Ухвала суду № 59320455, 29.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8520/16-к

Провадження № 11-сс/779/133/2016

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ткачук Н.В.,

суддів Гандзюка В.П., Васильєва О.П.,

з участю: прокурора Орищенка І.В.,

секретаря Пославської О.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за уточненою апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 07 липня 2016 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який підозрюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 305, ч. 1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и л а :

Оскарженою ухвалою задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 на 60 днів, до 04 вересня 2016 року включно. Розмір застави визначено в межах 5 000 (пяти тисяч) розмірів мінімальної заробітної плати у сумі 6 890 000 (шість мільйонів вісімсот дев`яносто тисяч) гривень.

Слідчий суддя свою позицію мотивував тим, що обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами в їх сукупності, зазначивши і конкретні докази. Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність обєктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою внаслідок складності кримінального провадження і необхідності проведення у ньому значної кількості слідчих та процесуальних дій. Строк досудового розслідування кримінального провадження було продовжено заступником прокурора Івано-Франківської області до 6-ти місяців, тобто до 17 вересня 2016 року. Прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що задля запобігання ризиків, зазначених у клопотанні, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_3 в уточненій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу відмовити, мотивуючи свою позицію тим, що незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення полягає в: відсутності обґрунтованої підозри згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України; відсутності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України; порушенні правил підсудності відповідно до ст. 32 КПК України; порушенні принципу недопустимості повторної участі у кримінальному провадженні суддею згідно з ч. 1 ст. 76 КПК України; здійсненні кримінального провадження (розгляд клопотання) слідчим суддею одноособово, в той час, коли згідно з ч. 2 ст. 31 КПК України слід колегіально; визначенні необґрунтовано високого розміру застави відповідно до ст. 182 КПК України.

В ході апеляційного розгляду захисник ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_2 уточнену апеляційну скаргу підтримали.

Прокурор вважає, що у задоволенні уточненої апеляційної скарги слід відмовити.

Заслухавши доповідь судді, учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи уточненої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з клопотання слідчого, останній мотивував свою позицію щодо продовження строку раніше обраного запобіжного заходу, посилаючись при цьому як на обставини, що не дають можливості у відповідний строк завершити досудове розслідування, так і на зазначені ним ризики. Слідчий суддя, задовольняючи клопотання, погодився з тим, що вказані обставини не дають можливості у відповідний строк завершити досудове розслідування, і що зазначені ним ризики не зменшилися, дійсно мають місце і що при таких обставинах виправдовується подальше продовження обраного запобіжного заходу.

Колегія суддів приходить до висновку, що досліджені судом першої інстанції та перевірені в ході апеляційного розгляду матеріали судового кримінального провадження підтверджують вказані в клопотанні слідчого та в оскаржуваній ухвалі слідчого судді обставини та ризики.

Матеріали судового провадження дають підстави вважати, що підозра ОСОБА_4 у вказаному вище є обґрунтованою, а по суті дане питання буде вирішено в ході розгляду провадження по суті.

При цьому колегія суддів враховує, що в даному випадку має місце оскарження не ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу, з чого по суті виходить захисник у своїй апеляційній скарзі, а оскарження ухвали слідчого судді про продовження строку уже обраного запобіжного заходу, і що при цьому слід виходити не зі змісту обставин та законодавства яке регулює обрання запобіжного заходу, а в даному випадку зі змісту ст. ст. 181, 199 КПК України і що слідчий суддя повинен був вирішувати чи продовжити строк уже обраного запобіжного заходу чи відмовити в такому, але не вирішувати питання про можливість обрання іншого запобіжного заходу. Питання щодо зміни уже обраного запобіжного заходу вирішується в порядку визначеному ст. ст. 200, 221 КПК України, в тому числі і за клопотанням захисника.

Ухвала слідчого судді відповідає ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, що дотримано слідчим суддею.

Щодо доводів захисника про порушення в даному випадку правил підсудності, то слід зазначити, що на адресу апеляційного суду надійшло його клопотання про визначення підсудності кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2016 року про залишення клопотання без задоволення.

Крім того, апелянт посилається на порушення принципу недопустимості повторної участі у кримінальному провадженні згідно ч. 1 ст. 76 КПК України. Зазначає, що розгляд клопотання здійснювався слідчим суддею Татаріновою О.В., яка в цьому кримінальному провадженні вже розглядала клопотання про обрання строку тримання під вартою, а це є підставою для самовідводу.

Згідно ч. 1 ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.

Тому, враховуючи, що кримінальне провадження ще на стадії досудового розслідування, а жодних обставин, які б виключали участь слідчого судді у кримінальному провадженні не встановлено, такі доводи захисника є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК України, на порушення якої посилається апелянт, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів. «Кримінальне провадження в суді першої інстанції» в контексті цієї статті і «судове провадження», згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України це тотожні поняття. В той час, клопотання про продовження строку тримання під вартою надійшло не під час судового провадження, а під час досудового розслідування. А згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора. Тому, думка захисника про те, що дане клопотання мало розглядатися колегіально не відповідає чинному законодавству.

Щодо доводів захисника про визначення ОСОБА_2 меншого розміру застави, то слідчий суддя відповідно до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, з урахуванням обставин вчиненого злочину та даних про особу підозрюваного обґрунтовано визначив останньому заставу саме в межах 5 000 розмірів мінімальної заробітної плати, яка є достатньою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків у випадку її внесення та не є завідомо непомірною.

Таким чином, доводи апелянта викладені в уточненій апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та при викладених обставинах колегія суддів приходить до висновку, що оскаржена ухвала слідчого відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Уточнену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 07 липня 2016 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала слідчого судді та ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Головуючий Н.В. Ткачук

Судді В.П. Гандзюк

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1