Постанова № 59345839, 26.07.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року Чернігів Справа № 825/1308/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

за участю секретаря Скугоревої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування розпорядження в.о. голови Бобровицької районної державної адміністрації В.В. Ляховенка "Про звільнення ОСОБА_1" від 01.02.2016 № 28-ос; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Бобровицької районної державної адміністрації з 02.02.2016; стягнення з Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2016 по 14.07.2016 у сумі 12993,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі № 825/231/16 скасоване розпорядження в.о. голови Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області № 1-ос від 04.01.2016 «Про оголошення догани» ОСОБА_1.

За таких обставин вважає, що оскаржуване розпорядження про його звільнення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з поновленням позивача на посаді та стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та заперечення, у яких зазначив, що позивач посилається на Посадову інструкцію начальника відділу освіти райдержадміністрації, якої не існує. Посадові обов'язки начальника відділу освіти райдержадміністрації визначено спеціальним розділом Положення про відділ освіти райдержадміністрації. Позивачем не надано документів, які підтверджують, що з період з дня звільнення до моменту подання позовної заяви він не був працевлаштований та не отримував допомоги по безробіттю. Також з наданих позивачем документів не можна зрозуміти чи виплачувалася йому вихідна допомога і чи врахована її сума у розмірі відшкодування за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене просить відмовити позивачеві у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 05.09.2014 по 01.02.2016 начальником відділу освіти Бобровицької РДА.

Розпорядженням в.о. голови Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області № 1-ос від 04.01.2016 "Про оголошення догани" ОСОБА_1, відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України, статті 14 Закону України «Про державну службу», на підставі протоколу оперативної наради від 21.12.2015, враховуючи попередження про дисциплінарну відповідальність (відповідно до протоколу наради від 15.10.2015) та пояснювальну записку начальника відділу освіти райдержадміністрації, начальнику відділу освіти районної державної адміністрації оголошено догану за невиконання посадових обов'язків.

01.02.2016 розпорядженням в.о. голови Бобровицької районної державної адміністрації В.В. Ляховенко «Про звільнення ОСОБА_1» ОСОБА_1 за систематичне невиконання посадових обов'язків був звільнений з посади з 01.02.2016.

Вважаючи незаконним розпорядження в.о. голови Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області № 1-ос від 04.01.2016 «Про оголошення догани» ОСОБА_1, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду з відповідним позовом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі № 825/231/16 скасоване розпорядження в.о. голови Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області № 1-ос від 04.01.2016 року «Про оголошення догани» ОСОБА_1.

Вважає, що оскаржуване розпорядження про його звільнення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3723-XII) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до статті 5 Закону № 3723-XII державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Згідно із статтею 10 Закону № 3723-XII основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Статтею 14 Закону № 3723-XII визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Підставою звільнення ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктом 3 статті 40 КЗпП України слугувало дисциплінарне стягнення - догана, що була накладена на позивача розпорядженням в.о. голови Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області № 1-ос від 04.01.2016 року «Про оголошення догани» ОСОБА_1, відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України, статті 14 Закону України «Про державну службу».

Згідно вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків, на підставі протоколу оперативної наради від 21.12.2015, враховуючи попередження про дисциплінарну відповідальність (відповідно до протоколу наради від 15.10.2015) та пояснювальної записки начальника відділу освіти районної державної адміністрації.

Однак, розпорядження № 1- ос від 04.01.2016 «Про оголошення догани» ОСОБА_1, яке було підставою для звільнення позивача з посади, скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 по справі № 825/231/16.

Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення з посади відповідачем визначено п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Виходячи з цього, при звільненні працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України, Бобровицькою РДА не наведено конкретних фактів допущення позивачем невиконання обов'язків, не зазначено коли саме вони мали місце, та які з них вчинені позивачем після застосування до нього стягнень.

У даному випадку при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення відповідач обмежився загальним посиланням на систематичне невиконання позивачем своїх обов'язків, не врахував положень статті 149 КЗпП України, відповідно до якої при обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини за яких вчинено проступок.

Таким чином, відсутні розпорядження, які підтверджують систематичність невиконання позивачем без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку протягом одного року до винесення відповідачем оскаржуваного розпорядження.

Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Так, на користь позивача відлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12993,16 грн, який розрахований згідно доказів, наявних у матеріалах справи (а.с. 14, 18, 19), що спростовують доводи заперечень відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного розпорядження.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Пунктами 2 та 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 41, 122, 158 - 163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати розпорядження в.о. голови Бобровицької районної державної адміністрації В.В. Ляховенка «Про звільнення ОСОБА_1» від 01.02.2016 № 28-ос.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області з 02.02.2016.

Стягнути з Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061853, 17400, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 46) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2016 по 14.07.2016 у сумі 12993,16 грн.

Зобов'язати Бобровицьку районну державну адміністрацію Чернігівської області постанову у частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць виконати негайно.

Встановити Бобровицькій районній державній адміністрації Чернігівської області строк один місяць з моменту набрання постановою законної сили на подання звіту про виконня цієї постанови.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан