Постанова № 59346038, 26.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2016 року 11:05 № 826/2461/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГенеральної прокуратури Українипровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (надалі по тексту - відповідач або ГПУ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Генерального прокурора України про відмову ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати грошової допомоги у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України №2377-ІУ від 20.01.2005, що діяла станом на час призначення пенсії та Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІ1 від 14.10.2014 виходячи з розміру місячного заробітку;

- зобов'язати Генерального прокурора України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України №2377-1У від 20.01.2005, що діяла станом на час призначення пенсії та Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ від 14.10.2014 виходячи з розміру місячного заробітку.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що у вересні 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України у м.Ковелі йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», але оскільки він продовжував працювати в органах прокуратури, грошова допомога у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років йому не виплачувалась. У грудні 2015 року позивача було звільнено з посади прокурора Луцького району Волинської області та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури. Однак, при зверненні до Генеральної прокуратури України з заявою про проведення нарахування та виплати грошової допомоги, йому було відмовлено. Вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахуванні та виплаті грошової допомоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволені позову відмовити з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» від 27.03.2014 №1166-VI, внесено зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та виключено частину 16 цієї статті, яка передбачала право на виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію за вислугою років. Цей закон набрав чинності 01.04.2014. Оскільки, ОСОБА_1 на момент призначення йому пенсії у 2005 році з органів прокуратури не звільнився та правом на отримання грошової допомоги, виплата якої була передбачена до 01.04.2014, у разі виходу на пенсію за вислугою років, не скористався, тому підстави для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги відсутні.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у вересні 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України у м.Ковелі ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Після призначення пенсії позивач продовжував працювати на різних посадах у прокуратурі Волинської області.

Наказом Генерального прокурора України №1114к від 14.12.2015 ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора Луцького району Волинської області та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частинні статті 40 Кодексу Законів про працю.

06 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою щодо проведення нарахування та виплати грошової допомоги у відповідності до положень частини 16 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ від 05.11.1991 «Про прокуратуру» та Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІ1 від 14.10.2014 у розмірі місячного заробітку, за кожен повний рік роботи прокурором, тобто за 26,5 років.

Проте, листом №18-77вих-16 від 19.01.2016 Генеральної прокуратури України у задоволенні заяви було відмовлено, посилаючись на втрату чинності положенням ч.16 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 01.04.2014, а також мотивуючи тим, що відповідно до вимог ст.38 Кодексу законів про працю та ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для отримання грошової допомоги є розірвання трудовою договору, укладеного на невизначений строк, працівником за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» від 27.03.2014 №1166-VII, внесено зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та виключено частину 16 цієї статті, яка передбачала право на виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію за вислугою років. Вказані зміни до закону набрали чинності з 01.04.2014 року.

Як встановлено судом, позивач на момент призначення йому пенсії у 2005 році з органів прокуратури не звільнявся та правом на правом на отримання грошової допомоги, виплата якої була передбачена до 01.04.2014, у разі виходу на пенсію за вислугою років, не скористався.

Таким чином, оскільки на момент звільнення позивача з органів прокуратури та звернення з заявою про виплату грошової допомоги (14.12.2015), норма закону, яка передбачала таке право, втратила чинність, підстав для нарахування та виплати позивачу вказаної грошової допомоги суд не вбачає, а тому в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій