Рішення № 59324376, 26.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3524/16 Справа № 188/117/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.,

суддів Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, відповідно до укладеного договору № б/н від 16 грудня 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У звязку із зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором, відповідач станом на 31 жовтня 2015 року має заборгованість 15613 грн. 45 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі 1953 грн. 22 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 9690 грн. 54 коп.; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2750 грн., а також штрафи, відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. штраф (фіксована частина) та 719 грн. 69 коп. штраф (процентна складова).

Посилаючись на наведене, банк просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Цим вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду, проте з такими вимогами погодитися не можна, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що між сторонами 16 грудня 2011 року було укладено кредитний договір №б/н шляхом написання заяви про надання кредиту в сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карткою зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти (а.с.6-7)

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг.

Позивач свої зобовязання виконав, кредит надав, проте в порушення умов договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала, допустивши прострочення повернення кредиту та процентів за його користування, внаслідок чого за нею станом 31 жовтня 2015 року має заборгованість 15613 грн. 45 коп., яка складається з наступного заборгованість за кредитом в сумі 1953 грн. 22 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 9690 грн. 54 коп.; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2750 грн., а також штрафи, відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. штраф (фіксована частина) та 719 грн. 69 коп. штраф (процентна складова).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК Українизі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобовязання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобовязання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Відповідно до правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи останній платіж на кредитну картку відповідачем було здійснено24 січня 2013 року, а нарахування заборгованості почалося з 28 лютого 2013 року, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 4), а відповідно до п. 1.1.7.31 Умов та правли надання банківських послуг строк позовної давності стосвно вимог Банку з повернення кредиту, сплати процентів, винагород, неустойки- пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років, а як вбачається із заяви про надання кредиту №08711050400267565855 від 16 грудня 2011 року ОСОБА_2 своїм підписом засвідчила, про свою згоду, що дана заява,разом з памяткою клієнта та Правилами надання банківських послуг складають договір про надання послуг банком між моживачем та відповідачем, а також вона ознайомилася та погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку (а.с. 6). Тобто позивач не пропустив строку позовної давності звернення до суду.

Проте місцевий суд на вказане уваги не зверув та безпідставно застосував ст. 267 ЦК України.

За таких обставин рішення суду є необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 грудня 2011 рокуміж Банком та відповідачем укладено кредитний договір №б/н відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строком повернення що відповідає строку дії картки (а.с.6-7)

Позивач свої зобовязання виконав, кредит надав у вказаному розмірі, видавши відповідачу кредитну картку.

Умови договору відповідачем належним чином не виконувалися, внаслідок чого за нею станом 31 жовтня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 15613 грн. 45 коп., яка складається з наступного заборгованість за кредитом в сумі 1953 грн. 22 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 9690 грн. 54 коп.; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2750 грн.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з кредитного договору №б/н від 16 грудня 2011 року, він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача в анкеті позичальника, проте остання ухилилася від виконання своїх зобовязань по кредитному договору, що і призвело до утворення заборгованості.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафів колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, як зазначалося вище, а саме пункту 1.1.5.25 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той самий час, згідно з пунктом 1.1.5.20. кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення, зокрема - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня в цьому разі є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Проте суд першої інстанції про ці обставини взагалі нічого не зазначив.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню у цій частині, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 16 грудня 2011 року в сумі 14393 грн. 76 коп. станом на 31 жовтня 2015 року, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 1953 грн. 22 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 9690 грн. 54 коп., заборгованості за пенею та комісією 2750 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 2893 грн. 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді