Ухвала суду № 59348267, 28.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р. Справа № 821/352/16

Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352206 від 01.03.2016 Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 34000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення базується лише на припущеннях посадових осіб відповідача, зроблену ними внаслідок хибного трактування норм Цивільного кодексу України, а саме ст. 254 ЦКУ. На думку перевіряючи , позивач допустив порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів " № 481/95-ВР від 19.12.1995, внаслідок того, що старі ліцензії на роздрібний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів діяли з 24.05.2014 до 24.05.2015 (НОМЕР_3 та НОМЕР_4), а нові (НОМЕР_5 та НОМЕР_6) з 25.05.2015. Цей висновок спростовується нормою п. 5 ст. 254 ЦКУ, згідно якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. При складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не взято до уваги що 23 та 24 травня 2015 р. були вихідними днями (субота та неділя), а тому днем закінчення строку дії ліцензій НОМЕР_3 та НОМЕР_4 вважається 25.05.2015

Херсонським окружним адміністративним судом 22 квітня 2016 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд 1-ї інстанції виходив з не правомірності податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 року №0000352206, прийнятого Головним управлінням ДФС у Херсонській області так як воно було необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається , що при винесенні зазначеної постанови судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку скаржника, обставини справи не з'ясовані повно, об'єктивно та всебічно, а поверхнево без вивчення конкретних фактів та документальних доказів.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату , час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність в магазині, розташованому в АДРЕСА_1, в тому числі продає алкогольні напої та тютюнові вироби. Суду було надано копії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв та тютюнових виробів серія НОМЕР_7 (реєстраційний № 4-21-21-64-04764 ), НОМЕР_8 (реєстраційний № 4- 21-21-66-04765), які дійсні з 24.05.2014 до 24.05.2015, та ліцензії НОМЕР_9 (реєстраційний № 5-21-21-64-09721), НОМЕР_10 (реєстраційний № 5-21-21-66-09722), які дійсні з 25.05.2015 до 25.05.2016.

22.02.2016 відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача, якою при дослідженні фіскальних чеків та контрольних стрічок встановлено факт роздрібного продажу 24.05.2015 в магазині позивача алкогольних напоїв горілка "Неміров Делікат" 0,7 л., дві пляшки за ціною 76 грн. 75 коп. усього на суму 153 грн. 50 коп. (чек № 9538 за 24.05.15 о 18 год. 40 хвил.) та тютюнових виробів цигарки "Столічні 25" 10 штук за ціною 10 грн. 50 коп. усього на суму 105 грн. (чек № 9541 за 24.05.15 о 18 год. 53 хвил.) без наявності відповідних ліцензій. За наслідками перевірки складено акт від 22.02.2016 № 049/21/22/НОМЕР_2, на підставі якого, 01.03.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення № 0000352206, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 34 000 грн. за порушення п. 15 Закону № 481/95-ВР.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій, які видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (ч. 18 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР).

За порушення вимог вказаної статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій, у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР).

Згідно із ст. 1 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

При цьому, оскільки Законом України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР не визначено порядок обчислення строку дії ліцензії, колегія суддів на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону щодо визначення та обчислення строків, закріплених у Главі 18 Розділі V Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із ст. 252 вказаного Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно із ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що строк дії дозвільного документу, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що строк дії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами починається з наступного дня після дати їх видачі, а закінчується датою, яка зазначена днем їх видачі, через один рік. В свою чергу, термін визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день, який чітко зазначений у ліцензії. З огляду на наведені приписи, початком строку здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами позивача за ліцензіями є 25.05.2014, а останнім днем провадження відповідної діяльності за цими дозвільними документами є - 24.05.2015. Отже, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками фіскальної служби про те, що продаж відповідачем алкогольних та тютюнових виробів 24.05.2015 був здійснений без ліцензій.

Таким чином, ліцензійним органом абсолютно правомірно вказано термін дії розглядуваних у даній справі ліцензій з 24.05.2014 до 24.05.2015 в один рік, а ФОП ОСОБА_1, в свою чергу не допущено порушень вимог ч. 6 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів " у випадку продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на підставі цих ліцензій 24.05.2015, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, а саме, закінчення дії ліцензії, при чому, до 24 години цього дня.

Вищевикладене свідчить, що акт про результати фактичної перевірки позивача, а також прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 року № 00000352206 є протиправними.

Таким чином, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил провадження господарської діяльності не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та не ґрунтуються на Законі, враховуючи те, що позивач виконуючи свій обов'язок, встановлений ч. 12 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР та в п. 28 Тимчасового порядку від 13.05.1996 року №493, звернувся в компетентний орган за видачею дозвільного документу до закінчення строку дії попереднього, цим органом самостійно визначено період, з якого починається діяти ліцензія, чим спростовано висновки про порушення, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що застосування фінансових санкцій відбулось без урахування вжиття з боку позивача заходів щодо недопущення порушень вимог Закону, за наявності в суб'єкта господарювання у перевіряємий період права на провадження певного виду діяльності, отже оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам Закону, у зв'язку із чим вбачає всі підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України,апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: С.Д. Домусчі