Ухвала суду № 59329418, 01.08.2016, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 278/726/16-ц

Провадження № 4-с/273/3/16

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2016 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Михалюка О. П. секретаря судових засідань ОСОБА_1, з участю представника заявника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Житомирського відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції Житомирської області щодо неправомірного стягнення із заробітної плати за постановою ВП №44813227 від 15.01.2015 року

ВСТАНОВИВ :

28 березня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із скаргою щодо неправомірного стягнення з заробітної плати за постановою ВП № 44813227 від 15.01.2015 року державного виконавця відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, в якій просила скасувати постанову та зобовязати відділ ДВС відізвати від виконання вищезазначений документ із Обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_4.

Обґрунтовуючи вимоги скарги ОСОБА_3 зазначила, що відповідно до постанови від 15.01.2015 року державного виконавця відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції Житомирської області та вимоги державного виконавця відділу ДВС до її місця роботи Обласної клінічної лікарні ім.. ОСОБА_4, проводяться стягнення коштів у розмірі 20% із її заробітної плати на користь ОСОБА_5

Скаржник ОСОБА_3 вважає, що виконавчою службою порушено п. 7.1.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02 квітня 2012 року № 512/5 , а саме не вчинено опис майна. Стягнення , що проводяться із її заробітної плати порушують її права як боржника, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» .

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 підтримав вимоги скарги із підстав, які у ній зазначені . Крім цього він зазначив, що не вважає пропущеним строк для оскарження постанови про стягнення із боржника грошових коштів , так як ОСОБА_3 дізналась про порушення своїх прав 25 березня 2016 року шляхом звернення до бухгалтерії за місцем роботи, де вона була постановлена перед фактом стягнення із її заробітку коштів. Скаргу до суду вона подала до суду 28 березня 2016 року , тому і не клопоче про поновлення строку.

Державний виконавець в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду скарги він повідомлений належно, що підтверджується поштовим повідомленням. Він подав до суду письмові заперечення , згідно яких просить суд відмовитиу задоволенні скарги ОСОБА_3 за її безпідставності.

Оцінивши усі зібрані по справі докази у їх сукупності , суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково , виходячи із наступного.

Відповідно до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 статті 385 цього ж Кодексу передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Оскаржувана постанова винесена 15 січня 2016 року ( у постанові вказано 15.01.2015 року, але у судовому засіданні встановлено , що допущено описку у написанні року, правильним буде 2016 рік ). Будь - яких доказів про те, коли саме ОСОБА_3 отримала копію оскаржуваної постанови , державним виконавчем до суду не подано.

Тому є неспростованими пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 в судовому засіданні : що про порушення своїх прав боржник дізналась 25 березня 2016 року , а скаргу до суду подано 28 березня 2016 року, тобто в межах десятиденного строку .

У відповідності до частин 2 та 5 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті , інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах , рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей , достатніх для задоволення вимог стягувача , стягнення звертається також на належне боржнику інше майно , за винятком майна , на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення .

Приписами ст. 68 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що стягнення на заробітну плату , пенсію , стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах , відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму , що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Такий порядок також продубльовано в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Аналізуючи вказані норми закону , суд приходить до висновку , що державним виконавцем вказані норми закону порушені , так як ним не подано до суду належних доказів про звернення стягнення на кошти та інше майно ( майнові права) боржника ОСОБА_3 , у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; або доказів про відсутність коштів та майна, чи їх недостатність . Суд не бере до уваги долучений до письмових заперечень акт державного виконавця від 18 квітня 2016 року, так як він складений після винесення постанови , що оскаржується і не долучені докази, що ОСОБА_3 належним чином була повідомлена про проведення виконавчої дії із її участю. Представником ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечується даний факт.

Тому винесення державним виконавцем при таких обставинах постанови про стягнення з боржника грошових коштів є передчасним , її необхідно скасувати як незаконну.

При скасуванні оскаржуваної постанови державний виконавець самостійно повинен вжити заходи , направлені на те, щоб скасована постанова не виконувалась , тому вимоги скарги суд задовольняє частково .

Керуючись ст.ст.383-388 ЦПК України, ст. ст. 52, 68 Закону України Про виконавче провадження , Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02 квітня 2012 року № 512/5, суд ,

У Х В А Л И В :

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову ВП №44813227 від 15.01.2015 року про стягнення із ОСОБА_3 грошових коштів, яка винесена державним виконавцем відділу виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції в Житомирській області ОСОБА_6, як незаконну.

В решті вимог скарги відмовити за безпідставності.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд протягом пяти днів із дня її проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні, в той же строк з часу отримання її копії.

Суддя О.П. Михалюк