Ухвала суду № 59324360, 27.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5248/14-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/575/К/16 інстанції - Борис О.Н.

Категорія № 24 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Чубіною А.В.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, яка також є представником ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» (далі - ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР») звернулося до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з позовом, в якому просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 квітня 2013 року по 01 квітня 2014 року в сумі 1739,36 грн. та судові витрати по справі. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг, що надаються ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР», однак оплату за отримані ними послуги не здійснюють.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2015 року позовні вимоги ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» задоволено, на його користь з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно заборгованість по оплаті за комунальні послуги в сумі 1739,36 грн. та судові витрати по справі.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду. На її думку, судом не взято до уваги відсутність доказів на підтвердження направлення на її адресу договору про надання житлово-комунальних послуг, а також факт її неодноразового звернення до позивача з цього приводу із зустрічною позовною, у прийняті якої їй безпідставно відмовлено. Крім того, зазначає, що судом не враховано відсутність належних та допустимих доказів, які б підтвердили наявність надання та отримання житлово-комунальних послуг. Також посилається на ненадання ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» відповіді на клопотання про витребування доказів, на підставі яких було здійснено розрахунок розміру заборгованості. Вважає, що судом не враховано те, що прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 користуються також юридичні особи, розташовані за зазначеною адресою, однак позивачем не надано доказів на підтвердження того, яким чином розподіляється оплата за прибирання території будинку між фізичними та юридичними особами. Зазначає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні її клопотання про запрошення головного інженера для здійснення перевірки правильності розрахунку суми, пред'явленої до стягнення, а також у задоволенні клопотання про витребування штатного розкладу ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» .

У письмових запереченнях ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» на підставі договору, укладеного 21 грудня 2012 року між ним та Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради ОСОБА_5, визначено виконавцем послуг з утримання будинком, спорудою або групою будинків та прибудинкової території у Жовтневому районі м. Кривого Рогу (об'єкт № 4), до складу якого входить будинок АДРЕСА_1 (а.с. 36-37, 38, 39).

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» (а.с. 2).

У зв'язку із несплатою відповідачами житлово-комунальних послуг за період з 01 квітня 2013 року по 01 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1739,36 грн. (а.с. 3,4).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР», у зв'язку з чим стягнув солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 1739,36 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із фактичного надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачам й обов'язку останніх сплачувати вартість отриманих послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема, такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На виконання зазначених вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини фактичного користування житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем відповідачам за адресою: АДРЕСА_1, й підлягають регулюванню нормами ст.151 ЖК України, які покладають на громадян, які мають в приватній власності жилий будинок, квартиру, обов'язок забезпечувати утримання свого житла, проводити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Статтею 13 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» визначені види житлово-комунальних послуг залежно від їх функціонального призначення.

Примірні переліки житлово-комунальніх послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 2.3.7. «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08/2005h/ за № 927/11207, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1.4 «Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді», прийнятого відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р., затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005р. № 60 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005р. за № 541/10821, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Із матеріалів справи убачається, що будинок АДРЕСА_1, де проживають відповідачі, та його прибудинкова територія знаходяться на обслуговуванні позивача ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР», який надає послуги споживачам згідно тарифів, встановлених рішенням Криворізької міської ради №415 від 14 грудня 2011 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкової території для населення Жовтневого району м. Кривого Рогу», приведених у відповідність до діючого законодавства з урахуванням економічно обґрунтованих витрат у зв'язку з набуттям чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» і затвердженого нею Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано виписку з особового рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_4, із якої убачається, що за період з 01 квітня 2013 року по 01 квітня 2014 року відповідачами не здійснювалась оплата за надані житлово-комунальні послуги, що призвело до утворення заборгованості в сумі 1739,36 грн. (а.с. 4).

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_3 посилалась на ухилення позивача від укладення з нею договору про надання житлово-комунальних послуг, а також на відсутність доказів надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, законності тарифів та розміру їх нарахування, як на підставу несплати нею вказаних послуг.

Встановивши під час розгляду справи в суді першої інстанції, що в період з 01 квітня 2013 року по 01 квітня 2014 року мешканцям будинку АДРЕСА_1, де проживають відповідачі, надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за які позивачем за затвердженими в установленому порядку тарифами нараховувалася плата, яка відповідачами не здійснювалась, що призвело до утворення заборгованості в сумі 1739,36 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» та стягнення з відповідачів зазначеної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 не містять підстав для скасування рішення суду.

Порядок користування жилими приміщеннями, а також утримання житлових будинків незалежно від відомчої належності та форми власності визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 в редакції від 14.01.2009 року, відповідно до яких власники та наймачі квартир зобов'язані укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив надані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за комунальні послуги в сумі 1739,36 грн.

Посилання відповідача на ненаправлення на її адресу ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» договору про надання житлово-комунальних послуг є необґрунтованим, оскільки згідно із ч. 1 ст.. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Позивачем надавались послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідачами вони споживалися. Такі дії свідчать про існування обов'язку відповідачів здійснювати оплату таких послуг.

Статтями 20, 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Сам факт відсутності укладеного договору не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року (справа № 6-2951цс15), яка в силу положень ст.ст.214, 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

У зазначеній позиції Верховний Суд України наголосив, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, незважаючи на відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, із фактичних відносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існували та існують, оскільки позивачем-ТОВ "Житлокомцентр" у встановленому законом порядку надаються послуги з обслуговування будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території, що не суперечить положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, а відповідачами такі послуги споживаються.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності представником позивача позовних вимог є безпідставними та спростовуються випискою про стан особового рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я відповідача ОСОБА_4 (а.с. 4).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Враховуючи, що вартість послуг за утримання будинків та прибудинкових територій правильно розрахована позивачем у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», шляхом множення загальної площі квартири на тариф, затверджений для населення Жовтневого району міста Кривого Рогу рішенням Криворізької міської ради №415 від 14.12.2011 року, підтверджена належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачами, колегія суддів погоджується з визначеним позивачем розміром нарахувань за житлово-комунальні послуги за період за період з 01 квітня 2013 року по 01 квітня 2014 року сумі 1739,36 грн., які підлягають стягненню з відповідачів.

Доводи ОСОБА_3 стосовно відсутності в матеріалах справи доказів надання позивачем та отримання відповідачами житлово-комунальних послуг, за які нараховано заборгованість, спростовуються наявною у справі інформацією про витрати на утримання будинку № 27 по вул. Кремлівській та прибудинкової території, нарядами-завданнями на виконання робіт, заявками та актами виконаних робіт (а.с. 10-26).

Доводи апеляційної скарги щодо неналежної якості наданих позивачем послуг також не можуть бути взятими до уваги.

Частиною першою ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про ненадання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території в період з 01 квітня 2013 року по 01 квітня 2014 року чи надання неякісних послуг, що давали б підстави для зменшення розміру нарахованих відповідачам до сплати сум.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для скасування рішення суду.

На думку колегії суддів, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ухвалою колегії суддів від 22 червня 2016 року ОСОБА_3 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 267 грн. 96 коп.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3на користь держави судовий збір в сумі 267 (двісті шістдесят сім) гривень 96 копійок за розгляд апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів