Рішення № 59333981, 29.07.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6603/16-ц

2/357/2811/16

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дмитренко А. М. ,

при секретарі Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору дійсним, визнання права власності та зняття арешту з автомобіля,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 09.09.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Passat 1,9 TDI, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі /кузов, рама/ № 1128245201/160405, продаж автомобіля вчинено за 10 000 грн., згідно договору оплата здійснювалася на умовах відстрочки не пізніше 09.09.2010 року, до моменту повного розрахунку автомобіль був переданий в його користування шляхом видачі відповідної довіреності, кошти у встановлений договором строк були сплачені в повній сумі, про що свідчить розписка продавця, але після цього останній почав уникати виконання зобовязань щодо нотаріального оформлення договору купівлі-продажу та зняття з реєстрації вказаного автомобіля в органах ДАІ. 05.12.2015 року автомобіль було зупинено співробітниками ДАІ в місті Білій Церкві, вилучено його та направлено на зберігання на штраф майданчик за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Молодіжна,37-а. Після затримання автомобіля він дізнався, що постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва у виконавчому провадженні ВП № 46579129 було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження на підставі виконавчого документу про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк», тобто, через особисті борги ОСОБА_2 автомобіль позивача було затримано та вилучено співробітниками ДАІ. Позивач вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, він передав ОСОБА_2 у встановлений строк кошти в оплату за придбаний автомобіль в сумі 10 000 грн., автомобіль весь час був в його користуванні. Позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Passat 1,9 TDI, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі /кузов, рама/ № 1128245201/160405; визнати за ним право власності на вказаний транспортний засіб, звільнити автомобіль з-під арешту, накладеного постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва від 23.02.2015 року у виконавчому провадженні № 46579129.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав, пояснив, що дійсно з вини відповідача автомобіль не було своєчасно знято з реєстрації в органах ДАІ та переоформлено на позивача, не було посвідчено нотаріально договору купівлі-продажу, відповідач визнає, що автомобіль дійсно є власністю позивача.

Представники відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в судове засідання не зявилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 09 вересня 2008 року ОСОБА_2 видав довіреність на імя ОСОБА_1, якою уповноважив останнього представляти його інтереси у відповідних установах, підприємствах, в організаціях, незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, з питань, що повязані з експлуатацією належного йому транспортного засобу марки/моделі Volkswagen Passat 1,9 TDI, 2003 року випуску, колір сірий, тип ТЗ легковий універсал, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі /кузов, рама/ № 1128245201/160405, що знаходиться на реєстраційному обліку у ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві з 13.08.2008 року; термін дії довіреності до 30.08.2013 року.

Вказана довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що стверджується копією довіреності /а.с.8/.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 09.09.2008 року укладено також письмовий договір купівлі-продажу автомобіля, на підставі якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав за 10 000 грн. автомобіль марки Volkswagen Passat 1,9 TDI, 2003 року випуску, колір сірий, тип ТЗ легковий універсал, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі /кузов, рама/ № 1128245201/160405, що слідує з копії цього договору /а.с.6/.

В п. 3.2 договору купівлі-продажу передбачено, що оплата за цим договором здійснюється покупцем на умовах відстрочки та має бути здійснена не пізніше 09.09.2010 року.

Згідно з п.п.4.1, 4.2 цього договору, продавець зобовязується до моменту повного розрахунку передати автомобіль покупцю у користування, надавши останньому відповідну довіреність. Продавець зобовязується не пізніше шести місяців з дати повного розрахунку за цим договором здійснити дії для оформлення на покупця права власності на автомобіль /здійснити нотаріальне посвідчення цього договору, зняти автомобіль з реєстрації тощо/.

Згідно копії розписки ОСОБА_2 від 09.09.2010 року /а.с.9/, ОСОБА_1 передав йому кошти в сумі 10 000 грн. в рахунок повної оплати за вказаний вище автомобіль, жодних претензій до ОСОБА_1 він не має.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС 395181, виданого 13.08.2008 року ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві /а.с.7/, вказаний автомобіль зареєстрований на імя ОСОБА_2.

В судовому засіданні також встановлено, що 23 лютого 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2459/14, виданого 04.08.2014 року Соломянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада Авто» та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 453097,52 дол. США заборгованості, що за курсом НБУ станом на 08.07.2013 року становить 3 621 608,48 грн. та 3441 грн. судового збору, що слідує з копії цієї постанови /а.с.11/.

Одночасно державним виконавцем 23.02.2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у даному виконавчому провадженні /а.с.12/, згідно якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення, заборонено здійснювати відчуження майна боржника. В процесі здійснення виконавчих дій державним виконавцем було виявлено, що за боржником ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби, в т.ч. і вказаний вище автомобіль Volkswagen Passat 1,9 TDI, а 19.03.2015 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, згідно якої оголошено розшук належних боржнику транспортних засобів /а.с.13/.

