Ухвала суду № 59325322, 26.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1550/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л. І.

Доповідач Франко В. А.

УХВАЛА

Іменем України

26.07.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого :суддів Франко В.А.,

суддів : Мурашко С.І,Чельник О.І.

за участю секретаря Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до обласної суспільно політичної газети «Сільське життя плюс» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до обласної суспільно політичної газети «Сільське життя», ОСОБА_6 «про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем було надруковано статтю ОСОБА_6 із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», якою їй нанесено образу та вчинено наклепи на неї, як керівника, та інших відповідальних працівників станції. Крім того, позивач вказала, що недостовірною інформацією про неї та працівників Знамянської СЕ(Ш)МД, її репутації та здоров'ю заподіяно моральну шкоду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.10.2015 року замінено первісного відповідача у справі на належного відповідача- обласну суспільно політичну газету «Сільське життя плюс».(а.с.67-68).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно зворотного повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в суспільно політичній газеті «Сільське життя плюс» (а.с.48-49, 63-64) надруковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», відповідно до якої автор статті ОСОБА_6 інформував читачів про факт звернення ОСОБА_8 до суду з позовом, в якому з урахуванням викладених ОСОБА_8 в позові обставин вказав, що його, як фельдшера станції швидкої допомоги було звільнено з посади з 9 серпня 2014 року за власним бажанням, а в подальшому, цитуючи текст позову ОСОБА_8 автор статті зазначив, що наказом № 49-1/1 від 12 вересня 2014 року дату звільнення ОСОБА_8 було виправлено на 9 вересня 2014 року та те, що подана ОСОБА_8 заява від 9 вересня складена під тиском керівництва коли він перебував у стані сильного душевного хвилювання.

В розділі «Коли чиновник страшніший за ворога» вищевказаної статті, ОСОБА_6 зазначив: « в позовному документі свій емоційний стан чоловік обґрунтовано пояснює, щойно отриманим викликом із військкомату до участі в бойових діях у зоні АТО» і додає, що причиною його готовності добровільно звільнитися з роботи була необізнаність у «правових наслідках»…

…Якщо ж історію конфлікту переповісти простіше, вона звісно ж, стане зрозумілішою. Але пояснити її « випадковими непорозуміннями» ви вже не зможете, бо побачите за нею (історією) характерну недугу, на яку страждає не окремо взятий підрозділ певного відомства, а весь, даруйте за патетику, державний організм.

Далі , в розділі «Між кулею і гривнею» вищевказаної статті… От вам і пояснення щодо емоційного стану чоловіка, котрий на гарячу голову приймає рішення і поспішає до військкомату. Він хоче допомогти країні, земляком, перший із яких до речі тими днями загинув в Іловайському котлі…Батьки не підтримують ОСОБА_8 в бажанні й готовності ризикувати життям, дружина, думається, теж. За спиною лишаються кредити. Але думка одна-про передову… Отут би й іншим піти йому назустріч, витягти носа із чорнильниці. Та ні ж : «Бери ручку , пиши -за власним бажанням!». Він і написав, схопив речовий мішок і вперед.

…Словом, після коротких зборів і стрімкої мобілізації настав таки період міркувань про те, що лишилося позаду. Про мирне й земне, та однак невблаганне й надокучливе-кредитні зобов'язання, матеріальну скруту, в якій опинилася сім»я. Якби не звільнення, роботодавець мусив би виплачувати родині зарплату призваного військовослужбовця, а так… Символічно для нашої абсурдної дійсності те, що мусиш через бронь для медиків написати «добровільну» заяву «на гражданці», ОСОБА_8 служить в АТО за фахом-фельдшером. І контузію отримав. І нагороду. Символічно (або й симптоматично ) й те, що буквально за кілька місяців після того від Міноборони вийшла «рознарядка»- брати медиків бо в них на фронті є велика потреба. Як на мене, все у цій справі якось нечесно, посередині між тим, що кажемо і тим, що робимо, буквою і буквоїдством, патріотизмом і брутальною байдужістю, кулею і гривнею…

Як я можу його поновити на роботі, якщо він написав заяву? На підставі чого?- дивується головлікар вже згаданої станції швидкої допомоги ОСОБА_3, паралельно дивуючись і тому факту, що сільська (за назвою) газета займається медициною»

Я пригадую, як він поспішав, як звільнявся, хоча ми мали бронь для працівників. За тиждень прийшла його мама, принесла заяву від адвоката…

А хто його туди посилав?- просто запитала безхитрісна людина, прізвища і посади якої називати не буду, хоча чомусь зразу захотілося подзвонити комусь «верхньому» по відомчій вертикалі й попросити, щоб посаду й публічну роль цієї людини в місті «зменшили»…

І насам кінець в розділі «Україна середньої ланки» … Я ж узагалі не хочу нікого персонально звинувачувати в цій ситуації, бо вона породжена системою, яка, зокрема, дозволяє одним гинути на фронті, а іншим у цей час набивати гаманці.

Ось окрема українська сім»я: мама - медична сестра, тато і син-фельдшери.Хіба мало ці медики середньої ланки зробили хорошого для земляків «усіх ланок»?... Мабуть, середньої ланки у нас було і є замало, щоб «решать вопросы». Цілком достатньо, щоб 32 роки приймати пологи, рятувати чужі життя, але замало, щоб «решать…»

Відмовляючи позивачу в позові суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у вказаній вище статті, крім цитування позову ОСОБА_8 до суду, автор статті також виклав свої особисті судження та слова матері щодо бажання її сина піти на службу.

Встановлено, що ОСОБА_8 звернувся в Знамянський міськрайонний суд з позовом до Знамянської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та в посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ршенням суду позов його було задоволено

Інформація, спростування якої вимагає позивач, є результатом висловленої думки, переконання, критичної оцінки певних фактів і недоліків, є вираженням суб"єктивної думки і поглядів відповідача

Висловлювання відповідача не є фактичними твердженнями, а є його судженнями з точки зору сприймання ним цих подій із застосуванням мовних засобів. Дана публікація не містить негативної та образливої інформації, яку б можна розцінювати як порушення з боку відповідача права на повагу до честі, гідності а також ділової репутації позивача.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про інформацію» інформацією є - документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до ст.5 ЗУ «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

У відповідності зі ст. 14 Закону України "Про інформацію" поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Відповідно до статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

До того ж , як вбачається з уточненої позовної заяви від 27 липня 2015 року (а.с.32-37), позивачем не наведено доказів на підтвердження своїх позовних вимог а надана характеристика учасникам процесу негативного характеру.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки воно відповідає встановленим судом першої інстанції обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Суд правильно виходив з того, що позивач не довів того факту, що поширена відповідачем була поширена з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновку суду першої інстанції

Суд, відмовляючи у позові, правильно виходив з того, що такі особисті немайнові права позивача як право на повагу до його честі та гідності, на недоторканість ділової репутації порушені не були.

Згідно із ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

Керуючись ст.ст.303, 304,307,308,313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 -відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 квітня 2016 року,-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуюча

Судді