Ухвала суду № 59324406, 19.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5912/16 Справа № 199/1401/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Скрипниг О.Г. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м. Дніпро

19 липня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_7

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 року по справі

за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу квартири,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 року заяву позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову було задоволено, до вирішення справи по суті заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 10 березня 2016 року та відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову передбачені ст.152 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 25 лютого 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, а також подав заяву про забезпечення його позовних вимог шляхом накладення арешту на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

Задовольняючи вимоги заяви та вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що предметом позову ОСОБА_5 є стягнення з ОСОБА_2 завдатку за попереднім договором купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 та що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду, виходячи з такого.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 цього Кодексу види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири№ 119 по пр. Миру 65 у м. Дніпропетровську, що належить на праві власності ОСОБА_2, не навів мотивів застосування іншого виду забезпечення позову, ніж просив заявник, а також не звернув уваги на наявну в матеріалах справи Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої ОСОБА_2 на праві спільної часткової приватної власності належить тільки 2/3 частки зазначеної квартири (а.с.35).

За таких обставин та з урахуванням того, що судом першої інстанції питання забезпечення позову вирішено з порушенням норм процесуального права, ухвала суду підлягає скасуванню згідно із п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з постановленням ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2016 рокускасувати. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді