Постанова № 59345815, 29.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2016 року № 826/5091/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві третя особа про Головне управління Держаної казначейської служби України в м. Києві, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови в поверненні позивачеві безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 617, 45 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні на підставі договору купівлі-продажу № б/н від 11.10.2013 квартири за адресою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.10.2013 позивачем вперше придбано житло та сплачено 8 617, 45 грн. коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомості. Надалі позивач, керуючись п.15-1 Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, звернувся до відповідачів із заявою щодо повернення сплачених ним коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомості у зв'язку з їх помилковою сплатою, у задоволенні якої відповідачі необґрунтовано, на думку позивача, відмовили; з огляду про що позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначав, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією стосовно черговості придбання житла. Також на даний час не існує компетентного органу який би підтверджував би придбання квартири вперше, з огляду про що у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи через канцелярію суду надав пояснення на адміністративний позов, у яких зазначив, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не порушувало законних прав та інтересів позивача, а також, що Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві самостійно відповідачає за свої зобов'язання.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

11.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвест-консалтинг" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно із яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвест-консалтинг" передає у власність ОСОБА_1 квартиру за АДРЕСА_1.

Укладений договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1366 від 11.10.2013.

Договір було посвідчено нотаріусом Довгополою Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1366 від 11.10.2013, відповідно до положеннями п. 3 договору продаж зазначеної квартири вчиняється за ціною 861 744, 53 грн.

Відповідно до квитанції № 18328320 від 11.10.2013 позивачем з операції придбання нерухомого майна сплачено пенсійний збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 %, що становить 8 617,45 грн. Як пояснила під час судового розгляду справи позивач, вищезазначене нерухоме майно (житло) він придбав вперше.

Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач 03.03.2016 звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Києва із заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 8 617,45 грн.

Управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 12.03.2013 № 3118/03 відмовило позивачу у поверненні коштів, у зв'язку із неможливістю встановити факт придбання ОСОБА_1 нерухомого майна вперше, а також повідомило право громадянина на придбання нерухомого майна без сплати відповідного збору може бути визнано у судовому порядку.

Вважаючи дії управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у поверненні коштів протиправними, звернулася до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 11.10.2013 інша нерухомість ним не придбавалася.

Відповідачем вказані відомості в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною другою статті 71 КАС України не спростовані та судом зворотного не встановлено.

Станом на час придбання позивачем нерухомості як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 16.04.2015 року (К/9991/37325/11).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з квитанції № 18328320 від 11.10.2013 та не заперечується сторонами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна сплачено позивачем на рахунок Державного бюджету України через банк отримувача - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, який спрямовано до спеціального фонду Державного бюджету.

За відсутності доказів щодо придбавання позивачем житла не вперше, останній має право на повернення суми помилково сплаченого збору.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 вказаного порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:

-заяви платника;

-подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;

-платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені у визначеному законом порядку саме в ході розгляду даної адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним за свою суттю способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Виходячи із встановлених обставин по справі, а також доказів у справі, а саме інформацій довідки відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність іншого нерухомого майно та виходячи з вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому позивач має право на повернення помилково сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати неправомірними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови в поверненні позивачеві безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 617, 45 грн. (вісім тисяч шістсот сімнадцять грн. 45 коп.) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні на підставі договору купівлі-продажу № б/н від 11.10.2013 квартири за адресою АДРЕСА_1.

4.Стягнути з Правобережного об'єданого управління Пенсійного фонду України в м. Києві (03680, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 70, код 40375920) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551, 21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 21 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Я.І. Добрянська