Ухвала суду № 59348233, 28.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р. Справа № 821/320/16

Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря: Богданової С. Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - управління ДФС, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 № 0000042206, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 44000,00 грн. за порушення режиму ліцензування та продажу алкогольних напоїв.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час складення спірного податкового повідомлення-рішення порушив встановлений Податковим кодексом України порядок складання цього податкового документу, оскільки, під час перевірки та під час обчислення штрафних санкцій встановлено порушення кількох норм чинного законодавства України, тому, на думку позивача, за кожним порушенням мало бути складене окреме податкове повідомлення-рішення. Позивач також вважає безпідставним висновок відповідача про порушення ним режиму ліцензування під час продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів 25.11.2014 року, оскільки в цей період діяли ліцензії, які дозволяли такий продаж. Щодо заниження ціни на алкогольні напої, то таке заниження є незначним і за нього не може бути застосоване занадто суворе стягнення.

Херсонським окружним адміністративним судом 11 квітня 2016 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Визнано частково протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 № 0000042206 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 34000,00 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що ліцензії НОМЕР_1, НОМЕР_2 діяли 25.11.2014 року, а продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у цей день здійснювався за наявності відповідних ліцензій. Тому застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 34000,00 грн. за безліцензійний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається , що при винесенні зазначеної постанови судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку скаржника, обставини справи не з'ясовані повно, об'єктивно та всебічно, а поверхнево без вивчення конкретних фактів та документальних доказів.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 02.02.2016 №020/2122/223321016785, складеного за наслідками фактичної перевірки позивача (далі - акт № 020, акт перевірки). За цим актом перевірки відповідачем встановлено, що позивач у 2013-2015 роках здійснював торгівлю алкогольними та тютюновими виробами. Для здійснення таких видів діяльності позивач отримав ліцензію НОМЕР_3 з терміном дії з 26.11.2014р. до 26.11.2015 р.

Відповідач вважає, що термін дії ліцензій на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами визначається одним роком, останній день їх дії - день, що передує даті, визначеній у ліцензії. Тобто, за висновками відповідача, позивач 25.11.2014 р. здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії. Дані про фактичний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів отримані відповідачем з реєстратора розрахункових операцій позивача, та не спростовуються позивачем.

Крім того, під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивач 02.02.2016 р. здійснив продаж горілки "Козацька Рада" (ємністю 1,0 л) за ціною 109,5 грн. при мінімальній ціні на такий напій 109,8 грн., тобто на 0,30 грн. нижче мінімальної.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій, які видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (ч. 18 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР).

За порушення вимог вказаної статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій, у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР).

Згідно із ст. 1 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

При цьому, оскільки Законом України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР не визначено порядок обчислення строку дії ліцензії, колегія суддів на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону щодо визначення та обчислення строків, закріплених у Главі 18 Розділі V Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із ст. 252 вказаного Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно із ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що строк дії дозвільного документу, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ліцензії НОМЕР_1, НОМЕР_2 діяли 25.11.2014 року, а продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у цей день здійснювався за наявності відповідних ліцензій. Тому застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 34000,00 грн. за безліцензійний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується іншого порушення - продажу позивачем алкогольних напоїв за цінами нижчими ніж мінімальні, то в цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції. Так як, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 на лютий 2016 року мінімальні ціна горілки "Козацька Рада" (ємністю 1,0 л) мала скласти 109,8 грн., фактично продаж такої горілки позивачем здійснено за ціною 109,5 грн., тобто на 0,30 грн. нижче мінімальної.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачається фінансова відповідальність особи у разі роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень. При цьому штрафні санкції за таке порушення застосовуються до такої особи незалежно від кількості проданих алкогольних напоїв та величини відхилення ціни продажу від мінімально допустимої.

Отже, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 10000,00 грн. в даному разі є правомірним.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 200, 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу отримання копії рішення сторонами.

Суддя-доповідач: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: С.Д. Домусчі