Вирок № 59325864, 29.07.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №622/1047/15-к

провадження №1-кп/619/286/16

ВИРОК

іменем України

29 липня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіОСОБА_1за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченої ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015220310000448 по обвинуваченню: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжньої, не працюючої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимої;у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.383 КК України, -

встановив:

Приблизно в листопаді 2014 року ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись.24 грудня 2014 року у ОСОБА_4 винник злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у останнього надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти. ОСОБА_6 будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 800 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_4, розпорядилась грошима на власний розсуд, здобутими злочинним шляхом, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток з сумі 800 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 31 грудня 2014 року у ОСОБА_4 винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у останнього надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти. ОСОБА_6 будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 2500 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_4, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 2500 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 20 січня 2015 року у ОСОБА_4 винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у останнього надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти. ОСОБА_6 будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 350 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_7, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 360 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 30 січня 2015 року у ОСОБА_4 винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у останнього надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти. ОСОБА_6 будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 130 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_4, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 130 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 01 лютого 2015 року у ОСОБА_4 винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у останнього надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти. ОСОБА_6 будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 750 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_7, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 750 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 06 лютого 2015 року у ОСОБА_4, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 150 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_4, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6О, матеріальний збиток в сумі 150 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 08 лютого 2015 року у ОСОБА_4, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 250 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_4С,, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 250 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 09 лютого 2015 року у ОСОБА_7, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 400 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_7, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 400 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 21 лютого 2015 року у ОСОБА_7, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 2200 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_4, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 2200 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 04 березня 2015 року у ОСОБА_4, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 750 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_7, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 750 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 04 березня 2015 року у ОСОБА_7, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 3450 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_7, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 3450 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 12 березня 2015 року у ОСОБА_4, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 200 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_7, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 200 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 16 березня 2015 року у ОСОБА_7, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 630 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_7, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 630 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 31 березня 2015 року у ОСОБА_4С,, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 700 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_7, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 700 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 04 квітня 2015 року у ОСОБА_4, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 600 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_4, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 600 гривень.

Крім того, приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_4 через соціальну мережу «В контакті», видаючи себе за іншу особу ОСОБА_5, познайомилась з ОСОБА_6 і стали спілкуватись. 11 квітня 2015 року у ОСОБА_4, винник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою і доводячи його до кінця, видаючи себе за іншу особу - ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_6, надіслати гроші начебто на лікування, надавши при цьому номер банківської карти, який зареєстрований на її імя. Останній, будучи впевненим, що він спілкується з ОСОБА_5, переслав їй гроші в сумі 370 гривень на вказану банківську картку. Після чого, ОСОБА_4, розпорядилась грошима, здобутими злочинним шляхом, на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 370 гривень.

Крім того, ОСОБА_4, будучи під підпис попередженою про кримінальну відповідальність згідно ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, достовірно знаючи, що інформація про вчинений злочин не є правдивою, розуміючи наслідки та відповідальність за неправдиве повідомлення про вчинений злочин, маючи прямий умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення органу дізнання про вчинення кримінального правопорушення, повідомила в письмовій заяві про те, що ОСОБА_6 вимагає у неї гроші у розмірі 6500 гривень. 18 липня 2015 року заяву ОСОБА_7 зареєстровано до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші Золочівського РВ ГУ МВС України в Харківській області №1373 від 18.07.2015.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів визнала повністю, у вчиненому щиросердно розкаялася, підтвердила факт і обставини вчинення злочинів, так як це зазначено вище.

Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч.4 ст.349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів, які характеризують її особу.

Вина обвинуваченої ОСОБА_4у вчиненні вище зазначених злочинів доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченою не оспорюються.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4, які виразилися:

- у шахрайстві, тобто заволодінні 24 грудня 2014 року чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, суд кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України;

- у шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчинених повторно, суд кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України;

- у завідомо неправдивому повідомленню про вчинення злочину, суд кваліфікує за ч.1 ст.383 КК України.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує щире каяття, що відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнається судом обставиною, яка пом'якшує її покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4встановлено, що вона не судима, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно, майнову шкоду потерпілому відшкодувала у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка помякшує покарання ОСОБА_4, суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_4, суд відповідно до вимог ст.65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, їх наслідки, а також дані про особу обвинуваченої.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді обмеження волі в межах санкції частини цієї статті, а за ч.2 ст.190, ч.1 ст.383 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цих статей.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.691 КК України строк покарання ОСОБА_4 не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією частини статті Особливої частини цього Кодексу.

Враховуючи ступінь і характер суспільно-небезпечних діянь, тяжкість злочинів, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують її покарання, добровільне відшкодування завданого збитку, можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, суд прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст.75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на неї обов'язки, які передбачені ст.76 КК України.

З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватою у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.383 КК України, та призначити їй покарання:

-за ч.1 ст.190 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

-за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-за ч.1 ст.383 КК України у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_4 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

У відповідності зі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Є. А. Болибок