Постанова № 59326267, 19.07.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2439/16-а

н/п 2-а/640/66/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді - Сенаторова В.М.,

при секретарі - Явнюк К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби при Міністерстві внутрійшніх справ України у м. Харкові у особі інспектора патрульної служби Моніна Станіслава Сергійовича про визнання дій посадової особи незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії посадової особи - інспектора патрульної служби УПС МВС у м. Харкові Моніна С.С. по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності незаконними; постанову про адміністративне правопорушення від 09.02.2016 року ПС2 №733191 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 255,00 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень визнати незаконною та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

09.02.2016 року, керуючи автомобілем Lexus RX 350, д.н. НОМЕР_1, на вул. Сумській 7/9 позивач був зупинений працівником поліції, після чого інший працівник підійшов до нього та склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача було визнано винним за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.4 Правил дорожнього руху.

Позивач вважає, що п. 8.4 Правил дорожнього руху він не порушував. Відповідно до п. 8.4 Правил дорожнього руху визначаються поняття дорожніх знаків. Дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; г) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; є) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені. Позивач вказує, що поліцейським застосована норма Правил дорожнього руху, у якій не визначена диспозиція правомірної поведінки, та яка взагалі не передбачає відповідальність. Крім того, ОСОБА_1 у позовній заяві звертає увагу суду на те, що протокол, який є джерелом доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення не складався. У зв'язку з чим, останній вважає, що винесена постанова незаконна, необгрунтована та підлягає скасуванню.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 у судове засідання з'явився, позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи сповіщений судом своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення інспектора роти №8 батальйону №3 УПП у м. Харкові лейтенанта поліції Моніна С.С. серії ПС2 №733191 від 09.02.2016 року, 09.02.2016 року о 12 год. 30 хв. у м. Харкові по вул. Сумська буля буд. 7/9 водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем LEXUS RX 350, д/н НОМЕР_1, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 "зупинка заборонена", чим порушив п.8.4.в ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. /а.с.14/

Відповідно до п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) та безпосередньо, заборонні знаки, які зазначені у оскаржуваній постанові відповідачем, як порушені з боку позивача. Вказана категорія знаків запроваджує або скасовує певні обмеження в русі. У даному випадку мова йде про зазначений у постанові знак 3.34 "Зупинку заборонено", згідно якого забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

За порушення вимог дорожніх знаків, правил зупинки настає відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідачем у оскаржуваній постанові чітко відображено вищевказані норми, із зазначенням відповідних пунктів та назв дорожніх знаків, вимоги яких не виконав позивач, а тому посилання останнього, що поліцейським застосована норма Правил дорожнього руху, у якій не визначена диспозиція правомірної поведінки, та яка взагалі не передбачає відповідальність, суд до уваги не бере.

Стосовно посилання позивача на винесення постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення, як на підставу визнання її незаконною, необгрунтованою та підлягає скасуванню.

Стаття 258 КУпАП визначає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Відповідно до частини першої цієї статті, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116 2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185 3 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Згідно приписів ч.2 цієї ж статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), зокрема частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Отже, на справи про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, дія положень статті 258 КУпАП поширюється, що не суперечить рішенню Конституційний Суд України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає про те, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження його незгоди з оскаржуваною постановою під час її складання.

Однак, позивач зазначає, що 09.02.2016 року він був зупинений патрульним поліцейським по вул. Сумській 7/9 у м. Харкові у зоні дії заборонного знаку. Після зупинки його транспортного засобу, до нього підійшов уже інший інспектор патрульної поліції Монін С.С. та виніс постанову, відповідно до якої позивача було визнано винним за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вказані факти повністю підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до п. 24 Постанови ПВСУ від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить доказів, які мають важливе значення для визначення винності позивача у скоєнні адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оскільки відповідач до суду не з'явився, доказів на спростування фактів, викладених у позовній заяві не надав, суд на підставі ч.6 ст. 71 КАС України вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що постанова серії ПС2 №733191 від 09.02.2016 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону, постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності до суду не надані. Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 9, 122, 222, 245, 247, 251, 255, 258 КУпАП, п. 24 Постанови ПВСУ від 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної служби при Міністерстві внутрійшніх справ України у м. Харкові у особі інспектора патрульної служби Моніна Станіслава Сергійовича про визнання дій посадової особи незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати дії посадової особи - інспектора патрульної служби УПС МВС у м. Харкові Моніна Станіслава Сергійовича по складанню постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності незаконними.

Скасувати постанову серії ПС2 №733191 від 09 лютого 2016 року по справі про адміністративне правопорушення щодо накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. згідно ч.1 ст. 122 КупАП, провадження по справі - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у м. Харкові за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) понесені судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова набуває законної чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя -