Ухвала суду № 59335448, 26.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/13825/15-к Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.Провадження № 11-кп/780/957/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 20 26.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Авраменка М. Г.

суддів Нагорного А.М., Орла А.І.

при секретарі Насоснику Є.К.

за участю:

прокурора Ляшенка Р.О.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Києво Святошинського місцевої прокуратури на вирок Києво Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України та виправдано за недоведеністю в його діях складу вказаних злочинів, та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, та виправдано за недоведеністю в його діях складу вказаних злочинів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачувались у тому, що вони 22.08.2015 о 01 годині 30 хвилин за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, маючи прямий умисел, направлений на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи корисливий мотив та з метою незаконного збагачення, перебуваючи на вул. Машиністівській, 10 в м. Києві, використовуючи предмети, візуально схожі на холодну та вогнепальну зброю, відкрито заволоділи майном ОСОБА_6, а саме: мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy A3» вартістю 5161 грн., мобільним телефоном марки «Samsung» невстановленої моделі, грошовими коштами у сумі 450 грн., майном ОСОБА_7, а саме: мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy A3» вартістю 5161 грн., грошовими коштами у розмірі 200 грн., золотою обручкою вартістю 2543 грн., срібним ланцюжком з кулоном у формі трикутника з блакитним каменем та майном ОСОБА_8: мобільним телефоном марки «Samsung GТ-S7262» вартістю 3607 грн., грошовими коштами у сумі 200 грн., та окулярами. Після чого ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, придбав патрони та вибухівку. Після цього, усвідомлюючи, що патрони є бойовими припасами, а вибухівка вибуховими пристроями, неподалік будинку № 36 садового товариства «Ходосіївські сади» в с. Гвоздів Васильківського району Київської області, без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав їх до 26.08.2015.

Крім того, 26.08.2015 року близько 02 години 45 хвилин ОСОБА_2, вийшовши на проїзну частину дороги та, тримаючи в руках макет масово-габаритного автомата «АКС-74У» № 694675, зупинив автомобіль марки «Пежо-407», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався по автодорозі «Київ-Ходосівка», направивши вказаний макет в бік ОСОБА_9, який керував вищевказаним автомобілем, погрожуючи предметом, схожим на автомат, наказав останньому вийти із салону автомобіля. Після того як ОСОБА_9 вийшов з автомобіля, ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, тримаючи в руках макет автомата, наніс один удар прикладом даного предмета в область носа. Від вказаного удару ОСОБА_9 похитнувся та випустив з руки мобільний телефон марки «Iphone 5» вартістю 4648 грн. з сім-картою оператора «Лайф» на землю. В цей час ОСОБА_2, піднявши вказаний телефон, поклав його до кишені. Після чого з місця злочину зник, майном розпорядився за власним розсудом.

Крім того, 26.08.2015 року близько 02 години 45 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в громадському місті перехресті вулиць Леніна та Лугова в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства із хуліганських спонукань, нехтуючи встановленими в суспільстві нормами моралі в частині спокійного відпочинку громадян в нічний час, вийшов на проїжджу частину дороги та, тримаючи в руках заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень предмет, ззовні схожий на автомат «Калашникова», зупинив легковий транспортний засіб марки «Пежо-407», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався по автодорозі «Київ-Ходосівка», направивши предмет, схожий на автомат в бік ОСОБА_9, який керував вищевказаним транспортним засобом.

В подальшому, погрожуючи заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень предметом, зовні схожим на автомат, наказав останньому вийти із салону автомобіля. Після того як ОСОБА_9 вийшов з транспортного засобу, ОСОБА_2 безпричинно, проявляючи особливу зухвалість, умисно наніс один удар предметом, зовні схожим на автомат «Калашникова» по обличчю, а саме в область носа, в результаті чого ОСОБА_9 похитнувся та випустив з руки мобільний телефон марки «Iphone 5» з сім-карткою оператора «Лайф» на землю. В цей час ОСОБА_2, піднявши вказаний телефон поклав його до правої кишені своїх штанів. Своїми хуліганськими діями ОСОБА_2, згідно довідки, виданої ЦРЛ Києво-Святошинського району, спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді ПХО та саден.

Вироком Києво Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2016 року, ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України, а ОСОБА_3С визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, та виправдано за недоведеністю в їх діях складу вказаних злочинів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок через істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Просить провести судове слідство та дослідити матеріали кримінального провадження та документи, які мають значення для прийняття законного рішення. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, та за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 5 років позбавлення волі, остаточно призначити покарання, застосувавши положення ст.70 КК України, у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 5 років позбавлення волі, остаточно призначити покарання із застосуванням ст. 70 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вказані вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зокрема, суд, оцінюючи покази потерпілих та інші докази при наявності суперечностей, які мають істотне значення для вирішення справи, належним чином не вмотивував, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

На думку прокурора, вина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що аналіз показань ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також співставлення їх з іншими доказами, зібраними по справі, дають достатні підстави вважати, що такі свідчення виправданих є неправдивими, даними з метою уникнення справедливого покарання.

Крім того, прокурор вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показам потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та не дослідив диски з файлами відеозаписів камер спостереження в приміщенні сауни та ломбарду.

В запереченні на апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду без змін.

На думку захисника, суд дав належну оцінку доказам по справі, обґрунтовано визнаючи певні докази недопустимими, та прийняв законне рішення.

Так, захисник зазначає, що документи, надані прокурором на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, - протокол огляду місцевості с. Гвоздів від 26.08.2015, де були вилучені вибухівка, зброя та патрони, відсутні дані, які прямо чи опосередковано підтверджують те, що виявлене та вилучене належить ОСОБА_3, тому вказані протоколи визнаються неналежними доказами, так само як і висновки експерта №6-02/114; 3-01/1214; 3-01/1188; 301/1190.

Сукупність наданих прокурором документів на підтвердження вини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України у нападі разом з іншими особами на ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з метою заволодіння їхнім майном, свідчить про те, що при огляді приміщення сауни, слідів злочинної діяльності виявлено не було; з рапортів працівників карного розшуку слідує, що до нападу на потерпілих причетні ОСОБА_11 та ОСОБА_12; викрадений у ОСОБА_7 мобільний телефон здав до ломбарду ОСОБА_11 Протоколи впізнання осіб по фотознімках суд визнав недопустимим доказом, оскільки предявлення для впізнання проведено з порушенням порядку, передбаченого ст. 228 КПК України, у протоколах відсутня інформація про те, хто саме був впізнаний.

Показання потерпілої ОСОБА_7 не є доказом винуватості виправданих, оскільки, надані з дотриманням ч. 11 ст. 290 КПК України стороною захисту копія постанови про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за зайняття проституцією за місцем проживання ОСОБА_13 ставить під сумнів правдивість її пояснень щодо насильницького доставлення до сауни. Показання ОСОБА_6 на зухвалу поведінку у ставленні до неї щонайменше шести чоловіків, що з ї показів мало місце в ніч з 21 на 22.08.2015, не охоплюється поняттям складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Що стосується документів, наданих прокурором на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 289 КК України щодо потерпілого ОСОБА_9, а саме, протокол огляду автомобіля «Пежо», протокол огляду автомобіля «Форд», висновок експерта №3-02/1203, не є належним доказом обвинувачення ОСОБА_2І, у предявленому обвинуваченні за цими епізодами. Потерпілий ОСОБА_9 не вказує на ОСОБА_2 як на особу, яка вчинила на нього розбійний напад або вчинила щодо нього хуліганські дії, потерпілий ні до кого претензій не має, травми у виді саден отримані в побуті, а тілесні ушкодження у виді ПХО є методом проведеного обстеження при зверненні до медичного закладу першою хірургічною обробкою.

Що стосується інформації на диску з файлами відеозапису з камер спостереження в приміщенні сауни та ломбарду не була відкрита прокурором відповідно до положень ст. 290 КПК України, а тому інформацію, яка на них міститься, суд визнав неналежним доказом.

Захисник зазначає, що докази, зібрані по справі є недостатніми для обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, а показання потерпілих є неправдивими та суперечливими. Крім того, захисник посилається на те, що ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_9 21 -26 серпня 2016 року перебуваючи на території м. Києва займались проституцією та забезпечували організацію з надання інтимних послуг. За фактом неправдивих показів та сутенерства проводиться досудове розслідування.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора в підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, який просив вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання, думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, та просили вирок залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до положення ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду, і як наслідок прийняття незаконного рішення із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про недоведеність вини обвинувачених ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, та вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України, ґрунтується на всебічному та повному дослідженні всіх документів, наданих стороною обвинувачення, зокрема:

відповідно до протоколу огляду місцевості с. Гвоздів від 26.08.2015, де були вилучені вибухівка, зброя, патрони - відсутні дані, які прямо чи опосередковано підтверджують те, що виявлене та вилучене належить ОСОБА_3, у звязку із чим суд першої інстанції вказані протоколи визнав неналежними доказами, керуючись ст. 85 КПК України, так само, як і висновки експерта № 6-02/114, № 3-01/1214, № 3-01/1188, № 301/119;

відповідно до протоколу огляду місця події від 26.08.2015, під час якої було оглянуто приміщення сауни, слідів злочинної діяльності виявлено не було;

відповідно до рапортів працівників карного розшуку, до нападу на ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 причетні ОСОБА_12 та ОСОБА_11, а викрадений у ОСОБА_7 мобільний телефон здав до ломбарду ОСОБА_11;

протоколи впізнання осіб по фотознімках від 26.08.2015 та 27.08.2015 не містять інформацію про те, хто саме був впізнаний, а предявлення для впізнання проведено з порушенням порядку, передбаченого ст. 228 КПК України, у звязку із чим суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 85 КПК України визнав вказані протоколи недопустимим доказом.

