Рішення № 59336209, 21.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3920/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1395/16 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 47 21.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, розподіл майна, визнання права власності на 1/2 частину матеріалів, обладнання, які використані в процесі будівництва жилого будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна, посилаючись на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 почали проживати разом з 1999 року за адресою: АДРЕСА_1. З 2010 року вони переїхали проживати в приватний будинок в АДРЕСА_2. За час їхнього спільного проживання їх стосунки мали всі ознаки подружнього життя: спільне місце проживання, побут, ведення господарства, бюджет, взаємні права та обов'язки, саме тому просила встановити факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 1999 року по 01 лютого 2015 року, поділити все спільно нажите майно ОСОБА_2 і ОСОБА_3, визнати у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на ? частину матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування усіх фактичних обставин справи, ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що висновки суду суперечать сукупності належних доказів і не достатньо мотивовані.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, розподіл майна та визнання права власності на ? частину матеріалів, обладнання, які використані в процесі будівництва жилого будинку.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач у позовній заяві зазначає, що вона з відповідачем почала проживати разом, як подружжя з 1999 року по 01.02.2015рік, вели спільне господарство, побут, бюджет, взаємні права та обов'язки. В 1999році вони проживали по АДРЕСА_1, а з 2010року переїхали проживати в приватний будинок в АДРЕСА_2.

За приписами ч. 2 і ч.4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідач визнав факт знайомства з позивачкою з 1997року та те що у нього були інтимні відносини з позивачкою до 2003року.

На підтвердження факту проживання однією сім'ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивач надала наступні докази: фотокарти з зображенням сторін, їх спільного проживання та відпочинку (а.с.138-146 т.1), покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, надані в судовому засіданні, в яких вони підтвердили факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Доводи відповідача про наявність у нього цивільного шлюбу з ОСОБА_13, не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, належним та допустимим доказом цивільного шлюбу є відповідне рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Під час судового розгляду, зазначеного рішення суду не було надано суду, крім того ОСОБА_3 та ОСОБА_13 не заявляли зустрічних позовних вимог, або самостійних вимог третьої особи про встановлення зазначеного юридичного факту.

Докази надані відповідачем на підтвердження того, що він перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_13( довідки, договори, свідоцтво), колегія судів апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вони є неналежними та не допустимими доказами.

Доводи відповідача про наявність у нього договірних відносин з позивачкою, не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені жодним доказом.

Отже суд першої інстанції повно дослідив матеріали справи та докази надані сторонами в частині встановлення факту проживання однією сім'єю, однак дав їм не вірну оцінку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частиною першою Прикінцеві положення Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Колегія судів апеляційної інстанції виходить із того, що до відносин, які виникли до 1 січня 2004 року, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, яким не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, отже позовні вимоги в частині встановлення юридичного факту підлягають частковому задоволенню, а саме встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу в період з 1 січня 2004 року до 01.02.2015 року.

Встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 11 липня 2001 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 28 грудня 1999 року № 59/6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1603 га, яка розташована на території АДРЕСА_2, землю передано для обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Відповідно до наданої суду відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 22 червня 2015 року № 338 інвентаризаційна справа на об»єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, в архіві підприємства не зареєстрована.

Сторонами в судовому засіданні визнано, що на вище зазначеній земельній ділянці побудований будинок, який не зданий в експлуатацію.

Суду були надані квитанції та ордери на придбання будівельних матеріалів датовані 1999роком та 2004роком.

Для визначення ступеню готовності будинку та вартості будівельних матеріалів ухвалою суду була призначена будівельно-технічна експертиза. Однак доступ експерта до будинку для проведення дослідження відповідачем не було забезпечено, у зв'язку з незадоволенням клопотання експерт не зміг надати висновок.

Відповідно до ч.1 ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на ? частину матеріалів, обладнання, які були використанні в процесі будівництва житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2 у період з 01.01.2004 року по 01.02.2015 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року по 01.02.2015 року.

Визнати у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на ? частину матеріалів, обладнання, які були використанні в процесі будівництва житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2 у період з 01.01.2004 року по 01.02.2015 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: