Постанова № 59345919, 26.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2016 року № 826/26579/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Девелопмент"до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві провизнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 червня 2015 року ВП №47300475, прийнятої старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києв

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Девелопмент" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 червня 2015 року ВП №47300475, прийнятої старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна податкова інспекція у шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києва, яка є боржником за виконавчим провадженням ВП №47300475 надала відповідачу недостовірну інформацію щодо стосовно виконання виконавчого документу за яким було відкрито зазначене виконавче провадження, а відповідач не пересвідчившись у повному виконання боржником виконавчого документу передчасно та необґрунтовано закінчив виконавче провадження прийнявши оскаржувану постанову.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, письмових заперечень проти позову суду, не надав, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на зазначене відповідно частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

17.12.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/12805/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Девелопмент" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №33/18 від 15.07.2014 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання вчинити дії, прийнято постанову, якою позов задоволено частково та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вчинити всі необхідні дії, спрямовані на відновлення статусу Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Девелопмент" як платника податку на додану вартість, у тому числі, але не обмежуючись, щодо відновлення відповідних відомостей в електронних реєстрах Державної фіскальної служби України (Міністерства доходів і зборів України).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 постанову Окружним адміністративним судом міста Києва від 17.12.2014 залишено без змін.

03.03.2015 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист в адміністративній справі № 826/12805/15.

27.04.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47300475, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/12805/15 виданого 03.03.2015 Окружним адміністративним судом міста Києва.

10.06.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 47300475, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/12805/15 виданого 03.03.2015 Окружним адміністративним судом міста Києва відповідно до пункту 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на те, що згідно повідомлення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 6512/9/26-59-11-07-19 від 15.05.2015 виконавчий документ виконано в повному обсязі.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Девелопмент" не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 47300475 від 10.06.2015, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а також вважаючи протиправними дії державного виконавця щодо її винесення звернулось з відповідними позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 у справі № 826/12857/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Девелопмент» до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, про скасування постанови від 10.06.2015 року ВП №47300475 про закінчення виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Бялим М.Г. встановлено наступне: "Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону закріплено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Третьою особою було направлено ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві було направлено лист від 15.05.2015 року №6512/9/26-59-11-07-19 з інформацією щодо виконання рішення суду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, обов'язковою умовою для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону є фактичне виконання рішення у повному обсязі у відповідності до виконавчого документа.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що постанова від 10.06.2015 року ВП №47300475 не відповідає усім вимогам, визначеним чинним законодавством, що випливає з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та чому наголошує Апелянт, посилаючись на виконання судового рішення у справі №826/12805/14, Третя особа зазначає, що у відповідності до п. 5.10 розділу V затвердженого наказом Мінфіну України від 14.11.2014 року №1130 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість ДПІ у Шевченківському районі було направлено до ГУ ДФС у м. Києві лист для вирішення питання щодо відновлення в Реєстрі платників податку на додану вартість ТОВ «Прайм Девелопмент». Наведене, на думку суду першої інстанції, стало достатньою підставою для державного виконавця для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі.

Водночас, суд першої інстанції не врахував такого.

Зі змісту п. 5.10 розділу V затвердженого наказом Мінфіну України від 14.11.2014 року №1130 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі - Положення №1130) вбачається, що підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки або є заступником керівника.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:

1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;

2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;

3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту «в» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;

4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.

З наведеного випливає нормативно встановлений алгоритм дій податкового органу при набранні законної сили рішенням суду щодо анулювання реєстрації платника ПДВ - рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Тобто, направлення ДПІ у Шевченківському районі листа від 09.05.2015 року №3596/8/26-59-11-07-24 на адресу ГУ ДФС у м. Києві, а не ДФС України, як це прямо передбачено п. 5.10 Положення № 1130, не може свідчити, на думку колегії суддів, про фактичне виконання рішення у повному обсязі у відповідності до виконавчого документа. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 року у справі №826/12505/14 зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі вчинити всі необхідні дії щодо відновлення відповідних відомостей в електронних реєстрах ДФС України (Міндоходів), відтак висновок Департаменту ДВС, з яким погодився суд першої інстанції, про наявність правових підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону є передбаченим.

Крім того, судовою колегією враховується, що згідно приписів ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Крім того, колегія суддів зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, чого Відповідачем по відношенню до ТОВ «Прайм Девелопмент» забезпечено у повному обсязі не було.

Поряд з цим, необхідно зазначити, що згідно ч. 1 ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, враховуючи те, що закінчення виконавчого провадження в силу ч. 1 ст. 30 Закону є завершенням останнього, Позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання, що є фактичною перешкодою у виконанні судового рішення та суперечить гарантованим Конвенцією та Конституцією України правам особи на справедливе та ефективне правосуддя.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 02.02.2012 року у справі № К/9991/46222/11.

За таких обставин, виходячи з вищезазначеного та з аналізу рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» необхідно взяти до уваги, що негнучкість і навіть формалізм адміністративного провадження не може виправдати відмови у правосудді, яка є наслідком невиконання рішення суду.

Таким чином, оцінюючи у сукупності наявні у матеріалах справи докази, а також беручи до уваги обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження спричинило порушення основоположних прав Позивача на здійснення справедливого та ефективного правосуддя.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки прийняття останньої спричинило неможливість повного виконання рішення суду, а відтак і реалізації законних прав ТОВ «Прайм Девелопмент» на належний судовий захист.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права."

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 47300475 від 10.06.2015 не відповідає усім вимогам визначеним чинним законодавством та її прийняття спричинило порушення основоположних прав позивача на здійснення справедливого та ефективного правосуддя, оскільки спричинило неможливість повного виконання рішення суду, а відтак і реалізації законних прав ТОВ "Прайм Девелопмент" на належний судовий захист.

З огляду на зазначене, враховуючи факти встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 у справі № 826/12857/15 за позовом позивача до відповідача, яка набрала законної сили. суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 47300475 від 10.06.2015

Керуючись статтями 69-71, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 47300475 від 10.06.2015 прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03056 м. Київ, вул. Виборзька, 32) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Девелопмент" (01030 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-А, код ЄДРПОУ 36948394) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов