Рішення № 59325281, 27.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/1414/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.

суддів Авраменко Т.М., Суржика М.М.

секретар Гусак О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді (м.Кропивницькому) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, Новомиргородська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції у Кіровоградській області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту на право власності на землю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Новомиргородська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції у Кіровоградській області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту на право власності на землю.

Зазначала, що 15 вересня 2002 року помер її чоловік - ОСОБА_11. Після його смерті відкрилась спадщина на ? частину житлового будинку в селі Коробчине Новомиргородського району, ? частину присадибної земельної ділянки, а також на земельну ділянку площею 4,76 га, розташовану на території Коробчинської сільської ради та на майновий пай в розмірі 8055 грн.. Заповіт відсутній. За життя чоловіка і після його смерті вона проживала і проживає у житловому будинку, придбаному нею з чоловіком у період шлюбу, користується ним та присадибною земельною ділянкою, тому вважає, що прийняла спадщину.

У вересні 2015 року вона звернулась до державного нотаріуса Новомиргородської районної державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право власності на спадщину за законом, проте нотаріус їй відмовив через те, що свідоцтво про право на спадщину за законом отримав відповідач, їх із спадкодавцем син - ОСОБА_3.

З постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, їй стало відомо, що 23 липня 2003 року вона начебто подавала заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3. Проте, вона від спадщини не відмовлялась, вважає, що ОСОБА_3 незаконно отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку розміром 4,76 га та на майновий пай в розмірі 8055 грн., тому просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 23 липня 2003 року, зареєстроване в реєстрі за № 1349, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 0999879 від 30 січня 2004 року, виданий на імя ОСОБА_3 Новомиргородською райдержадміністрацією Кіровоградської області (т.1,а.с.3-5, т.2, а.с.13-14).

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2016 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 строк позовної давності звернення до суду. Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 липня 2003 року, видане державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі № 1349 спадкоємцю ОСОБА_3 на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_11, яке складається з земельної ділянки площею 4.76 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарьсокого виробництва, знаходиться на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області і майнового паю члена КСП ім. Шевченка реорганізованого у СТОВ ім. Шевченка с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області в розмірі 8055 грн. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4,76 га, що знаходиться на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, серії КР № 0999879, виданий 30 січня 2004 року Новомиргородською РДА на імя ОСОБА_3 (т.2, а.с. 28-34).

Додатковим рішенням від 27 квітня 2015 року стягнуто з відповідача на користь позивача 974 грн.40 коп. витрат по сплаті судового збору (т.1,а.с.67-71).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах відповідача, просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову (т.2, а.с.41-45).

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, а позивач та її представник, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін.

Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_10, представники Новомиргородської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не прибули.

ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 надали письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких просять розглянути справу в їх відсутність (т.2, а.с.141, 143, 167).

Від представника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області надійшли письмові пояснення з клопотанням розглянути справу в його відсутність (т.2, а.с.141).

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка третіх осіб не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 15 вересня 2002 року у віці 79 років помер ОСОБА_11 (т.1, а.с.13), після смерті якого залишилось спадкове майно, що складається з належної спадкодавцю на підставі державного акту про право приватної власності серії РІ № 341659, виданого 07 червня 2002 року, земельної ділянки площею 4,76 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, а також із належного спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серії КД № 146946, виданого 30 травня 2003 року Коробчинською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. Шевченка, реорганізованого у СТОВ ім. Шевченка Новомиргородського району Кіровоградської області в розмірі 8055 грн., на ? частину придбаного в період шлюбу спадкодавця з ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями по вул. К. Маркса ,59 в с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області та 1/2 присадибної ділянки для обслуговування будинку та ведення особистого підсобного господарства площею 0,68 гектари.

Свідоцтвом про одруження підтверджується, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дружиною ОСОБА_11.

ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження, є сином ОСОБА_11 який помер 15 вересня 2002 року та сином позивача (а.с.8-9).

Також дітьми спадкодавця є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

За життя ОСОБА_11 заповіт не посвідчувався.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини, підставою виникнення яких стала смерть 15 вересня 2002 року ОСОБА_11 регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, оскільки вони виникли до 1 січня 2004 року.

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Тобто, у встановлений законом шестимісячний строк, спадкоємець зобовязаний заявити про своє бажання прийняти спадщину або виконати дії, що свідчать про фактичне прийняття спадщини.

Спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном. Доказом може служити наявність у спадкоємця, зокрема державного акта про право власності на землю та інших документів, виданих на імя померлого, на майно, користування, управління і розпорядження яким можливе тільки після оформлення прав на нього. Фактом прийняття спадщини є також спільне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю.

Спадкоємець може прийняти спадщину і через свого представника. Для цього спадкоємець, що бажає прийняти спадщину, видає довіреність іншій особі на ведення спадкової справи. Повірений подає заяву в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини і зобовязаний здійснити всі дії, що свідчать про бажання його довірителя прийняти спадщину.

Якщо спадкоємець прийняв частину майна, то він вважається таким, що прийняв спадкове майно загалом.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що діти спадкодавця - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7 не проживали спільно зі спадкодавцем безпосередньо перед його смертю, заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк до державної нотаріальної контори не подавали.

Позивач у встановлений законом шестимісячний строк також заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавала.

Разом з тим, довідкою Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області підтверджується, що ОСОБА_4, на час смерті ОСОБА_11, була зареєстрована та проживала разом з ним у будинку 59 по вул. Карла Маркса в с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області. Після смерті чоловіка позивач продовжує проживати у вказаному житловому будинку та користуватись присадибною земельною ділянкою (т.1,а.с.7, 168).

Вказаний факт відповідачем не заперечується, ці обставини він підтвердив у судовому засіданні апеляційної інстанції.

07 квітня 2003 року позивач, яка у звязку з похилим віком та станом здоровя була позбавлена можливості займатися оформленням спадщини, надала доручення ОСОБА_12, дружині відповідача, яким уповноважила бути її представником у Новомиргородській державній нотаріальній конторі з питань оформлення спадкових справ після смерті чоловіка ОСОБА_11, зокрема подавати заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину, одержати свідоцтво про право на спадщину, зареєструвати успадковане майно чи право на нього у відповідних органах. Вказане доручення було видано на три роки та посвідчено секретарем Коробчинської сільської ради Новомиргородського району, зареєстровано в реєстрі за № 135 (т.1, а.с.229).

Як свідчить спадкова справа до майна померлого ОСОБА_11 № 282/03, ОСОБА_12 вказане доручення не виконала.

23 липня 2003 року до Новомиргородської державної нотаріальної контори звернувся відповідач, який подав заяву за вх. № 392 про прийняття спадщини після смерті батька , а саме: земельної ділянки площею 4,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та майнового паю розміром 8055 грн., що знаходиться в КСП ім. Шевченка, реорганізованого у СТОВ ім. Шевченка с. Коробчине (т.1,а.с.163). У вказаній заяві зазначив, що крім нього інших спадкоємців після смерті батька немає.

До вказаної заяви ОСОБА_13 додав оригінал державного акту на право власності на землю серії Р1 № 341659 та свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серії КД № 146946, які належали за час життя його батькові ОСОБА_11.

В цей же день, 23 липня 2003 року державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_11, що помер 15 вересня 2002 року є син ОСОБА_3. Спадкове майно складається з земельної ділянки площею 4,76 га та майнового паю вартістю 8055 грн., що належали спадкодавцю (т.1, а.с.171).

В матеріалах спадкової справи є заява ОСОБА_4 від 23 липня 2003 року за вх.№ 241, справжність підпису в якій посвідчена секретарем Коробчинської сільської ради, зареєстровано в реєстрі за № 145, в якій ОСОБА_4 зазначає про те, що спадщину у встановлені законом строки не прийняла, претензій до того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано на імя сина спадкодавця ОСОБА_3, не має (т.1,а.с. 173).

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Оскільки позивач, протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, а саме в період з 15 вересня 2002 року по 15 березня 2003 року не подавала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після смерті її чоловіка, на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, вступила в управління і користування житловим будинком і присадибною ділянкою, частина яких входить до складу спадщини, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивач відповідно до вимог статей 549 ЦК України (в редакції 1963 року) фактично прийняла спадщину.

Суд прийшов до правильного і обгрунтованого висновку про те, що подана поза межами шестимісячного строку з дня відкриття спадщини заява позивача від 23 липня 2003 року про те, що вона не прийняла спадщину, не має правового значення і не є заявою про відмову від спадщини.

Правильним є висновок суду про те, що відповідач також фактично прийняв спадщину і доказом цього є наявність у нього, як спадкоємця державного акта про право власності на землю та свідоцтва на право власності на майновий пай (майновий сертифікат), виданих на імя померлого, які він надав у державну нотаріальну контору 23 липня 2003 року.

Як пояснив в судовому засіданні відповідач, ці документи йому надав батько ще за час свого життя. Вказані обставини позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не спростовані, мотивувальна частина рішення суду щодо фактичного прийняття спадщини відповідачем, позивачем не оскаржена.

Суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої позивачем, зокрема мотивувальної частини рішення суду (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

За таких обставин, коли суд першої інстанції встановив, що фактично спадщину прийняли два спадкоємці після смерті ОСОБА_11, а саме позивач та відповідач, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним в цілому оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі вказаного свідоцтва на спадщину.

Свідоцтвом про право на спадщину посвідчено право ОСОБА_13 як єдиного спадкоємця за законом першої чергинавсю земельну ділянку розміром 4,76 га, а також на майновий пай в розмірі 8055 грн. або 0,358 відсотків, яка належала спадкодавцю ОСОБА_11М.(т.1, а.с.171), при цьому порушено право на спадщину позивача, що є підставою для визнання свідоцтва недійсним.

З урахуванням встановленого факту щодо прийняття спадщини ОСОБА_4 та визначеного ч.1ст. 529 ЦК Українипринципу рівності часток у спадщині кожного із спадкоємців за законом, колегія суддів вважає, що визнанню недійсним підлягає оспорюване свідоцтво лише щодо 1/2 частини спадкового майна - земельної ділянки розміром 4,76 га та ? частини майнового паю, оскільки часткаОСОБА_3 в земельній ділянці становить іншу 1/2 частину, яка входить до складу спадкового майна. Також підлягає визнанню недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 30 січня 2004 року на імя відповідача на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, в частині ? земельної ділянки площею 4,76 га, розміщеної на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустила строк позовної давності звернення до суду та висновок суду про необхідність поновлення строку позовної давності.

Видача свідоцтва про право на спадщину за загальним правилом проводиться після закінчення шести місяців від дня відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину, строком не обмежена.

Зміст заяви ОСОБА_4 від 23 липня 2003 року свідчить про те, що вона не заперечувала проти видачі свідоцтва про право на спадщину і її синові ОСОБА_3.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на всю земельну ділянку та на весь майновий пай лише відповідачеві, яким порушено її права як спадкоємця, позивач дізналась лише з постанови державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 30 вересня 2015 року. З позовом до суду позивач звернулась у листопаді 2015 року.

Так як строк позовної давності позивачем не пропущено, то помилковим є висновок суду про необхідність його поновлення.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пропорційно до задоволених вимог судовий збір в сумі 487 грн.20 коп..

У звязку із скасуванням рішення суду, ухвалене судом 27 квітня 2016 року додаткове рішення втрачає силу (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»).

Керуючись, ст.303, п.2 ч. 1 ст.307, ст.ст.309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВАМ № 604999, видане Новомиргородською державною нотаріальною конторою 23липня 2003 року, зареєстровано в реєстрі за № 1349 на ім'я ОСОБА_3 на майно спадкодавця ОСОБА_11, в частині ? земельної ділянки площею 4,76 га, що находиться на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка належала померлому на підставі Державного акту про право приватної власності Серії Р1 № 341659 ( ), виданого Новомиргородською райдержадміністрацією Кіровоградської області 07 червня 2002 року та зареєстрованого в книзі за № 9230; а також в частині ? майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. Шевченка реорганізованого в СТОВ ім. Шевченка с.Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області в розмірі 8055 гривень або 0,358 відсотків, що належало померлому на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія КД № 146946, виданого 30 травня 2003 року Коробчинською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 0999879, виданий 30 січня 2004 року Новомиргородською райдержадміністрацією Кіровоградської області на імя ОСОБА_3 в частині ? земельної ділянки площею 4,76 га, розташованої на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 487 грн.20 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_14