Ухвала суду № 59348250, 28.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4396/15

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївського обласного військового комісаріату на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому, з урахуванням уточнень (а.с.26), просив визнати протиправною відмову Миколаївського обласного військового комісаріату направити пакет документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд комісії з питань пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців.

Також позивач просив зобов'язати відповідача виконати усі необхідні дії для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги згідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування позову зазначив, що згідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки під час проходження строкової військової служби з 10 жовтня 1982 року по 22 грудня 1984 року в Демократичній Республіці Афганістан, отримав черепно-мозкову травму та поранення, що підтверджується відповідними доказами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Миколаївського обласного військового комісаріату щодо ненаправлення документів ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Зобов'язав Миколаївський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати висновок, який надіслати Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

В апеляційній скарзі Миколаївський обласний військовий комісаріат ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 10 жовтня 1982 року по 22 грудня 1984 року під час якої був направлений для проходження служби в Демократичну Республіку Афганістан.

Протоколом № 2891 від 21 листопада 2013 року Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв позивача визнано інвалідом ІІІ групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Довідкою МСЕК від 16 грудня 2013 року позивача первинно визнано інвалідом та 15 грудня 2014 року підтверджено ІІІ групу інвалідності.

28 вересня 2015 року позивач звернувся до Миколаївського обласного військового комісаріату із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідач, 19 листопада 2015 року, надав відповідь, в якій зазначив, що оскільки позивачу інвалідність встановлена до набрання чинності Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975), то немає законних підстав для направлення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України пакету документів на розгляд комісії Міністерства оборони з питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що Порядок №975 та постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Порядок № 499) підтверджують право позивача на отримання висновку від Миколаївського обласного військового комісаріату та його розгляду комісією з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги Департамента фінансів Міністерства Оборони України.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Частина 1 ст.195 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, в апеляційній скарзі апелянт вказав дві обставини, які, на його думку, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові:

перша - Порядок № 975 набрав чинності тільки 24 січня 2014 року, а інвалідність позивачу встановлена 16 грудня 2013 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування норм визначених цим Порядком;

друга - норма Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року щодо виплати одноразової грошової допомоги поширюється лише на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року, оскільки саме з цієї дати набрав чинності зазначений Закон, а тому особи, які звільнені з військової служби та стали інвалідами до цього часу, права на зазначену грошову допомогу не мають.

Аналізуючи дані доводи апеляції, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами ч.5 ст.17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове врегулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з абз.2 ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пункт 5 ч.2 ст.16 Закону №2011 передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Згідно з п. «б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 499, (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 пункту 2 вищевказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІІ групи виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Враховуючи, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №499.

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 16 грудня 2013 року, тобто на день встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року (справи №№21-446а14, 21-135а15 відповідно).

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський