Рішення № 59328038, 18.07.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/12289/15-ц

Провадження № 2/520/731/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 01.09.2015 року звернувся Публічно акціонерне товариство « Дельта Банк» з вимогами про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №581-013/ФКВШП-08 від 15.08.2008 року.

Вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачі як поручителі по кредитному договору, який укладений між ТОВ « Український промисловий банк» і ОСОБА_3, зобовязані у солідарному порядку виконувати зобовязання боржника, у звязку із порушенням боржником грошового зобовязання.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_3 ОСОБА_5, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не зявилась, повідомлялась належним чином.

Від третій особи ОСОБА_3 16.03.2016 року було подано зустрічна позовна заява до ПАТ « Дельта Банк» про оскарження заборгованості та визнання дій кредитора неправомірними (а/с 86), якій залишений без розгляду 18.07.2016 року на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, у звязку із поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду.

Суд, проаналізувавши пояснення учасників процесу, та надані сторонами докази, вважає позовні вимоги ПАТ « Дельта Банк» такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Як встановлено у судовому засіданні 15.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю « Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №581-013/ФКВІП-08 (а/с 6), згідно умов якого позичальник, отримавши кредитні кошти у розмірі 100000 ( сто тисяч) доларів США зобовязався повернути їх в строк до 09 серпня 2033 року, шляхом щомісячних виплат, з 11,98 ставкою процентів за користування кредитом, комісією за користування кредитом, за управління кредитом та за видачу готівки.

У відповідності до умов п.6.2. кредитного договору у внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником або його поручителями умов договору, або порушенням позичальником строків платежів у банку зявляється право вимагання дострокового повного повернення кредиту (а/с 11).

В якості забезпечення виконання кредитного договору 15 серпня 2008 року ТОВ « Український промисловий банк» було укладено договори поруки з ОСОБА_2 №581-013/ZФПОР1-08 (а/с 16), а також з ОСОБА_1 № 581-013/ZФПОР2-08 (а/с 17). Умови зазначених договорів однакові, та згідно п.10 обидва договори вступають в силу з моменту їх підписання сторонами і діють до повного виконання зобовязань по кредитному договору. У пунктах 3 договорів зазначено, що поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» , АТ « Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань, внаслідок чого ОСОБА_6 замінює Укпромбанк як кредитора у зазначених зобовязаннях 9 у тому числі по кредитному договору №581-013/ФКВШП-08 від 15.08.2008 року, забезпеченому договорами поруки №581-013/ZФПОР1-08 і № 581-013/ZФПОР2-08 від 15 серпня 2008 року.

У звязку із тим, що з червня 2010 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 04.08.2015 року складала 1980745,26 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту -1676341,32 грн., відсоткам 276365,84 грн., комісією 28038,10 грн., позивач 19.08.2015 року направив досудові вимоги ОСОБА_2 ( а/с 19) та ОСОБА_1 (а/с 20) а потім звернувся до суду.

Правовідносини стосовно виконання зобовязань по кредитному договору і договорів поруки врегульовані Цивільним Кодексом України ( у подальшому ЦК).

Так згідно ч.1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ч.1-3 ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частини 1,2 ст. 554 ЦК проголошують, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову. При цьому в разі предявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, в даному випадку у позивача з червня 2010 року зявилось право вимоги про дострокове повне погашення кредиту. Однак, вимога про виконання зобовязань по кредитному договору направлено до поручителів лише у 2015 році, тобто після спливу строку, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК.

Порука це строкове зобовязання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків, і не потребує додаткової заяви про застосування положень про припинення дії договору поруки.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобовязання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обовязок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Судом також приймається до уваги той факт, що у разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобовязання, виникає самостійні зобовязання по кожному з договорів, по яким кожний поручитель по окремому договору перебуває у правовідносинах лише з кредитором і боржником, проте відсутні спільні зобовязання з поручителями по іншим договорам.

Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобовязання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не має права предявити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.

У данної справі, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

З огляду на викладене й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України немає.

Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-35цс15).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором№581-013/ФКВІП-08 від 15.08.2008 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.