Крім того, суд першої інстанції дав належну оцінку показанням потерпілих, з якою погоджується і колегія суддів, про те, що показання ОСОБА_6 не може бути доказом винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні нападу на неї, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у звязку із наявністю копії постанови про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за зайняття проституцією за місцем проживання ОСОБА_8, що поставило під сумнів правдивість її пояснень щодо насильницького доставлення до сауни; потерпіла ОСОБА_7 не змогла вказати, які саме протиправні дії відносно неї вчинив кожен з обвинувачених; потерпіла ОСОБА_8 не подавала заяв про вчинення щодо неї злочину, і допитана не була.

Посилання прокурора щодо неналежної оцінки доказів зі сторони обвинувачення та надання переваги доказам зі сторони захисту, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції надав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності.

Так, судом першої інстанції були відкинуті як належні та допустимі докази вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України щодо потерпілого ОСОБА_9, а саме:

протокол огляду автомобіля «Пежо», на якому рухався ОСОБА_9;

протокол огляду автомобіля «Форд», користувачем якого є ОСОБА_15;

висновок експерта № 3-02/1203, відповідно до якого сліди пальців рук ОСОБА_2 серед виявлених при оглядах слідів папілярних візерунків не виявлено.

На думку колегії суддів, такий висновок ґрунтується на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи та відповідає вимогам закону, оскільки, крім вищезазначеного, потерпілий ОСОБА_9 не вказував на ОСОБА_2 як на особу, яка вчинила на нього розбійний напад або щодо нього вчинила хуліганські дії, потерпілий ні до кого претензій не мав, травми у виді саден були отримані ним у побуті, а тілесні ушкодження у виді ПХО є методом проведеного обстеження при зверненні до медичного закладу першою хірургічною обробкою.

Доводи прокурора про допущення неповноту судового розгляду у звязку із не проведенням допиту всіх потерпілих та свідків, на думку колегії суддів, є надуманими, оскільки, як вбачається із матеріалів провадження, суд сприяв стороні обвинувачення в наданні відповідних відомостей, застосувавши привід щодо потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_16, який стороною обвинувачення виконано не було.

Що стосується доводів прокурора про не дослідження судом першої інстанції інформації, яка міститься на диску, отриманому в порядку тимчасового доступу до речей і документів та на диску з файлами відеозапису з камер спостереження в приміщенні сауни та ломбарду, то колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції і таке рішення було обґрунтовано, зокрема, вказана інформація не була відкрита прокурором відповідно до положень ст. 290 КПК України, у звязку із чим суд визнав вказану інформацію неналежним доказом.

Дослідивши указані докази, проаналізувавши їх, та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_3 нападу на ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою заволодіння їх майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя вказаних осіб, які зазнали нападу (розбій), за попередньому змовою з групою осіб, та про відсутність наданих стороною обвинувачення в необхідному обсязі доказів придбання ОСОБА_3 патронів та вибухівки, які, в подальшому, зберігав без передбаченого законом дозволу у с. Гвоздів Васильківського району Київської обрості до 26.08.2015 року.

Також, висновок про відсутність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 нападу на ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою заволодіння їх майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя вказаних осіб, які зазнали нападу (розбій), за попередньому змовою групою осіб, та про відсутність наданих стороною обвинувачення в достатньому обсязі доказів вчинення ОСОБА_2 близько 02 годин 45 хвилин 26.08.2015 на автодорозі «Київ-Ходосівка» повторного розбійного нападу на ОСОБА_9 із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоровя останнього, та про вчинення ОСОБА_2 в цей же день та час хуліганських дій із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень відносно ОСОБА_9, ґрунтується на матеріалах справи, і не викликає сумнівів у колегії суддів.

Інші доводи прокурора, так само не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів звертає увагу на положення ст. 62 Конституції України та ч. 1ст. 17 КПК України, якими передбачено, щоособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. А також п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які отримані незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно дост. 17 КПК України, ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, відповідно до ч.1ст. 373 КПК України.

На думку колегії суддів, вищезазначених вимог закону суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2 дотримався у повному обсязі.

Будь-яких інших порушень вимог кримінального матеріального та процесуального закону, які тягнуть за собою зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок Києво Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2016 року відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у звязку з чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Києво Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України і ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України - залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.

Головуючий:

Судді: