Постанова № 59345874, 29.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2016 року № 826/1842/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Добрянської Я.І., за участю секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом ОСОБА_1,

до відповідача Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві,

третя особа Державна міграційна служба України,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві, за участі третьої особи Державна міграційна служба України, про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач у судовому засіданні 07.06.2016 зазначив, що відповідачем порушені вимоги щодо своєчасності реагування на можливі процедурні порушення, оскільки паспорт громадянина України позивача виданий у 2001 році, тоді як позивачу у 2015 повідомлено про відміну рішення про надання громадянства у зв'язку із тим, що вищевказаний паспорт вважається незаконно виданим та підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, в той же час клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

В судовому засіданні 07.06.2016 на підставі ч. 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Армаш Араратського району Вірменії, постійно проживає на території України з 1992 року.

На територію України прибув разом із сім'єю, а саме з батьком ОСОБА_2. Після прибуття до України батько позивача подав заяву про встановлення належності його до громадянства України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство", яка в свою чергу була задоволена.

Позивачу, як сину громадянина України ОСОБА_2, Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 23.04.2001 було видано паспорт громадянина України (серія НОМЕР_1), та зареєстровано за адресою проживання батька у АДРЕСА_1.

18.11.1998 року Апостолівським відділенням Орджонікідської ОДПІ позивачу було присвоєно ідентифікаційний номер та видано картку фізичної особи платника податків, 17.01.2005 позивач отримав закордонний паспорт НОМЕР_2 та неодноразово здійснював поїздки за кордон.

10.09.2015 з метою оформлення на новий строк закордонного паспорту, позивач звернувся до Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві, однак працівниками відділу ДМС України в м. Києві було вилучено паспорт ОСОБА_1, а також доведено до відома, що стосовно позивача існує рішення Держаної міграційної служби України про відміну рішення про надання громадянства України щодо позивача.

У зв'язку із виявленим порушенням прав та законних інтересів позивач звернувся до суду для визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України про відмуні рішення про надання громадянства України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року №2235-III (Закон №2235-III).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Закону №2235-III особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Отже, для того щоб встановити належність до громадянства України на підставі п.3 ст. 3 Закону №2235-III необхідно дві передумови, а саме постійне проживання після 13 листопада 1991 року на території України та наявність напису у паспорті "громадянин України".

З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27.03.2001 року №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до п. 3 Порядку заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

За змістом п. 4 Порядку особа, яка проживає в Україні на законних підставах, подає заяви та інші документи з питань громадянства до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Закону особа подає такі документи: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР із внесеним написом "громадянин України".

В силу п. 90 Порядку головне управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником.

Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Отже, з наведених положень Порядку слідує, що рішення про задоволення заяви про встановлення чи про відмову у задоволенні заяви про встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III відбувається на підставі поданих заявником документів, які досліджуються та аналізуються посадовими особами на предмет її відповідності та встановлення обставин, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.

Пунктом 102 Порядку визначено, що особам, які проживають в Україні і стосовно яких прийнято рішення про встановлення їх належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 3 Закону, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районі, районі у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення видають відповідні документи, які підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України.

Як зазначалось вище, правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом №2235-III.

В свою чергу, відповідно до п. 5 ст. 24 Закону №2235-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону.

Згідно ст. 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Жодних інших підстав, які б давали можливість суб'єкту владних повноважень скасувати прийняте рішення про оформлення набуття громадянства України діючим Законом №2235-III не передбачено.

Позавач набув громадянства України як син громадянина України ОСОБА_2, на підставі чого Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 23.04.2001 було видано паспорт громадянина України (серія НОМЕР_1).

Тобто у діях позивача відсутні ознаки, які б свідчили про отримання громадянства шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, оскільки на момент видачі паспорта громадянина України батько позивача також був громадянином України.

Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено належність до громадянства України згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III, то у відповідача були відсутні повноваження щодо прийняття рішення про відміну рішення про надання громадянства України, оскільки відповідно до ст. 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується лише, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Тобто, дії посадових осіб відповідача вчинені поза межами своїх повноважень.

Крім цього суд зазначає, що наявності у діях позивача під час оформлення паспорту громадянина України ознак обману, шахрайства, подання неправдивих відомостей та інших дій, що впливають на право особи на набуття громадянства і оформлення паспорту, судом під час дослідження обставин справи не встановлено.

Крім того, процедура оформлення паспорту громадянина та сам паспорт є зовнішньою, юридичною формою документального засвідчення факту громадянства України. По факту позивач набув статус громадянина виходячи з положень Закону №2355 проживаючи на той час на території України з 19.09.1992 року. Тому позивач, отримавши паспорт громадянина України, надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо визначення громадянства, адже отримано документ, який його посвідчує.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відміну рішення про надання громадянства України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Я.І. Добрянська