З матеріалів справи також вбачається, що 05.12.2015 року працівниками ДАІ складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1, який доставлено на тимчасове зберігання на штрафмайданчик за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиці Молодіжна,37-а /а.с.10/.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобовязується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобовязується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Крім того, згідно з п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. У тексті договору повинні бути вказані його сторони, предмет і зміст угоди, інші істотні умови договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено саме письмовий договір купівлі-продажу транспортного засобу, який він просив визнати дійсним.

Але в Україні існує спеціальний порядок купівлі-продажу транспортних засобів, який регламентується Законом України «Про дорожній рух» та постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, якою затверджений «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

Зокрема, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено обов'язкову реєстрацію транспортного засобу при укладанні угоди щодо його придбання.

Згідно п.п.2,7,8 вказаного вище Порядку /в редакції на час виникнення спірних правовідносин/ було передбачено прядок набуття права власності на транспортний засіб з обовязковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Як передбачено цим Порядком, юридичні та фізичні особи або їх представники зобовязані зареєструвати транспортні засоби протягом 10 діб після придбання або митного оформлення , чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника і документів, що посвідчують його особу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів та правомірність придбання транспортного засобу.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, копія рішення суду, довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, акт приймання-передачі транспортних засобів, вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію транспортних засобів, договір фінансового лізингу.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /технічний паспорт/ з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Отже, відповідно до вимог ст. 210 ЦК України та п. 2 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів договір купівлі-продажу автомобіля підлягає державній реєстрації в органах ДАІ і є вчиненим з моменту такої реєстрації, а фактичне виконання умов договору не є підтвердженням переходу права власності на автомобіль.

Як встановлено судом, автомобіль марки Volkswagen Passat 1,9 TDI не було знято з реєстрації в підрозділі ДАІ і до цього часу він зареєстрований на імя ОСОБА_2, а тому у суду відсутні підстави вважати, що транспортний засіб був відчужений ОСОБА_2 та правомірно набутий ОСОБА_1

Виконання умов договору обома сторонами, на що посилається позивач, не є також підставою вважати, що позивач набув право власності на транспортний засіб в установленому порядку.

Крім письмового договору купівлі-продажу, позивачем надано оформлену на його імя довіреність з питань, що повязані з експлуатацією належного йому транспортного засобу марки/моделі Volkswagen Passat 1,9 TDI, 2003 року випуску, колір сірий, тип ТЗ легковий універсал, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі /кузов, рама/ № 1128245201/160405, на що було вказано вище в рішенні.

На підставі довіреності, як зазначено у ч.1 ст.244 ЦК України, здійснюється представництво.

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.1, ч.3 ст.244 ЦК України).

Згідно ст.ст.238, 244 ЦК довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.

При оформленні довіреності перехід права власності не відбувається, оскільки повірений отримує лише тимчасове право на здійснення від імені й на користь іншої сторони /власника майна/ тих дій, які передбачені довіреністю. Такою дією може бути і продаж майна.

За приписами ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляє.

Крім того, довіреність, видана на імя ОСОБА_1, втратила чинність з 30.08.2013 року.

Отже, суд вважає, що за довіреністю право власності від однієї особи до іншої не переходить, а її видача на право володіння, користування і розпорядження транспортним засобом не є договором, на підставі якого переходить право власності на транспортний засіб, а договір купівлі-продажу транспортного засобу, на який посилався позивач, не є засвідченим в установленому законом порядку документом, що встановлює право власності на автомобіль.

Посилання позивача на норми ст. 220 ЦК України суд також вважає необґрунтованим.

Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Чинне законодавство не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, а тому позивач помилково вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини другої статті 220 ЦК України та визнати дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу автомобіля.

За правилами статті 392 ЦК України, на яку також посилається позивач, позов про визнання права власності може бути предявлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через предявлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон повязує виникнення в особи субєктивного права власності на певні обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Таким чином, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Оскільки ці вимоги не були додержані, то відсутні правові підстави для визнання за особою права власності на транспортний засіб на підставі ст.392 ЦК України.

Саме така правова позиція викладена Верховим Судом України в постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-688цс15, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обовязковою до застосування.

Проаналізувавши все вищенаведене суд вважає, що в задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля та про визнання за позивачем права власності на автомобіль належить відмовити, оскільки відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України позивач не довів обставини правомірності придбання ним автомобіля марки Volkswagen Passat 1,9 TDI, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Суд вважає, що позивачу належить відмовити і в частині позову про зняття арешту з вказаного вище автомобіля.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, умовою задоволення вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачу права на спірне майно та безпідставність включення його до опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Оскільки позивач не довів в суді факт належності йому на праві власності спірного автомобіля, на що вказано вище, то його вимоги задоволенню не підлягають, власником даного автомобіля згідно приписів норм діючого законодавства та досліджених в суді доказів вважається ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 208, 218,220, 237, 238, 244, 249, 328, 334, 392, 655 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМ України від 07.09.1998 року № 1388 /зі змінами/, ст.ст.10,60,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_4