Рішення № 59329705, 13.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3351/16 Головуючий 1 інст. Коваленко О.А.

Справа № 628/556/16-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають

із сімейних правовідносин

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря Брулевич В.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Купянського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 Алієвни, третя особа: служба у справах дітей Купянської районної державної адміністрації Харківської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною, який проживає окремо від неї, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2016 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою в якій просив зобовязати ОСОБА_5 не перешкоджати йому у вихованні та вільному спілкування з його сином і визначити способи його участі у вихованні сина, особисте спілкування, а саме:

-побачення сім разів на тиждень з понеділка по неділю з 12.00 год. до 18.00 год. за місцем навчання або за місцем його проживання, перебування, а якщо побачення випадає на вихідні, то він буде мати право забирати дитину з пятниці до неділі разом із собою з ночівлею до м. Харкова.

-у разі, якщо світкові дні припадають на день побачення з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні дитини повинна проводити з батьком. В день побачення з сином він буде мати право особисто забирати його з дому (садочку), школи.

-зобовязати ОСОБА_5 за два дні до дня його зустрічі з дитиною надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, перебування, проживання дитини, а у разі настання таких змін повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він проживав з відповідачкою без реєстрації шлюбу. Від спільного життя 15 лютого 2014 р. у них народився син ОСОБА_6. Проте після припинення відносин ОСОБА_5 виїхала до своїх батьків у с. Грушівку Купянського району та перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною та в участі у її вихованні, у звязку з чим він вимушений звернутися до суду.

Відповідач проти позову заперечувала, вказуючи, що ОСОБА_3 не сплачує їй аліменти на утримання дитини, не надав жодного документу про свої побутові умови, він не має досвіду батьківства, не надав доказів здатності задовольнити в повному обсязі потреби малолітньої дитини. Враховуючи складну епідеміологічну ситуацію в Україні та в Харкові є загроза вірусної безпеки дитини. Їх син проживає разом з нею, отримує нормальний достойний досвід, виховується в любові та повазі до його особистості, а тому вимоги позивача, на її думку, не відповідають інтересам дитини.

Рішенням Купянського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд вирішив зобовязати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_6 і встановив дні побачень ОСОБА_3 з сином ОСОБА_6 кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год. до 17.00 год. в присутності матері ОСОБА_5 за місцем її постійного проживання та за попередньою домовленістю з нею.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог, з можливістю спілкування позивача з дитиною без участі відповідача за місцем мешкання ОСОБА_3

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_3 має своє власне житло, є приватним підприємцем, характеризується позитивно, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, протягом першого півтора роки життя дитини практично особисто доглядав за дитиною, самостійно займався медичним доглядом. Дитина народилася і мешкала протягом перших півтора року життя з батьком у місті Харкові, де залишалася зареєстрованою і по цей час, що саме батько активно піклувався його здоровям, а з вересня 2015 року здійснює переказ грошових коштів на банківську картку відповідачки, надаючи матеріальну допомогу у догляді за дитиною.

Не погоджуючись з відведеним за рішенням суду часом для спілкування позивача зі своєю дитиною, апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки матеріалам справи і вирішив нормальним спілкування позивача з дитиною лише два дні на неділю за умови присутності матері, яка має особисту неприязнь до нього та ще, й з 11.00 до 17.00 год., не врахувавши необхідності нормального щоденного сну дитини в обідній час. Суд залишив поза увагою у ту обставину, що за для такого спілкування з дитиною позивач має приїхати з м. Харкова до м. Купянськ, щоб постояти біля хати відповідачки зі своїм сином декілька годин у присутності матері, яка зробить усе можливе для позбавлення їх плідного спілкування з дитиною.

Відповідача ОСОБА_5 та представник служби у справах дітей Купянської РДА незважаючи на неодноразові виклики, в судові засідання апеляційного суду не зявилися, розгляд справи просили проводити без їх участі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не заперечується, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідач ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач мешкає в місті Харкові, зареєстрований разом з батьками та сином ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_5 зареєстрована і проживає разом з батьками в селі Грушівка Купянського району Харківської області, разом з нею проживає без реєстрації малолітній ОСОБА_6. (а. с. 5-7, 35,45).

Із наданих суду характеристик убачається, що як позивач, так і відповідачка позитивно характеризуються за місцем проживання (а. с. 36, 45).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову шляхом покладення на відповідача обовязку не перешкоджати ОСОБА_8 в участі у вихованні дитини та вільному спілкуванні з сином, а також встановлюючи побачення ОСОБА_8 з сином ОСОБА_9 кожної суботи та неділі місяця з 11.00 до 17.00 години в присутності матері ОСОБА_5 за місцем її постійного проживання та за попередньою домовленістю з нею, суд першої інстанції виходив з того, що мати і батько, згідно вимог ч.1 ст.141 СК України, мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою, а так як сторони проживають окремо і не дійшли згоди щодо участі у вихованні дитини, то час, протягом якого позивач може спілкуватися з дитиною, а також місце такого спілкування визначається судом.

Визначаючи таке обмеження у спілкування позивача з сином за місцем проживання відповідача ОСОБА_5 та з обовязковою її присутністю, суд вказував, що такий спосіб участі позивачу спілкуванні обумовлений висновком служби у справах дітей Купянської РДА та виходячи з інтересів малолітньої дитини.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині необхідності задоволення позову, так як суд обґрунтовано і у відповідності до вимог ст.ст.141, 159 СК України правильно дійшов до висновку щодо рівності прав та обовязків батьків щодо дитини, а також щодо усунення перешкод у реалізації цих прав позивача, в тому числі шляхом визначення способу участі ОСОБА_8 у вихованні дитини, спілкування з нею.

Разом з тим, з обраним рішенням суду першої інстанції способом участі позивача у вихованні дитини та спілкуванні з нею апеляційний суд погодитися не може у звязку з неповнотою зясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.

Частиною 2 статті 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини(періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного із батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обовязків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоровя, та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоровя одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Ч..ч. 4,5 ст.19 СК України передбачено, що при розгляді спорів, які стосуються інтересів дитини, в тому числі і при вирішенні спору про участь одного з батьків у вихованні дитини, побачення з дитиною, обовязковою є участь органу опіки і піклування, який надає з цього питання свій висновок, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб., а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно частини 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. першої інстанції.

Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять даних, які вказували на те, що батько дитини - позивач ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, веде аморальний спосіб життя, скоює чи схильний до скоєння правопорушень, а також інші дані, які б вказували, що він гірше ставиться до дитини, ніж відповідач ОСОБА_5

Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять даних, які б вказували на те, що неповнолітній ОСОБА_6 має неприязнь до свого батька або за станом здоровя він може спілкуватися з батьком не більше шести годин в суботу та шести годин в неділю і то лише під наглядом ОСОБА_5

Навпаки, матеріали справи містять характеристики і довідки з місця проживання сторін, а також інші дані, які свідчать, що і обоє з батьків дитини характеризуються позитивно. Такий же висновок міститься і в рішенні суду першої інстанції.

При цьому поза увагою суду залишилась та обставина, що позивач ОСОБА_3 проживає в м.Харкові і для того, щоб поспілкуватися з сином у селі Грушівка під наглядом ОСОБА_5 шість годин в суботу і шість годин в неділю він повинен здолати значну відстань (близько 120 км.), не маючи сприятливих умов для повноцінного спілкування, відпочинку, харчування, відвідання культурно-розважальних та інших місць.

Крім того, зазначення в рішенні суду про те, що навіть для реалізації такого способу спілкування з дитиною позивач повинен попередньо домовлятися з відповідачем ОСОБА_5, остаточно зводить нанівець намагання позивача отримати у передбачений законом спосіб вирішення спору щодо визначення судом реальної можливості здійснити гарантоване законом (ст.141 СК України) право рівності обох батьків щодо дитини та визначення способу і порядку спілкування з дитиною, який би нікого з них при цьому не принижував і не шкодив розвитку дитини.

Визначаючи спосіб і тривалість часу для спілкування позивача з дитиною, суд першої інстанції, як на підставу такого вирішення цього питання, послався на висновок служби у справах дітей Купянської РДА, не звернувши увагу на ту обставину, що в цьому висновку відсутнє будь-яке визначення часу, протягом якого доцільно спілкування батька з сином та його обґрунтування, а висновок в частині спілкування позивача з дитиною лише за місцем постійного проживання з матірю дитини зроблено з посиланням на «заперечення громадян, у рахуванням віку дитини, її життєвого шляху та місця постійного проживання». При цьому у висновку не вказано опитування яких саме громадян здійснювали працівники служби у справах дітей Купянської РДА, на якій підставі та з якою метою. Також відсутнє будь-яке обґрунтування у висновку про те, що саме малося на увазі при посиланні на «життєвий шлях» малолітнього ОСОБА_7, який в рівній мірі, як і інше діти, потребує спілкування як з матірю так і з батьком. (а.с.67.)

Вирішуючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що висновок служби у справах дітей Купянської РДА та матеріали, на підставі яких він робився, помилково зведені до перевірки умов проживання ОСОБА_6 в селі Грушівка з матірю та її родиною і намаганням переконати суд та учасників справи, що вони характеризуються позитивно і забезпечують належні умови для його виховання і проживання разом з ними. Однак предметом позову є не вирішення питання про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав чи визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 саме з позивачем у місті Харкові, а лише встановлення способу і часу, протягом якого батько дитини, позивач ОСОБА_3, мав можливість також приймати участь у вихованні сина і спілкуванні з ним без. Вирішальне значення для цього має зясування питання, чи не зашкодить такий спосіб інтересам дитини.

Відповідачем ОСОБА_5 і службою у справах дітей Купянської РДА, залученої до справи у якості третьої особи, не надано доказів, а матеріали справи таких не містять, які б давали підставу вважати, що періодичне спілкування позивача зі своїм сином на протязі двох вихідних днів, зважуючи на відсутність даних, які б компрометували його як людину, як батька, та на відсутність даних про наявність протипоказань з огляду на вік, на стан здоровя та особливості взаємовідносин сина з батьком, завдасть шкоди інтересам дитини.

За таких обставин не можна вважати законним і обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині встановлення побачення ОСОБА_3 з сином ОСОБА_9 кожної суботи та неділі місяця з 11.00 до 17.00 години в присутності матері ОСОБА_5 за місцем її постійного проживання та за попередньою домовленістю з нею і підлягає зміні, шляхом збільшення часу спілкування та визначення періодичності з урахуванням інтересів дитини та її матері.

На користь такого вирішення питання про спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні дитини свідчить і висновок управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, тобто відповідного органу опіки і піклування за місцем проживання позивача, який вважає за можливим запропонований спосіб участі батька дитини у її вихованні.

Разом з цим, апеляційний суд не може погодитися з вимогою позивача про надання йому можливості забирати до себе дитину кожної суботи та неділі місяця, оскільки це буде суперечити передбаченій ст.141 СК України рівності прав батьків, буде утискати право ОСОБА_5 на участь у спілкуванні з дитиною у вихідні дні, може зашкодити інтересам дитини.

З урахуванням викладеного, з метою збереження рівності прав батьків та забезпечення інтересів дитини, зазначене спілкування ОСОБА_10 з сином на протязі двох вихідних днів має бути визначене не суцільно, а з певною періодичністю, а саме: кожної першої і третьої суботи та неділі місяця. Визначальними є розрахунок саме з вихідних днів, оскільки пятниця має бути неповним днем спілкування позивача з дитиною. Зважуючи на необхідність годування дитини, а також часу для сну і відпочинку дитини, необхідно визначати час передачі дитини відповідачем позивачу в пятницю не раніше 15.00 години, а повернення у неділю не пізніше 18.00 години.

З метою усунення ускладнень у виконання рішення щодо участі позивача у вихованні дитини та спілкуванні з нею у вихідні дні необхідно покласти на відповідача обовязок надавати позивачу за два дні до визначеного рішенням суду спілкування позивача з дитиною інформацію щодо фактичного місця перебування дитини та стану його здоровя.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 про побачення з сином сім разів на тиждень з понеділка по неділю з 12 до 18 години за місцем навчання або за місцем перебування, оскільки дійсно, це може зашкодити розвитку дитини, створити постійне напруження у відносинах батьків та дитини, негативно вплинути на процес навчання та розвитку дитини.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п.1,3,4 ст. 309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Купянського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року в частині встановлення побачень ОСОБА_8 з сином ОСОБА_7 скасувати і ухвалити нове.

Визначити можливість участі батька у вихованні сина та спілкування з ним у такий спосіб:

- встановити, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право на самостійне, без участі відповідача ОСОБА_12 Алієви, спілкування з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, для чого може кожної першої та третьої пятниці місяця о 15.00 годин забирати його у ОСОБА_5 Алієвни, ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем її проживання в ІНФОРМАЦІЯ_6, з можливістю спільно виїзду до міста Харкова, і повертати їй дитину третього дня спілкування в неділю до 18.00 години за місцем її проживання.

Зобовязати ОСОБА_5 Алієву повідомляти ОСОБА_8 за два дні до визначеного рішенням суду спілкування позивача з дитиною інформацію щодо фактичного місця перебування дитини та стану його здоровя.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.В. Кісь

Судді: І.С. Кіпенко

ОСОБА_13