Рішення № 59324778, 27.07.2016, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/467/16-ц

Провадження № 2/349/239/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 липня 2016 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Могили Р.Г.

секретарів судового засідання Матасової Н.М., Сірко І.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Рогатинської центральної районної лікарні про стягнення індексації заробітної плати, інфляційних втрат та пені ,

в с т а н о в и в :

В травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Рогатинської центральної районної лікарні ( далі - Рогатинської ЦРЛ) про стягнення 5730,69 грн. невиплаченої індексації заробітної плати за період з січня 2014 року по серпень 2015 року, 936,87 грн. інфляційних втрат за період з 01 вересня 2015 року по 18 квітня 2016 року, 1603,87 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання за період з 01 вересня 2015 року по 15 квітня 2016 року , відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 300,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що працює на посаді лікаря Рогатинської центральної районної лікарні, на порушення закону їй не нараховувалась та не виплачувалася індексація заробітної плати. У звязку з чим, просить стягнути з відповідача вказані суми індексації заробітної плати, інфляційні втрати, пеню , моральну шкоду та витрати на правову допомогу на підставі ст.33 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.2,4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.625 ЦК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», з врахуванням висновків Конституційного Суду України та рішення Європейського суду по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2016 року позов в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав , з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача головний лікар ОСОБА_2 подав письмові заперечення проти позову. Обгрунтовуючи заперечення , представники відповідача посилаються на те, що дійсно у відповідності до ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації , але у встановленому законодавством порядку. Зокрема, згідно прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2014 рік. Зазначають, що в Рогатинській ЦРЛ працює 735 працівників , а тому у випадку нарахування та виплати індексації заробітної плати за період 2014 року по серпень 2015 року потрібно було близько шести мільйонів грошей, що призвело б до невиплати коштів по заробітній платі. Крім цього в запереченні зазначено, що Рогатинська ЦРЛ є бюджетною установою, а тому не є належним відповідачем у вказаному спорі. В доповнення до заперечення представники відповідача посилались також на те, що оскільки індексація заробітної плати не нараховувалась у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, а тому не може бути стягнута судом, крім цього на момент подачі позову закінчились бюджетні роки (2014 та 2015 рр.) Просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України ).

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 55 Конституції Україниправа та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться уч. 1ст. 15 ЦК Українитаст. 3 ЦПК України.

За змістомст. 10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 4ст. 10 ЦПК Україниустановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Згідно зіст. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом положень норм чинного трудового законодавства обов'язок ведення кадрової та бухгалтерської документації покладено саме на роботодавця і саме він у розумінні ст. ст.10,57-60 ЦПК Україниможе надати такі документи в якості доказів у справі.

Судом встановлено, що 21 квітня 1994 року ОСОБА_4 прийнята на роботу на посаду кардіоревматолога Рогатинської ЦРЛ. За період з квітня 2014 року по серпень2015 року відповідач не проводив нарахуваннята виплату позивачу індексації заробітної плати у зв'язку з відсутністю запланованого фонду заробітної плати ( а.с.6-7,13,30-32,49,53-66, 72-74).

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, регулюються трудовим законодавством, а саме:КЗпП України;Законами України: «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зіст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

З викладеного виходить, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексація заробітної плати працівників провадиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведенняіндексації грошових доходів населення,затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078.

Так, згідно з частиною першоюстатті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зістаттею 4 вказаного Законуіндексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з місяця введення в дію цьогоЗакону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно достатті 6 вказаного Законуу разі виникнення обставин, передбаченихстаттею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМ України від 10.07.2003 року № 1078пункта 1-1підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Посилання відповідача на те, що оскільки індексація заробітної плати не нараховувалась, а тому не може бути стягнута судом є безпідставними з огляду на наступне.

Урішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року№ 9-рп/2013у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення ч.2ст.233 Кодексу законів про працю Українизазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу, статей 33, 34 Закону такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 33 Закону в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Також, Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Крім цього, на підставі системного аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Посилання відповідача на відсутність підстав для виплати індексації у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування лікарні на вказані цілі є теж безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 5Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», визначені джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 № 76-VIII винесено зміни у вказану норму, вона доповнена частиною шостою. В цій нормі зазначено, що проведення індексації грошових коштів доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загального обов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Пунктом 14 Прикінцевих положень цього Закону Кабінету Міністрів України доручено за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення,пенсійних та соціальних виплат.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» також зобов'язано Кабінет Міністрів України затвердити особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік.

Проте, рішення про затвердження особливого порядку індексації до цього часу не прийнято.

Аналіз наведених нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації працівників бюджетних установ у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік, дає підстави для висновку про нарахування індексації заробітної плати у згаданому вище порядку.

Щодо ч. 6 ст. 5Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», та як було зазначено вище, цією нормою визначається джерело коштів на проведення індексації. Зазначена норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

За вказаних умов, невиплата індексації на заробітну плату є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Подібне розуміння можливості обмежень прав власності на майно відповідає загальноєвропейським стандартам у галузі права.

Як зазначено у рішенні Європейського суду по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність». Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Згідно розрахунку індексації проведеного Рогатинською ЦРЛ (а.с.73) сума індексації за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року складає 4422,26 грн., яка не спростовується представником позивача.

Отже, оскільки Рогатинська ЦРЛ не проводила нарахування та виплату позивачу індексації заробітної плати за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року, то вимоги позивача в цій частині обґрунтовані і з відповідача необхідно стягнути суму індексації у розмірі 4422,26 грн., яка ним визнана.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат на підставі ст.625 ЦК України та пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань на підставі ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», то вони не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК Українирозміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цьогоКодексуі визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Як вже зазначалось судом, відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, регулюються трудовим законодавством, в тому числіЗаконами України: «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

В постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс/15 Верховний Суд України зробив висновок, що передбаченастаттею 625 ЦК Українинорма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Згідно преамбули до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Урішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року№ 7-рп/2013у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» зазначено , шо у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Отже, положення вказаного Закону не можуть застосовуватись до трудових правовідносин, де стороною трудового договору є працівник (фізична особа).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення частини першої ст.79 ЦПК України, де зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Аналогічне положення міститься в ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи неналежний майновий стан відповідача, суд вважає можливим звільнити Рогатинську ЦРЛ від сплати 551,20 грн. судового збору в дохід держави .

Частиною першою ст.84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею і документально підтверджені судові витрати.

Як розяснено у п.48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» ( із змінами та доповненнями), при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті79, статтях84,88,89 ЦПК.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу позивачу надавав адвокат ОСОБА_1, який приймав участь у двох судових засіданнях по вказаній справі, які відбулися 05 липня та 27 липня 2016 року. Згідно журналів, судові засідання тривали 2,5 год. ( а.с.8-9, 67-70,75-76).

Адвокат подав суду договір про надання правової допомоги, в якому зазначено , що загальна сума оплати за ведення справи складає 300,00 грн., однак не долучив підтверджуючі відомості про оплату витрат на правову допомогу, а саме: квитанцію до прибуткового касового ордеру , акт виконаних робіт , що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст.88,209,213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Рогатинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індексацію заробітної плати за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року в сумі 4422,26 грн. ( чотири тисячі чотириста двадцять дві гривні 26 копійок).

Звільнити Рогатинську центральну районну лікарню від сплати судового збору в дохід держави.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Івано-Франківської області через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення .

Суддя: Р.Г. Могила