Ухвала суду № 59324420, 26.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5820/16 Справа № 205/3834/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна»

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізінгу і повернення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (далі - ТОВ «Євролізінг Україна») про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу і повернення коштів.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що 15 травня 2015 року між ним та ТОВ «Євролізинг Україна» був укладений договір фінансового лізингу №001872 за умовами п. 1.1. якого предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у специфікації, а саме: Peugeot 107 у комплектації ACCESS. Так, п. 1.1. договору встановлено, що лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодежрувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового дізингу та згідно з положеннями чинного законодаства.

Відповідно до п. 8.2 Договору вартість предмета лізингу була встановлена у розмірі 8522 євро 22 центи. Згідно з додатком №1 по договору фінансового лізингу №001782 від 15 травня 2015 року, вартість предмету лізингу становить 8 522 євро 22 центи, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 230100 грн. 00 коп., авансовий платіж 50%, сума виплат 4261 євро 11 центів, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 115050 грн. 00 коп., щомісячний платіж 355 євро 09 центів, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 9587 грн. 43 коп., адміністративний платіж (10%) 852 євро 22 центи, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 23010 грн. 00 коп., комісія за передачу (3%) 255 євро 67 центів, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 6 903 грн. 09 коп.

А також згідно з додатком №1 до договору фінансового лізингу №001872 від 15 травня 2015 року вартість предмету лізингу становить 4261 євро 11 центів, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 115 050 грн. 00 коп., авансовий плітіж 20%, сума виплат 3 408 євро 89 центів, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 92 040 грн. 03 коп., щомісячний платіж 284 євро 07 центів, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 7 669 грн. 89 коп., адмінстративний платіж (10%) 426 євро 11 центів, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 11 504 грн. 97 коп., комісія за передачу (3%) 127 євро 83 цента, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 3 451 грн. 41 коп.

Згідно з додатком №2 до договору фінансового лізингу №001782 від 15 травня 2015 року, вартість предмету лізингу становить 8 522 євро 22 центи, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 230100 грн. 00 коп. Згідно з додатком № 2 до Договору фінансового лізингу № 001872 від 15 травня 2015 року вартість предмету лізингу становить 4261 євро11 центів, що складає відповідно до курсу НБУ на момент підписання договору 115050 грн. 00 коп.

На момент підписання вищевказаного Договору представником ТОВ «Євролізинг Україна» було надано позивачу його типовий примірник із надрукованими всіма умовами Договору, окрім: дати укладання договору, відомостей про представника відповідача, його персональних даних, предмету лізингу, місця зберігання предмету лізингу.

Представник відповідача роз'яснив, що позивач має сплатити спочатку передплату за автомобіль в сумі 23 010 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть у користування предмет лізингу.

У той же день, 15 травня 2015 року позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 23 010 грн. 00 коп. згідно квитанції №П1432987 від 15 травня 2015 року, призначення платежу зазначене як «Авансовий платіж за договором № 001872 за автомобіль Peugeot 107 в т. ч. ПДВ 3835 00 грн.».

Однак, представником відповідача із невідомих на те причин не було роз'яснено визначення платежу, з якого сума в розмірі 23 010,00 грн. виявилася адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням договору. Предмет лізингу протягом обіцяних днів так і не був переданий.

Протягом довгих телефонних розмов з ТОВ «Євролізинг Україна» позивачу стало відомо, що відповідач взагалі відмовляється передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу автомобіля протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Під час попередніх переговорів з представником ТОВ «Євролізинг Україна» було введено позивача в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань, тому позивач вважає, що вказаний договір є недійсним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодаства України, порушує його законні права та інтереси, в зв'язку з чим, просив визнати договір фінансового лізингу №001872 з додатками від 15 травня 2015 року недійсним; стягнути з ТОВ «Євролізинг Україна» на його користь 23010,00 грн.; сплачену комісію за прийом платежів згідно тарифів банку в розмірі 115,05 грн.; суму витрат за надання юридичної допомоги в розмірі 5000,00 грн.; суму моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано договір фінансового лізингу №001872 з додатками від 15 травня 2015 року недійсним.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальнстю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_2 сплачені кошти в розмірі 23010,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням ТОВ «Євролізинг Україна» звернулося з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 травня 2015 року між позивачем та ТОВ «Євролізинг Україна» був укладений договір фінансового лізингу №001872 з додатками до нього, згідно з яким лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - транспортний засіб Peugeot 107 у комплектації ACCESS, який вказаний у п. 1.1 договору та зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору, у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності (п. 1.6 договору).

Згідно з копією додатку №1 по договору фінансового лізингу №001782 від 15 травня 2015 року, вартість предмету лізингу становить 8 522 євро 22 центи, авансовий платіж 50%, сума виплат 4 261 євро 11 центів, щомісячний платіж 355 євро 09 центів, адміністративний платіж (10%) 852 євро 22 центи, комісія за передачу (3%) 255 євро 67 центів (а.с.32).

Відповідно до копії додатку №1 до договору фінансового лізингу №001872 від 15 травня 2015 року вартість предмету лізингу становить 4 261 євро 11 центів, авансовий платіж 20%, сума виплат 3 408 євро 89 центів, щомісячний платіж 284 євро 07 центів, адмінстративний платіж (10%) 426 євро 11 центів, комісія за передачу (3%) 127 євро 83 цента (а.с.30).

Згідно з копією додатку №2 до договору фінансового лізингу №001782 від 15 травня 2015 року, вартість предмету лізингу становить 8 522 євро 22 центи (а.с.33).

Як убачається з копії квитанції №П1432987 від 15 травня 2015 року, ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Євролізинг Україна» 23 010 грн. 00 коп. Призначення платежу: авансовий платіж за договором фінансового лізингу № 001872 за автомобіль Peugeot 107 в т. ч. ПДВ 3835 00 грн.». (а.с.35), комісійна винагорода за прийнятий платіж складає 115,05 грн. (а.с.36).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що що положення оспорюваного договору містять несправедливі умови по відношенню до споживача, а також цей договір не відповідає вимогам ЗУ « Про фінансовий лізінг».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, які відповідають встановленим обставинам та ґрунтуються на нормах закону.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) містить підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Згідно з укладеним між сторонами договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.1, 3.3.1 договору).

Проаналізувавши спірний договір, колегія суддів дійшла висновку, що його умовами виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 12.1 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно з умовами договору адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до пункту 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу й у разі необрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах пункту 12.1 цього договору, що стосуються обсягу повернення коштів.

При цьому згідно з пунктом 12.1 договору лізингодавець повертає лізингоодержувачу лише 60% авансового платежу, а 40% утримує як штраф за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

Отже, за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункт 12.1 договору). Таке положення договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в Постанові № 6-330цс16 від 08 червня 2016 року.

Зі змісту договору також випливає, що лізингоодержувач не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною. Таке обмеження лізингоодержувача та невизначеність з обсягом майбутніх лізингових платежів ставить позивача в повну залежність від відповідача, інтерес якого полягає в отриманні більшого прибутку.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Отже, такі норми прямо суперечать ч. 1 ст. 808 ЦК України, враховуючи те, що в зазначеному договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Таким чином, з аналізу змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, вбачається виключення та обмеження прав лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім своїх обов'язків, звужені обов'язки лізингодавця, встановлені в ЗУ «Про фінансовий лізинг», ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечать вимогам цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справах №6-65цс15 та №6-3020цс15.

Крім того, в укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики тощо), що є порушенням ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ЦК України.

Пунктом 10.15 договору лізингу передбачено, що у разі неузгодженої у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів, сторони укладають відповідну додаткову угоду до основного договору та підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому, у разі відмови споживача від підписання такої додаткової угоди, лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Отже, лізингоодержувач не має права відмовитись від запропонованого та повинен пристати на пропозицію відповідача, а у разі відмови договір може бути розірваний, в такому разі адміністративний платіж не повертається, а також накладаються додаткові фінансові санкції.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Пунктом 10 частини 3 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначає несправедливими умови про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Аналіз цього положення в контексті частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що таке є несправедливим, оскільки містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо неможливості споживача відмовитись від зміни розміру лізингових платежів.

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу було сплачено 23010,00 грн., то вірним є висновок суду, що передані відповідачу кошти повинні бути повернуті позивачу.

Отже, суд першої інстанції, визнаючи умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягуючи з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму адміністративного платежу, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо немотивованості та не обґрунтованості рішення суду не спростовують правильне по суті рішення суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.309 ЦПК України як підстави для скасування рішення, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді