Ухвала суду № 59324401, 19.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5684/16 Справа № 199/1401/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Волошин Є. В. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_7

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року по справі

за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в обґрунтування позовних вимог посилався на ті обставини, що 15 січня 2016 року між ним та ОСОБА_2 був укладений попередній договір (далі - Договір), внаслідок якого вони дійшли згоди до 15 лютого 2016 року підписати та нотаріально посвідчити основний договір купівлі - продажу 2-ох кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв.м., житловою 28,8 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_2 Договір був посвідчений фізичною особою-підприємцемОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.).

Крім того, позивач під час підписання попереднього договору, на підтвердження своїх зобов'язань укласти основний договір купівлі продажу квартири, та у відповідності з п.14 Договору передав, а ОСОБА_2 прийняв гарантійну суму у розмірі 1000 доларів США, що по курсу НБУ на момент укладання цього договору було еквівалентно 26000 грн.

Оскільки основний договір купівлі-продажу з вини ОСОБА_2 не був укладений, позивачу не повернуті грошові кошти за попереднім договором купівлі-продажу, чим порушені його права, позивач, посилаючись на п.16 Договору та ст.ст.570,571 ЦК України, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 на його користь суму завдатку за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 15 січня 2016 року у розмірі 26850 грн. та додаткову суму за порушення зобов'язання в розмірі завдатку 26850 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 26850 грн.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, просив скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 15 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено письмовий попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв.м., житловою 28,8 кв.м., відповідно до якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 гарантійну суму в розмірі 26000 грн., яка за згоди покупця переводиться продавцем у інший вид матеріальних активів - 1000 доларів США.

Згідно п.п.14, 18 Договору сторони підтвердили наміри укласти договір-купівлі продажу квартири до 15 лютого 2016 року та оформити його у нотаріальній конторі (а.с.7-9).

Відповідно до змісту статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

Оскільки згідно спірного договору Основним договором мав бути укладений Договір по відчуженню об'єкта нерухомості (купівлі-продажу, міни, дарування), то його форма встановлена ст. 657 ЦК України.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з нікчемності спірного попереднього договору через недотримання в момент вчинення правочину вимог цивільного законодавства щодо нотаріального посвідчення такого виду договору, та застосування наслідків, передбачених ст.216 ЦК України щодо зобов'язання кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов'язання випливає із договору, укладеного сторонами.

Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири у встановленому законом порядку між сторонами укладено не було, то передані ОСОБА_5 ОСОБА_2 гроші суд правильно визнав авансом.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не звернув увагу, що факт передачі грошей від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 нічим не підтверджується, останній на руки грошових коштів в сумі 1000 доларів США не отримував, жодних розписок про отримання коштів не писав, колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються умовами попереднього договору купівлі-продажу від 15 січня 2016 року, підписаного сторонами, у п.14 якого зазначено про отримання продавцем ОСОБА_2 у момент підписання цього Договору від покупця ОСОБА_5 гарантійної суми.

Посилання апелянта на те, що попередній договір не відноситься до грошового зобов'язання, він тільки передбачає зобов'язання його сторін укласти в майбутньому основний договір та таке зобов'язання не є грошовим, забезпечувати його завдатком неможливо, є безпідставними та не спростовують висновки суду що сума, сплачена позивачем, є авансом.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильне по суті рішення суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.309 ЦПК України як підстави для скасування рішення, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді