Ухвала суду № 59335556, 25.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/344/16-ц Головуючий у І інстанції Шевченко І. І.Провадження № 22-ц/780/4115/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 58 25.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Воробйової Н.С., Приходька К.П.,при секретарі:Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 13 травня 2016 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Чеська Експертні банка, а.с.», Відділ примусового виконання рішень головного управління юстиції у Київській області Управління державної виконавчої служби на постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопція Р.О. про зняття арешту з майна боржника від 14.12.2015 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ТОВ «Кузьминецький цегляний завод», заінтересовані особи: АТ «Чеська Експертні банка, а.с.», Відділ примусового виконання рішень ГУЮ у Київській області Управління ДВС звернулося до суду з скаргою на постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень про зняття арешту з майна боржника від 14.12.2015 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку мотивувало тим, що 28 травня 2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Лещенко М.М. відкрите виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 368/2299/13-ц, виданого 01.04.2015 р. Кагарлицьким районним судом Київської області про те, що «ТОВ «Кузьминецький цегляний завод», ідентифікаційний номер компанії: 32167115, має компенсувати АК «Чеська Експортні Банка, а.с.», ідентифікаційний номер підприємства у Чехії: 63 078 333, витрати, пов'язані з арбітражним розглядом, у сумі 9 539 263 чеські крони, що за офіційним курсом НБУ станом на 4.08.2014 року складає 5 632 581,85 грн.», про що винесено постанову.

02 липня 2015 року при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утворено виконавчу групу для проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню 47395355 від 27.04.2015 р. з примусового виконання виконавчого листа № 368/2299/13-ц, виданого 01.04.2015 р. Кагарлицьким районним судом Київської області.

03 липня 2015 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Венгель Ю.Ю. виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» у межах суми звернення стягнення 5 632 581,85 грн.

11 грудня 2015 року представник стягувача подав клопотання про внесення змін до постанови про арешт майна боржника від 03.07.2015р., що полягали у виключенні з обтяженого державним виконавцем майна: земельної ділянки за адресою: Україна, Київська область, Кагарлицький район, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, буд. 57 та розташованого на ній нерухомого майна: адміністративної будівлі, літера А, площею 220, 8 кв.м. та виробничої будівлі, літера Б, площею 15 740, 2 кв.м., що належали ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» на праві власності, рухомого майна (підготовчий цех (А+Б), формувальний цех (А), автоматика формовки (А), камерна сушарка (А), перевантаження сухих виробів (А), транспорт пічних вагонеток (А), тунельна піч (А), лінія пакетування (А), переробка ошурків (А+Б), компресорна підстанція (А), електрообладнання (01.00 -Б, А)), предмету застави, визначеного Договором застави майнових прав щодо банківського рахунку від 23.10.2007 р. зокрема права Банку «Чеська експортні банка, а.с.» (CESKA EXPORTNI BANKA, a.s.) отримати кошти разом з усіма процентами, наявними або нарахованими на Заставленому рахунку №2600143201 і євро/доларах США/гривні України в Банку ПуАТ «СЕБ Банк» в м. Києві, вул. Червоноармійська, 10, МФО 300175, код ЄДРПОУ 14351016, у зв'язку з наміром стягувача скористатися своїм правом заставодержателя, шляхом задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки/застави, що є приоритетним правом стягувача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, в тому числі і в поза судовому порядку перед іншими кредиторами позичальниками.

14 грудня 2015 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопцій Р.О. виніс постанову про зняття арешту з майна боржника. Одночасно, 14 грудня 2015 року головний державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої наклав арешт на все майно боржника, окрім майна застави.

Вважає, що своїми діями старший державний виконавець грубо порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки накладення арешту на майно та зняття арешту з майна, у тому числі майна, що є предметом іпотеки та застави, і здійснюється в межах повноважень, у порядку та спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Просило визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопція P.O. від 14.12.2015 р. про зняття арешту з майна боржника, прийнятою по виконавчому провадженню № 47694325, при примусовому виконанні виконавчого листа № 368/2299/13-ц, виданого 01.04.2015 р. Кагарлицьким районним судом Київської області, визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопція P.O. від 14.12.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятою по виконавчому провадженню № 47694325, при примусовому виконанні виконавчого листа № 368/2299/13-ц, виданого 01.04.2015 р. Кагарлицьким районним судом Київської області,

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 13 травня 2016 року відмовлено в задоволенні скарги.

У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення скарги, посилаючись на порушення норм процесуального права та незаконність оскаржуваної ухвали через невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, яке полягає в тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги жодного доказу скаржника.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без задоволення скаргу боржника суд виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 ЦПК України питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державну виконавчу службу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення були прийняті відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

Згідно ч. 1 та п.п. 3, 5, 6 ч. 3 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За правилами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 01 квітня 2015 року Кагарлицьким районним судом Київської області стягувачу АТ «Чеська Експортні банка, а.с.» виданий виконавчий лист № 368/2299/13-ц на виконання рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 серпня 2014 року за яким, стягнуто з ТОВ «Кузьминецький цегляний завод», в рахунок компенсації АК «Чеська Експортні Банка, а.с.», витрати, пов'язані з арбітражним розглядом, у сумі 9 539 263 чеські крони, що за офіційним курсом НБУ станом на 4.08.2014 року складає 5 632 581,85 грн.

22 травня 2015 року представником АТ «Чеська Експортні банка, а.с.» було подано заяву і виконавчий лист до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції МЮ України в Київській області.

28 травня 2015 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» добровільно виконати рішення суду. Вказану постанову було направлено сторонам.

03 червня 2015 року старшим державним виконавцем було направлено запит про надання відомостей щодо наявності майна, що належить на праві власності боржнику.

29 травня 2015 року було винесено постанову про арешт коштів боржника.

03 липня 2015 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу.

13 липня 2015 року Господарським судом Київської області було винесено рішення у справі №911/2376/15, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р., визнано дійсним з 25.01.2012 р. Додатковий договір №1 до Іпотечного договору від 01.10.2007 р., укладений між ТОВ «Кузьминецький цегляний завод» та банком «Чеська експортні банка, а.е».

Вказаним рішенням Господарського суду Київської області від 13 липня 2015 року затверджено редакцію Додаткового договору №1, відповідно до п. 2.1.1. якого: на забезпечення сплати та виконання Основних зобов'язань на момент їх настання, Іпотекодавець (Боржник) передає на користь Іпотекодержателя (Стягувача) у іпотеку з першочерговим пріоритетом обтяження («Іпотека») наступне майно та всі або будь-які права Іпотекодавця у відношенні наступного майна: предмет іпотеки 1: земельна ділянка площею 3,0087 гектарів, кадастровий номер 3222284400:03:001:0002, цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості (господарський двір, цегляний завод), розташована за адресою: Україна, Київська область, Кагарлицький район, Кузьминецька сільська рада («Земельна ділянка»); предмет іпотеки 2: адміністративна будівля, літера А, загальною площею 220,8 кв. м. та виробнича будівля (літера Б) загальною площею 15 740, 2 кв. м., розташовані за адресою: Україна, Київська область, Кагарлицький район, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, 57 (прописом: п'ятдесят сім), розташовані на земельній ділянці.

11 грудня 2015 року представником стягувача по виконавчому провадженню № 47694325 було подано заяву про внесення змін у постанову про арешт майна боржника, у зв'язку з наміром скористатись своїм правом застоводержателя, шляхом задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, що є пріоритетним правом стягувача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки даний арешт було накладено, також, в інтересах банка «Чеська експортні банка, а.е».

14 грудня 2015 року постановою державного виконавця було знято арешт з майна боржника. Тією ж датою було винесено нову постанову про арешт на майно божника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої наклав арешт на все майно боржника, окрім майна застави, в ынтересах того ж банку.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції правомірно вказував, що застава має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору застави, а у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до застави заставодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета застави переважно перед іншими особами.

Тобто, звернення стягнення на предмет застави в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок предмета застави.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки/застави здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку»/ «Про заставу» (ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами та відповідно частиною першою ст. 20 Закону України «Про заставу», за якою заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що застава як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Застава має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору застави (ст. 3 Закону України «Про заставу»). За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до застави заставодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета застави переважно перед іншими особами.

Пріоритет права заставодержателя на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок предмета застави відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в заставу нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації застави. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет застави в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок предмета застави.

Доводи апеляційної скарги, щодо існування іншого стягувача та порушення державним виконавцем ЗУ «Про виконавче провадження» розцінюються судом критично, оскільки, арешт на майно боржника було накладено в інтересах стягувача АТ «Чеська експортні банка, а.е», який вподальшому було знято за його заявою і в його інтересах, враховуючи те, що він, в одній особі, також, є і заставодержателем арештованого майна, а тому будь-яких порушень прав та законних інтересів боржника в діях державного виконавця колегія суддів не вбачає.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що місцевим судом правомірно вказано, що державним виконавцем було дотримано вимоги нормативно - правових актів, якими він має керуватися при здійсненні своїх посадових обов'язків в процесі проведення виконавчих дій при примусовому виконанні судового рішення, оскільки судом було безспірно встановлено, що останнім було проведено всі дії, у відповідності до Інструкції з організації примусового виконання рішень та ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод» - відхилити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

К.П.Приходько