму (санітарно-гігієнічний фактор) та локальний коефіцієнт - місцезнаходження земельної ділянки на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 км/см 2 при потужності понад два метри (інженерно-геологічний фактор), який згідно Технічної документації 2008 р. становить 0,90 обумовлені невірним тлумаченням експертом позначок схеми інженерно-геологічних факторів. Зокрема, експертом сприйнято земельну ділянку площею 24875 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський, як таку, що знаходиться на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/см 2 при потужності понад 2 м, оскільки на схемі таке маркування (краплинне) містить таке посилання. При цьому зі схеми вбачається, що вказане маркування (помаранчеве вкраплення) поширюється на все місто, тоді як території на ґрунтах має відмінне маркування, а відповідні території розташовані вздовж узбережжя, і земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський на них не розташована.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що висновок експерта щодо необхідності застосування коефіцієнту місцезнаходження земельної ділянки на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 км/см 2 є неналежним доказом, так як експерт припустився помилки у дослідницькій частині, що мало наслідок у вигляді невірного висновку.

Крім того, під час апеляційного розгляду сторонами був визнаний факт ,що експертом помилково було зазначено ,що при формуванні зазначеного витягу про нормативну оцінку земельної ділянки мав бути застосований локальний коефіцієнт на місцеположення земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони -у зоні перевищення припустимого рівню шуму, а стосовно безпідставного не застосування іншого коефіцієнту - на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/см 2 при по понад два метри - стороною позивача не було надано належних та допустимих доказів.

Судом 1-ої інстанції було також встановлено, що технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси станом на 2008 рік, яка була затверджена рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI, експертним шляхом визначено середню вартість одного квадратного метру земельної ділянки в м. Одесі у розмірі 248,56 грн. при тому, що у 1999 році середня вартість одного квадратного метру земельної ділянки у м. Одесі складала 92,58 грн.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року по справі № 522/11050/14-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАЗ" до Одеської міської ради ,за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРС», про визнання протиправними та скасування рішень,яке набуло законної сили згідно з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року , було визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28.12.2010 р."Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси"

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у частині вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 24875 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський, результати якої відображені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27.01.2014 р. № 15/М , так як на момент вчинення вказаних дій , рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", яке використовувалося відповідачем було чинним, що унеможливлює неприйняття його до уваги під час формування спірного витягу, адже вказані дії були вчинені в порядку , в межах повноважень та у спосіб, вказаний у Законі України „Про оцінку земель" та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.04.2006 р. за № 388/12262.

Відповідно до ст.ст. 289.1, 289.2, 289.3 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно із правовою позицією зазначеною у висновку ВСУ , який є обов'язковим для застосування в порядку ст.244-2 КАС України , викладеному у постанові від 2 грудня 2014 року № 21-274а14 щодо розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету.

З набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Апеляційний суд вважає, що визначення додаткового обов'язку особи щодо сплати збільшеного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою ,який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та розрахованого за рішенням Одеської міської ради № 41-VІ від 28.12.2010 р."Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", скасованим у судовому порядку є втручанням у право мирного володіння майном.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), яке набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (FormerKingofGreeceandOthers v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Легітимною метою вважається національна та громадська безпека,запобігання злочинам або заворушенням ,забезпечення економічного добробуту ,захист здоров'я і моралі, прав і свобод інших осіб,захист репутації,запобігання розголошення конфіденційної інформації ,підтримка авторитету та безсторонності суду ,контроль за користування майном відповідно до суспільних інтересів,забезпечення сплати податків ,чи інших зборів або штрафів.

Згідно п.71. Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04 ,принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPincv. theCzechRepublic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPincv. theCzechRepublic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovaandPincv. theCzechRepublic), п. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthersv. Romania), п. 38).

Згідно п.47,49 Рішення ЄСПЛ у справі «"Україна-Тюмень" проти України» (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, стаття 1 Першого протоколу ( 994_535 ) містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов'язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див., наприклад, рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (JahnandOthers v. Germany), NN 46720/99, 72203/01 та 72552/01, параграф 78, ECHR 2005-...).

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справах "Амюр проти Франції" (Amuur v. France) від 25 червня 1996, ReportsofJudgmentsandDecisions 1996-III, pp. 850-51, параграф 50; "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (FormerKingofGreeceandOthers v. Greece), N 25701/94, параграф 79, ECHR 2000-XII; та "Малама проти Греції" (Malama v. Greece), N 43622/98, параграф 43, ECHR 2001-II).

Згідно п. 63,64 Рішення ЄСПЛ по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), рішення набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року, стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечуваввирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).

Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими

Згідно із п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Апеляційний суд,відповідно до Практики Європейського Суду з прав людини , правого висновку Верховного Суду України, доходить до висновку , що положення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27.01.2014 р. № 15/М, виданий Управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області є протиправними та не відповідають вимогам статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав та основоположних свобод людини та порушує принцип мирного володіння майном, втручання у право власності здійснено не на підставі закону, не забезпечує «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи ,враховуючи ,що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків, а на позивача , у разі існування вказаного витягу буде покладено особистий та надмірний тягар, а засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, вважає що належним та ефективним засобом юридичного захисту для відновлення права мирного володіння майном має бути визнання неправомірним та скасування вказаного витягу.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, у зв'язку із невідповідністю висновків суду 1-ої інстанції обставинам справи, порушенню ним норм матеріального права,що призвели до частково невірного вирішення справи ,суд апеляційної інстанції доходить до висновку про необхідність вийти за межі доводів апеляційної скарги ,в порядку ч.1 ст.195 КАС України, та за межі позовних вимог ,в порядку ч.2 ст.11 КАС України,так як це необхідно для повного захисту прав та законних інтересів позивача, про захист яких він просив, та скасувати постанову суду 1-ої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову .

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційним судом встановлено , що позивачем ,у зв'язку зі сплатою судового збору за звернення із позовною заявою ,апеляційною скаргою понесені судові витрати у розмірі 153,47 грн.

Керуючись ст.11,72, ч.1 ст. 195, ст.196, п.2 ч.1. ст.198, 201, ч.2 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаз" Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаз" - задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 р.-скасувати.

Прийняти нову постанову:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаз" Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаз" - задовольнити частково.

Взнати неправомірним та скасувати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27.01.2014 р. № 15/М, виданий Управлінням Держгеокадастру у місті Одесі Одеській області.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Управління Держгеокадастру у місті Одесі Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаз" судові витрати у розмірі 76,74 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Головуючий

суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.