Постанова № 59346132, 14.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 липня 2016 року 11 год. 30 хв. № 826/5478/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Стеценко А.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 14 липня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 17 червня 2014 року позов державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (надалі - позивач, ДП "Центр ДЗК") до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2014 року №0000013920, №0000023920, №0000033920 та №0000043920 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року: №0000013920 у частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 120621,00 грн. та застосування 30156,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000023920 у частині визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток у сумі 636643,00 грн. та застосування 135978,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000033920 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1943283,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасовано у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2014 року, а саме:

№0000013920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 9109,00 грн., у тому числі: 7287,00 грн. - за основним платежем, 1822,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0000023920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 12077,00 грн., у тому числі: 12076,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0000033920 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 4708012,00 грн.,

№0000043920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18778,00 грн., у тому числі: 15022,00 грн. - за основним платежем, 3756,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а справу у зазначеній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників (далі - відповідач).

У подальшому судом, відповідно до ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Офісом великих платників Державної фіскальної служби (далі - відповідач).

Під час переходу до нового розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із письмовими доказами на їх обґрунтування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2014 року, а саме: №0000033920 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 4708012 грн. (а саме в чистині епізоду формування в податковому обліку витрат по нарахованим преміям працівникам та витрат на навчання ОСОБА_2 закордоном), №0000023920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 12077 грн. (а саме у частині епізоду формування витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Парктур"), №0000013920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 9109 грн. (а саме у частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Парктур"), №0000043920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18778 грн. (а саме у частині епізодів щодо неутримання та неперерахування сум податку з доходів фізичних осіб з сум коштів сплачених за навчання та на відрядження ОСОБА_2 закордон та сум коштів сплачених за проживання в готелі "Буковель") було скасовано у зв'язку з наступним: не надано та не перевірено обставин документального підтвердження понесення витрат за результати виплат працівникам премій; не надано оцінку поясненням та документам позивача наданим на обґрунтування правовірності відображення в податковому обліку витрат на навчання ОСОБА_2 закордоном та за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Парктур" щодо проведення у грудні 2011 року виїзного засідання колегії в готелі "Буковель", не надали оцінку доводам позивача про пов'язаність зазначених витрат з господарською діяльністю державного підприємства.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 10 лютого 2016 року, судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовує наступне.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20 грудня 2013 року №1510/39-20/21616582, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.8.2, пункту138.8, абзаців а), б) підпункту 138.10.6, пункту 138.10, статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9, 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 140.1.2, 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 234 536 грн., у тому числі за: 2 квартал 2011 у сумі 88 263 грн., 2- 3 квартал 2011 у сумі 192 569 грн., 2- 4 квартал 2011 у сумі 510 288 грн., 1 квартал 2012 у сумі 14 490 грн., півріччя 2010 у сумі 180 338 грн., три квартали 2012 у сумі 180 338 грн., 2012 у сумі 724 248 грн.; та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 8 700 270 грн. у тому числі за: 1 квартал 2013 у сумі 5 731 751 грн., 1 півріччя 2013 у сумі 8 700 270 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 152873 грн., у тому числі за: серпень 2011 року на суму 16769 грн., за листопад 2011 року на суму 66455 грн., за листопад 2012 року на суму 68358 грн. за лютий 2013 року на 1291 грн.;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті164Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму 5654,24 грн.;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства за час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму 3161,07 грн.;

- підпункту 164.2.11 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму 6469,80 грн.

Висновки відповідача про порушення наведених норм у частині, що оскаржуються позивачем та згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року передано на новий розгляд до суду першої інстанції, ґрунтуються на наступному:

- позивачем протиправно включено до складу витрат витрати на преміювання працівників Центрального апарату "ЦДЗК" всього у сумі 4660553 грн. (в тому числі за 1-ий квартал 2013 року у сумі 2357282 грн., за 1-е півріччя 2013 року - 4660553 грн. (епізод порушення описаний на стор. 49-51, 57-58 акта перевірки). На переконання контролюючого органу зазначені витрати сум премій не пов'язанні з господарською діяльністю (отриманням доходу Центрального апарату), а тому не можуть бути віднесені до складу витрат згідно підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України;

- позивачем неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати у розмірі 47 459 грн. на фінансування навчання працівника Центрального апарату ДП "Центр ДЗКОСОБА_2 (епізод порушення описаний на стор. 56 - 57, 96 акта перевірки). За висновками перевіряючи, дані понесені платником податку витрати, були кваліфіковані як фінансування особистих потреб фізичної особи (працівника), а тому не можуть бути віднесені до складу витрат згідно підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України. Крім того, перевіряючими встановлено, що державним підприємством в порушення норм підпунктів "г" і "е" підпункту 164.217 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України не було включено до оподатковуваного доходу ОСОБА_2 вартість навчання в Міжнародній бізнес школі у Великобританії згідно навчальної програми, всього на суму 2191 фунтів стерлінгів (що в еквіваленті на національну валюту України становить 28307,72 грн.), та відшкодованих фізичній особі витрат на авіаквитки у сумі 5496 грн. і у зв'язку з перебуванням на навчанні у розмірі 13 745,10 грн.;

- позивачем протиправно включено до складу витрат (52 505 грн.) і податкового кредиту (10 501 грн.) що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрати на організацію перебування працівників у кількості 16 осіб з 22 по 25 грудня 2011 року у с. Поляниця Івано-Франківської області в готелі "Буковель" (епізод порушення описаний на стор. 56 акта перевірки). Дані витрати були кваліфіковані перевіряючими як такі, що не пов'язані з провадженням господарською діяльністю. Крім того, працівники контролюючого органу дійшли висновку про надмірне витрачання коштів в сумі 30303 грн. в даному випадку відповідно до норм підпунктів 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 і підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного вище акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року:

- №0000013920, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (оскаржується у частині нарахування грошових зобов'язань на суму 159885,00 грн. у тому числі: 127908 грн. основного платежу, 31977 грн. штрафних (фінансових) санкцій). За даними наданого представником відповідача до матеріалів справи розрахунку сум нарахованих податкових зобов'язань в розрізі по епізодах порушень, сума грошового зобов'язання ДП "Центр ДЗК" визначена до сплати за епізодом взаємовідносин з ТОВ "Парктур" становить 9109 грн. (в тому числі за основним платежем 7287 грн. і 1822 грн. - штрафні санкції);

- №0000023920, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (оскаржується у частині нарахування грошових зобов'язань на суму 1378801 грн. у тому числі: 1197739 грн. основного платежу, 181062 грн. штрафних (фінансових) санкцій). За даними вказаного розрахунку сум нарахованих податкових зобов'язань в розрізі по епізодах порушень, сума грошового зобов'язання ДП "Центр ДЗК" визначена до сплати за епізодом взаємовідносин з ТОВ "Парктур" становить 12077 грн. (в тому числі за основним платежем 12076 грн. і 1 грн. - штрафні санкції);

- №0000033920, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8700270 грн. За даними вказаного розрахунку сум нарахованих податкових зобов'язань в розрізі по епізодах порушень, сума значення податку ДП "Центр ДЗК" зменшена за епізодом нарахування премій, надбавок і доплат працівникам центрального апарату становить 4660553 грн., а за епізодом формування витрат на навчання ОСОБА_2 - 47459 грн.;

- №0000043920, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (оскаржується у частині нарахування грошових зобов'язань на суму 18777 грн. у тому числі 15022 грн. основного платежу, 3755 грн. штрафних (фінансових) санкцій). За даними вказаного розрахунку сум нарахованих податкових зобов'язань в розрізі по епізодах порушень, сума грошового зобов'язання ДП "Центр ДЗК" визначена до сплати за епізодом неутримання податку та неперерахування податку з сум доходів ОСОБА_2 (отриманих як додаткове благо) становить 11019 грн. (в тому числі за основним платежем 8815 грн. і 2204 грн. - штрафні санкції), а за епізодом щодо неутримання податку з доходів фізичних осіб, отриманих у зв'язку з проживанням у готелі "Буковель", - 7759 грн. (в тому числі за основним платежем 6207 грн. і 1552 грн. - штрафні санкції).

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними (в тому числі в частинах описаних вище епізодів), звернувся до суду із позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати зазначені рішення.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову у частині позовних вимог, що були направлені на новий розгляд за ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року №0000033920 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 47459 грн. та

В тексті акта перевірки контролюючий орган з посилання на положення пунктів 2.1, 2.3, 3.1 і 3.2 колективного договору платника податків (де, зокрема, зазначено, що нарахування премії у розмірі 100% за звітний місяць здійснюється на підставі виконання умови та показників преміювання для працівників центрального апарату. Розмір премії залежить від виконання показників преміювання, визначених у п. 2.3 колективного договору. А саме згідно цього пункту показниками преміювання є: забезпечення підготовки прийняття управлінських рішень (частка показника у загальному розмірі премії - 0,5) та наявність позитивного фінансового результату до оподаткування (прибуток) від здійснення фінансово-господарської діяльності Центру ДЗК (частка показника у загальному розмірі премії - 0,5). Згідно п. 3.1 колективного договору розмір премії при виконанні умов та показників преміювання встановлюється у розмірі не більше 100% бази нарахування. Базою нарахування є посадовий оклад (тарифна ставка) працівника з урахуванням доплат за суміщення професій та виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника за фактично відпрацьований час у звітному місяці (в тому числі за робочі дні у відрядженні)) та задекларовані державним підприємством за перший кварталі півріччя 2013 року від'ємні результати господарської діяльності дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування премій.

Наведені висновки контролюючого органу суд вважає хибними у зв'язку з наступним.

В силу норм підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Склад витрат та порядок їх визнання визначається положеннями статті 138 Податкового кодексу України.

Так, за змістом пункту 138.8 наведеної статті Кодексу до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Так, згідно положень пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, прямих витрат на оплату праці.

Нормами підпункту 138.8.2 пункту138.8 статті 138 ПК України передбачено, що до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Також, відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Пунктом 142.1 статті 142 ПК України визначено, що до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із статтею 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить про те , що платник податків має право на віднесення понесених витрат на оплату праці працівників та нарахувань на заробітну плату до складу витрату разі: підтвердженості таких витрат первинними документами, перебування працівників у трудових відносинах з платником податку (основна підстава) та виконання ними робіт, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

При цьому, ані Податковий кодекс України, ані інші закони не обмежують право платника податків на віднесення до складу валових витрат витрати на оплату праці в залежності від отримання підприємством позитивного фінансового результату чи будь-якого іншого критерію використання залучених підприємством трудових ресурсів у власній діяльності (дана правова позиція Вищого адміністративного суду України наведена в його ухвалах від 10 лютого 2016 року №К/800/52527/14 і №К/800/53763/14, від 14 січня 2014 року №К/800/28147/13.

Як зазначає позивач в тексті свого позову, в першому кварталі та півріччі 2013 року працівникам центрального апарату Центру ДЗК відповідно до наказів Центру ДЗК від 29.12.2012 №537, від 23.01.2013 №21, від 31.01.2013 №29, від 28.02.2013 №63, від 04.03.2013 №68, від 13.03.2013 №80, від 29.03.2013 №109, від 29.04.2013 №159, від 30.04.2013 №162, від 07.05.2013 №166, від 08.05.2013 №173, від 17.05.2013 №183, від 18.05.2013 №186, від 23.05.2013 №203, від 28.05.2013 №213, від 30.05.2013 №№216, 217, 218, від 01.06.2013 №229, від 03.06.2013 №№231,233, від 05.06.2013 №235, від 10.06.2013 №237, від 13.06.2013 №251, від 17.06.2013 №№254, 258, від 26.06.2013 №№280, 282 (копії яких наявні в матеріалах справи) виплачувались доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягів робіт та за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, надбавки за інтенсивність праці, за високі досягнення у праці, за складність, напруженість у роботі, за класність.

Підставами для встановлення надбавок є Положення про оплату праці працівників Центр ДЗК, додаток 1 до колективного договору Центру ДЗК на 2010 -2014 роки та наведені накази надбавок та доплат.

Зокрема, згідно з п. 3.1 та п. 3.5.1 Колективного договору Центру ДЗК на 2010-2014 роки надбавки та доплати до тарифних ставок (посадових окладів) входять до фонду додаткової заробітної плати Центру ДЗК, їх перелік та порядок виплати визначений у додатку А до Положення про оплату праці працівників Центру ДЗК Колективного договору .

Натомість п. 3.5.2 Колективного договору визначає, що премії, що мають систематичний характер, виплачуються незалежно від джерел фінансування при наявності фінансових можливостей підприємства (додаток Б до Положення про оплату праці працівників Центру ДЗК Колективного договору). Саме в пункті 2.3 Додатку Б визначені показники преміювання, якими є забезпечення підготовки прийняття управлінських рішень та наявність позитивного фінансового результату до оподаткування (прибуток) від здійснення фінансово-господарської діяльності Центру ДЗК.

Витрати на виплату доплат та надбавок працівникам у відповідності до затверджених наказом Центр ДЗК №25 від 15 січня 2010 року Положення про облікову політику державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" та Робочого плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій Центру ДЗК відображалися наступним чином: здійснені Центром ДЗК виплати відображаються по рахунку обліку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", а за елементом витрат - по рахунку 81 "Витрати на оплату праці". Крім того, Робочим планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій Центру ДЗК передбачено субрахунок 812 "Премії та заохочення", на якому узагальнюється інформація про витрати на виплату додаткової заробітної плати персоналу (премії, заохочення, доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством) відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

Таким чином, в ході документальної перевірки контролюючим органом не були враховано обставин нарахування та виплати позивачем своїм працівникам сум надбавок і доплат, відмінних за своїм статусом від премій, з відображенням витрат по таких виплатах на одному субрахунок бухгалтерського обліку.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що в своїй господарської діяльності Центр ДЗК виконує також функції, пов'язані із забезпеченням потреб держави (зокрема, адміністрування Державного земельного кадастру України), які є неприбутковими, та фінансуються у встановленому порядку з Державного бюджету України. Відповідно результати трудового вкладу працівників пов'язані не лише з отримання прибутку підприємством при здійсненні господарської діяльності.

Зокрема, починаючи з травня 2013 року Центр ДЗК був уповноважений на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою "Проведення земельної реформи" в частині здійснення адміністрування Державного земельного кадастру, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи" та отримував бюджетне фінансування на виконання вказаних заходів.

Надбавки та доплати працівникам, які були задіяні для виконання заходів, передбачених бюджетною програмою "Проведення земельної реформи", в частині здійснення адміністрування Державного земельного кадастру склали 936209 грн., тобто, ці надбавки були виплачені за рахунок бюджетного фінансування (про що свідчать наявні у справі копії наказів №№216, 218 від 30.05.2013, №№281, 282 від 26.06.2013).

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано наступні документи: накази про встановлення доплат працівникам за період з січня по червень 2013 року (де наявні відомості про посади та П.І,П. осіб-працівників, розміри встановлених надбавок і доплат), картка рахунку 81 з другий квартал 2013 року, оборотно-сальдові відомості за перший і другий квартали 2013 року (в тому числі з відомостями по рахункам 66 і 81), штатний розпис працівників центрального апарату, Положення про оплату праці працівників Центру ДЗК (додаток 1 до колективного договору) з додатками А і Б, Зміни та доповнення до колективного договору, витяги з відомостей про нарахування заробітної плати за січень-червень 2013 року (де наведені відомості про розміри нарахованих сум доплат за різними критеріями в розрізі по кожному працівнику Центру ДЗК).

За результатами дослідження перелічених документів суд дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для віднесення до складу витрат сум витрат виплату працівникам центрального апарату доплат і надбавок, нарахованих на підставі наказів за відповідний період та згідно положень Колективного договору, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати та даними бухгалтерського обліку державного підприємства, та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Також суд зважає на те, що, відповідно до тексту акта перевірки фактів невиплати позивачем сум надбавок та доплат своїм працівникам за перевіряємий період не встановлено.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року №0000033920 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 4660553 грн. та податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року №0000043920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11019 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з наявних матеріалів справи, згідно з наказом Центра ДЗК від 29 січня 2013 року №5-вд з метою підвищення кваліфікації для ефективного прийняття участі у переговорах з представниками Світового банку, інших міжнародних організацій та потенційних замовників за можливими зовнішньоекономічними договорами, для перекладу документів, що надходять до Центру ДЗК англійською мовою без залучення третіх осіб, було прийнято рішення відрядити ОСОБА_2 - провідного професіонала сектору обробки та випуску інформації Департаменту документаційного забезпечення до м. Бормут (Великобританія) з 03.02.2013 по 03.03.2013 для прийняття участі у навчальному курсі з використання англійської мови у менеджменті та бізнес-управлінні.

Попередньо між Міжнародною бізнес школою (Великобританія) ДП "Центр ДЗК" був укладений договір від 14 січня 2013 року №4/01.13-П про надання послуг з організації та проведення навчання в Міжнародній бізнес школі в Великобританії співробітника підприємства ОСОБА_2 згідно навчальної програми: менеджмент, англійська мова та її професійне використання.

1 лютого 2013 року між позивачем та співробітником державного підприємства ОСОБА_2 укладено договір №3 про навчання (підвищення кваліфікації) працівника, за умовами якого ДП "Центр ДЗК" зобов'язується здійснити оплату навчання (підвищення кваліфікації) працівника в Міжнародній бізнес школі (Великобританія) з 4 лютого 2013 року по 1 березня 2013 року за навчальним курсом: менеджмент та бізнес-управління, характеристика навчальної програми: менеджмент, англійська мова та її професійне використання. В свою чергу ОСОБА_2 зобов'язується якісно та в повному обсязі освоїти програму навчального курсу у Міжнародній бізнес школі, одержати відповідний документ про проходження навчання та відпрацювати у Центрі ДЗК не менше трьох років з моменту закінчення навчання, а у разі невиконання умов цього договору, - відшкодувати Центру ДЗК понесені ним витрати на його навчання.

28 січня 2013 року позивачем перераховано кошти за навчання працівникам у розмірі 2191 фунтів стерлінгів, що становить на момент перерахування 28308 грн. по курсу Національного банку України.

З 03 лютого по 03 березня 2013 року ОСОБА_2 знаходилась в м. Бормут Великобританія на підвищенні кваліфікації в Міжнародній бізнес школі.

Згідно авансового звіту №58 від 05 березня 2013 року ОСОБА_2 відшкодовані кошти за авіаквитки Київ-Лондон-Київ вартістю 5496 грн. та витрати пов'язані з перебуванням на навчанні у розмірі 13745,10 грн.

Актом перевірки сформульовано висновок, що в порушення підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, з урахуванням підпунктів 140.1.3, 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України ДП "Центр ДЗК" неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати на фінансування особистих потреб фізичної особи всього у сумі 47 459,00 грн.

З даною правовою позицією суд не погоджується у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 140.1.3 пункту 140.1 статті 140 ПК України витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи в трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

Згідно з підпунктом 140.1.7 пункту 14.1 статті 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема, як витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

При цьому, згідно з абзацом 14 вказаної правової норми, будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

З аналізу наведених норм та враховуючи зазначені вище положення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та витрати, в тому числі витрати на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій та витрати на відрядження фізичних осіб, є здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

За результатами наданих позивачем до матеріалів справи документів та письмових пояснень суд встановив, що факти проходження ОСОБА_2 навчання за відповідним навчальним курсом у Міжнародній бізнес школі та понесених у зв'язку з цим витрат на авіаперельоти та вартість навчання підтверджується належними документами: сертифікатом про проходження навчання за період з 04 лютого 2013 року по 1 травня 2013 року, авіаквитками за відповідні дати. Розмір таких витрат та достовірність відомостей у зазначених документах відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.

В своїх письмових додаткових поясненнях позивач пояснив, що ОСОБА_2 була відряджена на платне навчання закордон з метою подальшого використання здобутих нею знань ділової англійської мови у господарській діяльності ДП "Центр ДЗК". Зокрема, забезпечення управлінського та організаційного забезпечення діяльності підприємства в тому числі на міжнародному рівні.

Згідно з посадовою інструкцією провідного професіонала сектору обробки та випуску інформації Департаменту документаційного забезпечення ДП "Центр ДЗК", затвердженої 03 липня 2012 року, до посадових обов'язків ОСОБА_2 відносяться:

- здійснення перекладу керівнику підприємства службової документації, матеріалів листування зі сторонніми установами і підприємствами (в тому числі зарубіжними), а також матеріалів конференцій, нарад, семінарів тощо, з англійської на українську (російську) та з української (російської) на англійську мови;

- виконання в установлені строки усних та письмових, повних та скорочених перекладів смисловому і стилістичному змісту оригіналів, з дотриманням встановлених вимог перекладів смисловому і стилістичному змісту оригіналів, дотриманням встановлених вимог відносно наукових, технічних вимог та вимог ділового мовлення;

- за дорученням керівника підприємства прийняття участі у складанні оглядів з тематики матеріалів, які перекладає;

- здійснення огляду та аналізу міжнародних конференцій, семінарів та симпозіумів та надання інформації керівнику підприємства;

- прийняття участі у переговорах, ділових зустрічах, спеціальних прийомах; виконання протокольних записів, здійснення контролю за готовність стенографічних звітів про виступи на зустрічах, засіданнях, нарадах, тощо.

Після проходження навчання закордоном ОСОБА_2, Центром ДЗК за участі останньої та за допомогою набутих нею професійних навичок з використання ділової англійської мови успішно проведено ряд зустрічей та переговорів з представниками міжнародної спільноти, велася ділова міжнародна переписка, проводилися відео-конференції скайп- та телефонні переговори.

Таким чином, на думку позивача понесення витрат на навчання ОСОБА_2 у Міжнародній бізнес школі було економічно обґрунтованим, з урахуванням того, що залучення до відповідних заходів та робіт сторонніх осіб-перекладачів без кваліфікації у сфері землевпорядкування, геодезії, картографії та кадастр потребувало б значно більших витрат та було б менш ефективним.

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду копії наказів від 19 березня 2013 року №21-вд, від 11 червня 2013 року №62-вд, від 19 червня 2013 року №92-вд, від 17 вересня 2013 року №108-вд, від 27 вересня 2013 року №115-вд, від 17 жовтня 2013 року №122-вд, від 04 листопада 2013 року №130-вд та від 25 листопада 2013 року №139-вд про відрядження ОСОБА_2 закордон з метою прийняття участі у міжнародних переговорах, конференціях і семінарах, письмове пояснення ОСОБА_2, наданого до суду з питання проходження навчання та використання здобутих знань ділової англійської мови, диплому спеціаліста ОСОБА_2 (відповідно до якого остання закінчила у 2012 році Одеську державну академію будівництва та архітектури та отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Землеустрій та кадастр" та здобула кваліфікацію спеціаліста із землеустрою та кадастру), запрошень міжнародних організацій представника ДП "Центр ДЗК" для участі у відповідних заходах, прейскуранти організацій-перекладачів з іноземних мов з Інтернет джерел.

Дослідивши та проаналізувавши зміст наявних у справі документів суд приходить до висновку про документальне підтвердження витрат позивача, понесених у зв'язку з навчанням свого працівника закордоном в повному обсязі, та визнає їх доцільними та економічно обґрунтованими, та відповідно такими, що пов'язані з господарською. діяльністю позивача.

Що ж до посилань відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з неутриманням з складу оподатковуваного доходу ОСОБА_2 сум податку з вартості навчання в Міжнародній бізнес школі та вартості авіаквитків, то останні спростовуються нормами ПК України.

За приписами пункту 164.2 статті ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку (підпункт "е" підпункту 164.2.17).

Згідно з підпунктом 171.2 статті 171 цього Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Водночас згідно з положеннями підпункту 165.1.37 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб не включається сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку з доходів фізичних осіб згідно із законом.

Крім того, відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Таким чином, до витрат особи, яка відряджена, на проїзд належать до коштів, отриманих платником податку на відрядження та не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене та встановлені у справі обставини, суд погоджується з позивачем про відсутність в його діях порушення вимог підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України за даним епізодом.

Стосовно правомірності податкового повідомлень-рішень від 17 січня 2014 року №0000023920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 12077 грн., податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року №0000013920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 9109 грн. та податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року №0000043920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7759 грн.

Актом перевірки було встановлено, що позивачем включено до складу витрат суми, сплачені ТОВ "Парктур". Зокрема, перевіркою було встановлено, що для участі у виїзному засіданні колегії направлено у відрядження 16 осіб керівного складу (авансові звіти №252-267 від 27 грудня 2011 року). ДП "Центр ДЗК" сплачено за проживання вищезазначених осіб у готелі "Буковель". Відповідно до рахунку-договору з ТОВ "Парктур" №GR050727l від 11 листопада 2011 року замовлені номери категорії DBL (на дві особи), тип харчування - ВВ (сніданок) на загальну суму 63006 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пп. 140.1.7 ПК України та підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 ПК України, витрати на проживання у готелях відшкодовуються з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу проживання. Таким чином, сума надміру витрачених коштів склала 30303 грн.

Актом перевірки сформульовано висновок, що в порушення підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 та з урахуванням підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України, позивачем неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати на організацію відпочинку працівників у кількості 16 осіб з 22 по 25 грудня 2011 року у с. Поляниця Івано-Франківської області всього у сумі 52505 грн.

У порушення п. 198.3, ст. 198 ПК України з урахуванням ст. 199 ПК України, та пояснень наданих у запереченні, підприємством завищено податковий кредит у сумі 7287 грн. за оплату проживання керівного складу у готелі "Буковель" с. Поляниця, Івано-Франківської області.

Суд також не погоджується з правомірністю таких висновків контролюючого органу, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України, до витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю, які не включаються до складу витрат у податковому обліку, відносяться витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Перелік є вичерпним, до зазначених витрат законодавцем не віднесено витрати на організацію виїзного виробничого засідання колегії.

Разом з тим згідно з підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством відносяться:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу).

В силу норми абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

На підставі пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтвердженні податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями.

З аналізу наведених норм та враховуючи зазначені вище положення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та витрати, в тому числі витрати на відрядження фізичних осіб, є здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Зі змісту наявного в матеріалах справи наказу ДП "Центр ДЗК" від 17 листопада 2011 року №534 вбачається прийняття позивачем рішення проводилося виїзне засідання колегії Центру ДЗК протягом періоду з 22 по 25 грудня 2011 року у с. Поляниця Івано-Франківської області. В даному засідання колегії Центру ДЗК мали приймати участь як керівний склад Центру ДЗК, так і начальники філій Центру ДЗК. Для участі у виїзному засіданні колегії направлено у відрядження 16 осіб керівного складу та в п. 3 цього Наказу зобов'язано начальників регіональних філій Центру ДЗК прибути на місце засідання.

За результатами проведеного виїзного засідання колегії були прийняті рішення щодо стратегії подальшого розвитку підприємства, які введено в дію наказом Центра ДЗК від 30 грудня 2011 року №612, зокрема щодо розвитку Перехідної реєстраційної системи, підведення підсумків фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2011 року, стану технічного захисту інформації у Центрі ДЗК.

Як пояснив позивач, на розгляд колегії були також винесені питання щодо вивчення та вдосконалення діяльності у Західній Україні (Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Львівська області). Досліджувалися наступні питання: стан роботи Перехідної реєстраційної системи у цьому регіоні; прийняття та опрацювання заяв на надання окремих етапів адміністративних послуг безпосередньо на робочих місцях; перевірка стану захисту інформації в автоматизованих системах Центру ДЗК.

Для забезпечення можливості виїзду безпосередньо на робочі місця у зазначеному регіоні місце проведення колегії було обрано на території Івано-Франківської області, у с. Поляниця.

Загалом у колегії взяли участь 43 особи. Крім того, за допомогою автоматизованих робочих місць шляхом віддаленого доступу у роботі колегії прийняло участь близько 300 спеціалістів.

Обставини щодо обрання місця проведення засідання колегії не за місцем розташування державного підприємства було зумовлено наступними причинами. Впродовж 2011 - 2012 року у ДП "Центр ДЗК" були відсутні власні облаштовані приміщення, придатні для проведення колегій та нарад за участю такої кількості осіб. Крім того у виробничій будівлі за адресою м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, протягом цього періоду проводився капітальний ремонт з переплануванням приміщень.

У зв'язку з зазначеними обставинами підприємство змушене було для проведення заходів користуватися орендованими приміщеннями, здатними вмістити значну кількість присутніх. При виборі місця проведення засідання колегії позивач було враховано те, відомості про вартість проживання у готелі "Буковель" ТОВ "Парктур" (що була не набагато вищою за вартість проживання у київських готелях). Факт відсутності у номерному фонді готелю "Буковель" одномісних номерів був залишений позивачем поза увагою у зв'язку з наданням ТОВ "Парктур" безкоштовних послуг з оренди конференц-залу.

На підтвердження наведених обставин та підтвердження права на формування витрат і податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Парктур" позивач надав суду копії таких документів: наказу від 10 грудня 2009 року №103 про затвердження Положення про колегію ДП "Центр ДЗК", наказу від 17 листопада 2011 року №534 про проведення виїзного засідання колегії Центр ДЗК, протоколу денного проведення колегії Центру ДЗК 23 грудня 2011 року, наказу від 30 грудня 2011 року №612 про введення у дію рішень колегії Центру ДЗК від 23 грудня 2011 року, відповідних рішень колегії від 23 грудня 2011 року №№3/1, 3/2, 3/3, 3/4 і 3/5, технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3 літ. "Б", виготовленого 23 липня 2010 року, декларації про початок виконання будівельних робіт від 23 вересня 2011 року у вказаній будівлі, Рахунку-договору №GR050727l від 11 листопада 2011 року з ТОВ "Парктур" щодо надання послуг з розміщення у готелі на суму 63006 грн., акта приймання-здачі виконання робіт №472 від 31 грудня 2011 року, податкової накладної №451 від 17 листопада 2011 року, виписки банку по особовому рахунку позивача за 16 листопада 2011 року.

За результатами дослідження зазначених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій між позивачем і ТОВ "Парктур".

Також надані позивачем документи, на думку суду, засвідчують факт того, що витрати на проживанням керівного складу осіб Центра ДЗК у готелі "Буковель" у зв'язку з проведенням у регіоні виїзного засідання колегії Центру ДЗК (зборів органів управління Центру ДЗК та філій) пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача (а саме спрямовані на задоволення організаційно-виробничих потреб, обміну досвідом, підвищення ефективності управління та координації діяльності Центру ДЗК та його філій).

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість на придбання послуг у ТОВ "Парктур".

Згідно з положеннями підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства враховуються витрати подвійного призначення, зокрема витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

Згідно з положеннями підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб не включаються доходи у вигляді коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Таким чином, твердження відповідача про те, що витрати на проживання в готелях відшкодуються з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу проживання не відповідають положенням норм підпункту 140.1.7 пункту 140.1.7 статті 140 , підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 ПК України.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що кошти за проживання працівників під час відрядження у готелі "Буковель" сплачував Центр ДЗК відповідно до рахунку - договору з №GR05072/1 від 11 листопада 2011 року з поточного рахунку у банку та суми коштів працівникам під звіт не надавав, що відповідно виключає підставу для їх відшкодування фізичним особам та віднесення до складу оподатковуваного доходу.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки у частині досліджених епізодів, є нормативно та документально необґрунтованими, отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідних частинах нарахувань/зменшень є такими, що складені неправомірно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 17 січня 2014 року №0000033920 у частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 4708012,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 17 січня 2014 року №0000023920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 12077,00 грн., у тому числі: 12076,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 17 січня 2014 року №0000013920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 9109,00 грн., у тому числі: 7287,00 грн. - за основним платежем, 1822,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 17 січня 2014 року №0000043920 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18778,00 грн., у тому числі: 15022,00 грн. - за основним платежем, 3756,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

6. Присудити на користь державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (код ЄДРПОУ 21616582) здійснений ним судовий збір у розмірі 1744,70 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні сімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 липня 2016 року