Ухвала суду № 59336136, 20.05.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7535/16-ц

Провадження № 2/522/5297/16

У Х В А Л А

20 травня 2016 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Бойчук А. Ю., розглянувши позовну заяву Кредитної спілки «Меркурій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, по якому просить стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 43944, 42 гривні за Кредитним договором №04/07.013 від 11 липня 2013 року.

Одночасно, під час звернення до суду позивач подав до суду письмову заяву, по якій просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява представника позивача про забезпечення позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

В заяві про забезпечення позову представник позивача не надав доказів, що існує реальна загроза відчуження та перереєстрації майна, на яке позивач просить накласти.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 151 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Відповідно роз'яснень, які містяться в п. 2 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК Україниперелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо повязанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Окрім цього представником позивача, в порушення ч.2 ст.151 ЦПК України не зазначено яким саме чином, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і які є підстави для таких припущень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, 209,210, 293 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Суддя А. Ю. Бойчук