Рішення № 59347328, 20.07.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р.Справа № 925/1742/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., суддів Грачов В.М. та Чевгуз О.В., з секретарем Петрик І.О. за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, третьої особи - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "АЗОТ" до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_1" про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним договору поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015р., який було укладено сторонами в забезпечення умов кредитного договору від 23 липня 2013 року №20-2199/2-1, який укладено між відповідачем та приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_1".

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що спірний договір було укладено після порушення боржником основного зобовязання тому за своїм змістом він не відповідає вимогам до даного правочину, визначеним ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним. Також позивач зазначає, що у договорі поруки не зазначений строк його дії.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав вказаних у позові.

Відповідач у письмовому відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечувала. Заперечення вмотивовано тим, що доводи позивача про невідповідність спірного договору приписам Закону є надуманими.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не зявилась, про причини неявки суд не повідомила.

Суд заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи встановив наступне.

23.07.2013року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - Банк, Відповідач, Кредитор) та приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ (далі - Боржник, Третя особа) було укладено договір кредитної лінії № 20-2199/2-1.

Відповідно до п. 3.1 договору № 20-2199/2-1 від 23.07.2013р. Банк зобовязався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000 000,00 (пятдесят мільйонів) дол. США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, далі кредит або кредитна лінія, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.

Відповідач свої зобовязання по договору № 20-2199/2-1 від 23.07.2013р. перед третьою особою виконав належним чином надавши, останній кредитні кошти на його умовах. Однак третя особа свої зобовязання за цим договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів не виконала.

Вказані обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 р. у справі №910/9932/14.

В забезпечення повернення кредитних коштів між позивачем та відповідачем 06 лютого 2015 року було укладено договір поруки № 20-0191/3-3.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки Поручитель у відповідності до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання Позичальником зобовязань за кредитним договором зобовязується виконати зобовязання по погашенню заборгованості за кредитним договором, урахуванням п. 2.2. Цього договору, а саме погасити:

1)заборгованість з повернення Кредитору кредиту з Кредитним договором;

2)нараховані за користування кредитом проценти, виходячи з встановлених Кредитором процентних ставок у розмірі 11% річних, та процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 16% річних, сплатити, у випадку порушення Позичальником п.п. 3.10.1., 3.10.2., 3.10.3. Кредитного договору збільшений розмір процентів на 5% річних, сплатити проценти у розмірі та у порядку передбаченому п. 3.2 та п. 3.3 Кредитного договору;

3)суми неустойки (штрафу, пені);

4)суми збитків завданих Кредиторові, понесених останнім внаслідок невиконання Позичальником умав Кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно п. 2.2. Договору поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник в обсязі не більше 50 000 000,00 (пятдесят мільйонів) дол. США.

Згідно з ст.ст. 546 ч. 1, 553 ч. 1, 554 ч.ч. 1, 2 ЦК України: виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Згідно з частиною 4 тієї ж статті ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобовязання між сторонами виникли на підставі укладеного договору поруки від 06.02.15р. № 20-0191/3-3, укладеного в забезпечення зобовязань третьої особи перед позивачем за договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Тобто за приписами вказаної норми для укладення договору поруки необхідна саме наявність у боржника обов'язку, який він має виконати перед кредитором, тобто дійсність зобов'язання щодо виконання якого надається порука, і при цьому приписи вказаної норми, параграфу 3 глави 49 ЦК України, який регулює відносини поруки, та інші норми закону не обмежують можливість надання поруки фактом вже наявності або ще відсутності порушення зобов'язання, щодо якого надається порука. Тобто приписами закону, за умови що зобов'язання є дійсним, надавати поруки по вже порушеному зобов'язанню не заборонено.

Дійсність зобов'язань за вказаним Кредитним договором, щодо яких надавалась порука з Договором поруки, встановлена рішенням суду та не спростована Позивачем належними засобами доказування.

Отже суд приходить до висновку про те, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства твердження Позивача, що укладення договору поруки має обов'язково передувати порушенню основного зобов'язання боржником.

Що стосується посилань позивача на відсутність у спірному договорі строку його дії, як на підставу визнання його недійсним, то суд виходить із наступного.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням йог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відійти від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором, а тому обсяг зобов'язань поручителя визначається умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 17.01.2011 року у справі №3-62гЮ.

Якщо у договорі поруки не визначено умови забезпечення зобов'язання (розмір і строк існування зобов'язання, розмір процентів тощо), проте з умов договору можливо встановити, яке зобов'язання було або буде забезпечене порукою, чи в договорі поруки є посилання на договір, що регулює забезпечене зобов'язання з відповідними умовами, то у такому випадку відсутні підстави для визнання цього договору поруки недійсним, (пп. 4.1.2. п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 року Про деякі питання рики вирішення спорів що виникають з кредитних договорів).

Оспорюваний договір поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015р. містить посилання на кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1 від 23.07.2013р. з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень № 20-0020/2-1 до Кредитного договору (п.1.1 договору поруки).

Виходячи із змісту ст. 631 ЦК України строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх в розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи і виду договорів. Частина 2 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило щодо моменту набрання чинності договором, в той же час закон дозволяє сторонам домовитись про те, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення. Протягом строку дії договору діє і зобов'язання, взяте на себе сторонами відповідно до умов договору. У випадку, коли сторони виконують свої зобов'язання до закінчення строку, визначеного в договорі, припиняється дія такого договору. Закінчення строку дії догов звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, вчинене під час дії договору.

Враховуючи, що порука є зобов'язанням стосовно основного зобов'язання між кредитором і боржником, договір поруки припиняється з припиненням забезпечено зобов'язання.

Твердження позивача, що оспорюваний договір поруки не містить строку дії договоруспростовується змістом самого договору поруки. Так пунктом 5.3. оспорюваного договору встановлено, що він набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками. Порука припиняється через 10 років після настання виконання зобов'язань, що відповідає приписам ст. 559 ЦК України та позиції Верховного суду України щодо строку дії поруки.

З огляду на наведене, порушення законодавства України при укладенні спірного Договору поруки Позивачем не доведено.

Позаяк Позивачем із наведених ним обґрунтувань не доведено наявність підстав для визнання недійсним Договору поруки, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Інших підстав для визнання спірного договору не дійсним позивач суду не назвав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами названу ним обставину для визнання не дійсним спірного договору, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Рішення підписано 29.07.2016 р.

Головуючий суддя К.І. Довгань

Судді В.М. Грачов

ОСОБА_3