27.07.2016 Справа № 363/4119/15-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Котлярової І.Ю.,
при секретарях Палій Л.О., Алєксєєвець Д.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначив, що 09.09.2012р. близько о 20.00 год. на 27 кілометрі автодороги Київ-Вишгород-Десна сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме автомобіль «Kia Cerato», 2009 року випуску, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 їдучі у напрямку с.Хотянівка, внаслідок перевищення швидкості та втрати уважності водієм, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Nissan Murano», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3 Після зіткнення з автомобілем позивача, автомобіль, яким керував відповідач, продовжив некерований рух у зустрічній смузі, внаслідок чого відбулось лобове зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 та який їхав одразу за автомобілем ОСОБА_3. В результаті зіткнення усі транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим в свою чергу завдано матеріальної шкоди. Оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнана постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області, тому позивачка просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 306426 гривень 57 копійок, визначеної з урахуванням індексу інфляції та витрат про проведенню оцінки колісного транспортного засобу.
У подальшому, під час розгляду справи, представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 суму матеріальних збитків у розмірі 420273 гривні 24 копійки, що складається з витрат щодо проведення експертних досліджень, суми матеріальної шкоди, визначеної за цінами, на час розгляду справи у суді.
Представник позивача у судовому засіданні, уточненні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив їх задовольнити, пояснення з приводу заперечень поданих відповідачем надав у письмовій формі.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення в яких вказав що, не згоден із проведеною експертною оцінкою транспортного засобу, оскільки не був повідомлений про час та місце первинного огляду транспортного засобу, а був повідомлений про час та місце повторного огляду, на якому не зміг бути присутнім у звязку із занятістю на роботі. Крім того, звіт про оцінку пошкодженого транспортного засобу був складений 02.11.2012 року, тобто через два місяці після ДТП, яке трапилось 09.09.2012 року, та позивачем не надано доказів, де саме перебував транспортний засіб, які були умови його зберігання та чи мали будь які сторонні особи чи робітники СТО вільний доступ до автомобіля. Разом із цим, сам звіт про розмір матеріальних збитків має ряд помилок, а саме: рік випуску авто зазначений 2010, проте в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу рік випуску авто вказаний як 2011, також є суперечності, щодо ліцензії експерта, який проводив оцінку. Крім того, позивачем не надано доказів про те, що вона сплачувала кошти за ремонт автомобіля, у звязку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що уточненні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки).
Судом встановлено, що 09.09.2012р. близько о 20.00 год. на 27 кілометрі автодороги Київ-Вишгород-Десна сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме автомобіль «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 їдучі у напрямку с.Хотянівка, внаслідок перевищення швидкості та втрати уважності водієм, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Nissan Murano», державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3. Після зіткнення з автомобілем позивача, автомобіль, яким керував відповідач, продовжив некерований рух у зустрічній смузі, внаслідок чого відбулось лобове зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 та який їхав одразу за автомобілем ОСОБА_3
ОСОБА_7 Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.11.2012 року у справі про адміністративне правопорушення № 2523/2079/2012 (провадження № 3/2523/1072/2012) винним у скоєні вказаного ДТП був визнаний відповідач ОСОБА_2 (а.с.12).
У відповідності до частини 4 статті 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини встановлені постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області у судовому засіданні доказуванню не підлягають, а саме щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
Відповідно до статей 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Автомобіль «Nissan Murano», державний номерний знак НОМЕР_2, належав, станом на 09.09.2012 року, на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС 818862 (а.с.3-4).
Згідно звіту серія SL № 18379/1 про оцінку транспортного засобу, складеного оцінювачем «Експертна компанія «Укравтоекспертиза», розмір матеріального збитку, заподіяного власникові транспортного засобу «Nissan Murano», державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 02.11.2012 року становить 224948,07 грн. (т.1а.с.13-52). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №1707 від 02.11.2012 року та акту виконаних робіт від 02.11.2012 року ОСОБА_3 було сплачено за проведення оцінки 800 гривень (т.1 а.с.111,112,113).
Відповідно до договору добровільного страхування на транспорті від 13.07.2012 року ОСОБА_2 було укладено відповідний договір з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» (т.1 а.с.115).
Відповідно до інформації наданої ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» від 09.03.2016 року вбачається, що згідно електронної бази 01.11.2012 року Страховиком було виплачено стразове відшкодування в розмірі 50000 гривень ОСОБА_3, шляхом перерахуванням безготівкових коштів на особовий розрахунковий рахунок. Розмір матеріального збитку, було визначено Страховиком на підставі Звіту про оцінку колісного транспортного засобу, який було підготовлено ПП «Експертною компанією «Укравтоекспертиза», на підставі заяви Страховика та визначено вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу «Nissan Murano» д.н.з.НОМЕР_4.
Статтею 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки сторонами по справі, не оспорюється факт сплати Страховиком на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 50000 гривень, дані факти доказуванню не підлягають.
Під час судового засідання у якості свідка було допитано ОСОБА_8, який пояснив, що він є оцінщиком експертної компанії «Укравтоекспертиза» та ним складався звіт об оцінки КТЗ серії SL №18379/1. Даний звіт був виконаний ним у відповідності до чинного законодавства, ті неточності які він містить є технічними описками. Під час складання оцінки ним використовувався акт огляду КТЗ від 14.09.2012 року, який був складений за участі представника страхової компанії «УНІКА» та ОСОБА_3, та другого акту огляду КТЗ від 02.11.2012 року, який проводився за участі ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 повідомлявся належним чином, про час та місце проведення огляду, але на огляд останній не зявився. На підставі актів та огляду ним було складено відповідну оцінку з фототаблицями та калькуляцією.
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Під час судового засідання судом розяснювались вимоги ст.ст.10, 60 ЦПК України, а також право на подання клопотання щодо проведення експертизи, але жодних клопотань від сторін до суду подано не було.
Таким чином, суд вважає, що звіт про оцінки КТЗ серії SL №18379/1, є належним та допустимим доказом, у розумінні ст.ст.58,59,64ЦПК України, був складений уповноваженою особою, неточності у його тексті, а саме рік випуску транспортного засобу та відомості щодо замовника, не є суттєвими недоліками які вплинули на висновки, оскільки безпосередньо до звіту долучено документи щодо дати випуску транспортного засобу, а з акту вбачається, що огляд КТЗ проводився з дотриманням діючого законодавства, а саме за присутності Страховика відповідача.
Крім того, 11.03.2016р. Агенцією Судових експертиз було зроблено висновок № 13, відповідно до якої вартість матеріальних збитків завданих власнику колісного транспортного засобу «Nissan Murano» становить 246728 гривень 75 копійок, та зазначено, що автомобіль для дослідження наданий не було, а дослідження проводилось на підставі наданих документів (т.2 а.с. 26-55).
Згідно з листом ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» від 04.03.2016р. № 12/11/810/001-16, Відновлювальний ремонт автомобіля «Nissan Murano», 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2 у період з 10.09.2012р. і по сьогоднішній день, у тому числі на підставі рахунку № CHзC-0010067 від 18.09.2012р., СТО ТОВ «ВіДі Санрайз Моторс» не здійснювався. Разом із цим зазначено, що зазначений автомобіль у період з 10.09.2012р. по 24.12.2012р. знаходився на задньому дворі СТО «ВіДі Санрайз Моторз» без доступу до нього сторонніх осіб та жодної шкоди в цей період йому не завдано (а.с.18 т.2).
Під час судового засідання представник позивача пояснив, що ОСОБА_3 реалізувала свій автомобіль «Nissan Murano», кузов № НОМЕР_5, в тому вигляді в якому він перебував після ДТП та роботи з ремонту зазначеного транспортного засобу не проводились. На теперішній час зазначити за яку ціну він був проданий він не може, як і його довірителька.
Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відомості викладені у звіті про оцінку КТЗ серії SL №18379/1 слід використовувати при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, оскільки дані, визначені в звіті, сторонами не оспорювались (до суду не надано доказів того, що на час проведення оцінки або складання звіту, сторони заперечували факти викладені в них), навпаки на підставі даного звіту Страховиком було проведено виплату страхового відшкодування позивачу, у межах максимальної страхової суми, з чим у судовому засіданні погодились сторони. Відповідачем не надано до суду, належних та допустимих доказів, з приводу того, що сума матеріальної шкоди, визначена у даному звіті є завищеною, або такою, що не відповідає дійсності. У той же час, висновок №13 від 11.03.2016р. наданий Агенцією Судових експертиз, є більш суперечним, оскільки складений без огляду транспортного засобу, наданий майже через 3 роки після ДТП.
Відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_3 страхову виплату у розмірі 50000 гривень, що підтверджується листом ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» від 09.03.2016р. № 1461 (т.2а.с.19), таким чином залишок завданої шкоди становить 174 948 гривень.
Оскільки страхове відшкодування це виплата, яка здійснюється страховиком в межах страхової суми, а страхова сума це максимально можливий розмір виплат по страхуванню, у разі недостатності страхового відшкодування для покриття всіх збитків потерпілої особи, потерпілий вправі звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Відповідно до п.4 ОСОБА_7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобовязана відшкодувати шкоду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 174 948 гривень та витрат за проведення оцінки КТЗ серії SL №18379/1у розмірі 800 гривень, у частині відшкодування витрат за складання висновку №13 від 11.03.2016 року у сумі 3500 гривень слід відмовити.
Пунктом 14 ОСОБА_7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, передбачено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливо, потерпілому відшкодовуються у повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. ОСОБА_7 також передбачено, що у разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду.
Таким чином, оскільки автомобіль «Nissan Murano» був реалізований ОСОБА_3, на протязі декількох місяців після ДТП, ремонтні роботи по його відновленню не проводились, підстав для задоволення вимог в частині відшкодування шкоди з врахуванням цін на відновлення автомобіля станом на час розгляду справи у суді не має, оскільки такий ремонт не може бути проведений у звязку із реалізацією автомобіля. У той же час, у судовому засіданні позивачем та її представником не було доведено, що автомобіль був проданий за ціною, з врахуванням витрат на його відновлення. Крім того, законодавством чітко передбачено, що у разі, якщо автомобіль буде відновлено, але коштів визначених за рішенням суду буде недостатньо, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідним позовом щодо відшкодування додаткових витрат понесених у звязку із відновленням автомобіля. Таким чином, підстав для відшкодування шкоди у розмір, визначеному з врахуванням цін станом на 08.06.2016 року, не має.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у звязку із чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору, у розмірі 1757 гривень.
Враховуючи викладене та керуючись ОСОБА_7 Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, зі змінами, ОСОБА_7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди у розмірі 174 948 (сто сімдесят чотири тисячі девятсот сорок вісім) гривень 07 копійок, витрати за проведення оцінки КТЗ у розмірі 800 гривень, загалом 175 748 (сто сімдесят пять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 07 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1757 гривень.
У решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: І.Ю. Котлярова
Судове рішення № 59335342, Вишгородський районний суд Київської області було прийнято 27.07.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 363/4119/15-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: