Рішення № 59319762, 27.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/11310/16Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до про Центрального територіального управління капітального будівництва стягнення заборгованості у розмірі 132 622 грн. 00 коп. Представники:

від Позивача: Рябчук С.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Степанченко Г.М. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Центрального територіального управління капітального будівництва (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 132 622 грн. 00 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 31.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація) та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва (Споживач) було укладено Договір на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація зобов'язалась виробляти, транспортувати та постачати Споживачеві теплову енергію для опалення, підігріву води, а Споживач зобов'язався сплачувати Теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором. Як зазначає Позивач, він належним чином виконує умови вказаного Договору, проте Відповідач неналежним чином виконує свої обов»язки по оплаті наданих послуг за період лютий 2014 р. по квітень 2015 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» в розмірі 84 832 грн. 47 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Центрального територіального управління капітального будівництва пеню у розмірі 1 058 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 5 161 грн. 22 коп. та інфляційні у розмірі 41 570 грн. 07 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/11310/16, судове засідання призначено на 30.06.2016 року.

30.06.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.06.2016 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати докази на підтвердження виставлення Центральному територіальному управлінню капітального будівництва рахунків-фактур на оплату;

- надати докази на підтвердження надання послуг за Договором №1-0411 від 31.10.2013 року відповідно до п 6.9.

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 84 832,47 грн. за Договором №1-0411 від 31.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2016 року відкладено розгляд справи на 13.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

30.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.06.2016 року.

07.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2016 року.

13.07.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.07.2016 року відкладено розгляд справи на 27.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

19.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Чернігівський квартирно - експлуатаційний відділ та Головне квартирно - експлуатаційне управління ЗСУ.

27.07.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, підтримав подані клопотання про відкладення розгляду справи, залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Чернігівський квартирно - експлуатаційний відділ та Головне квартирно - експлуатаційне управління ЗСУ, а також просив суд відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі.

Що стосується клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання з урахуванням того, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.

Що стосується клопотання Центрального територіального управління капітального будівництва про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Чернігівський квартирно - експлуатаційний відділ та Головне квартирно - експлуатаційне управління ЗСУ, Суд зазначає.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Однак, Суд звертає увагу на те, що Центральним територіальним управлінням капітального будівництва не наведено належних обґрунтувань щодо того, як рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Чернігівського квартирно - експлуатаційного відділу та Головного квартирно - експлуатаційного управління ЗСУ щодо однієї з сторін, а тому Суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 липня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

31.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація) та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва (Споживач) було укладено Договір на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація зобов'язалась виробляти, транспортувати та постачати Споживачеві теплову енергію для опалення, підігріву води, а Споживач зобов'язався сплачувати Теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія виробляється, транспортується та постачається Споживачу до об'єктів, перерахованих у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.5.4 Договору Споживач, який має засоби обліку, повинен щомісячно подавати Теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою Споживача звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли 20 число поточного місяця збігається з вихідним днем або святковим днем, то днем подання звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання Споживачем вказаного звіту, Теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом у відповідності до умов цього Договору.

У п.6.3 Договору зазначено, що розрахунки Споживача з Теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюється щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або у випадках, передбачених цим Договором, розрахунковим методом, що передбачений цим Договором, у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається з 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа поточного місяця.

Розрахунки за теплову енергію Споживач здійснює згідно умов цього Договору щомісячно до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 1 число місяця вихідним, святковим чи робочим днем. (п.6.4 Договору)

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у випадку порушення Споживачем строків оплати, визначених п.6.4 цього Договору, останньому нараховується пеня згідно з п.7.3.3 цього Договору.

Відповідно до п.7.3.3 Договору Споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п.6.4 цього договору - сплачує на користь Теплопостачальної організації пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

У п.11.1 Договору зазначено, що він діє до 10.10.2014 р. включно, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Додатком №1 до Договору на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року сторони узгодили об'єкт: житловий будинок по вул. Єськова, 14Б у м. Чернігів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року Позивач у період з 24.01.2014 року по 13.04.2015 року виробив, транспортував та поставив теплову енергію для опалення, підігріву води, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується повними розрахунками нарахувань на підставі приладів обліку.

Крім того, на виконання умов Договору на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року Відповідач надав Позивачу звіти про спожиту теплову енергію за період з 24.01.2014 року по 13.04.2015 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої обов»язки по оплаті наданих послуг за період лютий 2014 р. по квітень 2015 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» в розмірі 84 832 грн. 47 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Центрального територіального управління капітального будівництва пеню у розмірі 1 058 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 5 161 грн. 22 коп. та інфляційні у розмірі 41 570 грн. 07 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року Позивач у період з 24.01.2014 року по 13.04.2015 року виробив, транспортував та поставив теплову енергію для опалення, підігріву води, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується повними розрахунками нарахувань на підставі приладів обліку.

Крім того, на виконання умов Договору на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року Відповідач надав Позивачу звіти про спожиту теплову енергію за період з 24.01.2014 року по 13.04.2015 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками і скріплені печаткою підприємства Відповідача.

Таким чином, заборгованість Центрального територіального управління капітального будівництва перед Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» за Договором на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року за період з 24.01.2014 року по 13.04.2015 року становить 84 832 грн. 47 коп.

При цьому, Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування на сплату наявної заборгованості за Договором на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі №11/446.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» в розмірі 84 832 грн. 47 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 84 832 грн. 47 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 02.03.2014 р. по 01.06.2016 р. у розмірі 5 161 грн. 22 коп. та інфляційні у розмірі 41 570 грн. 07 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати наданих послуг за Договором на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії №1-0411 від 31.10.2013 року за загальний період прострочки з 02.03.2014 р. по 01.06.2016 р. у розмірі 5 161 грн. 22 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період з 02.03.2014 р. по 01.06.2016 р. у розмірі 41 570 грн. 07 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Також Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 02.07.2015 р. по 01.11.2015 р. у розмірі 1 058 грн. 24 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у випадку порушення Споживачем строків оплати, визначених п.6.4 цього Договору, останньому нараховується пеня згідно з п.7.3.3 цього Договору.

Відповідно до п.7.3.3 Договору Споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п.6.4 цього договору - сплачує на користь Теплопостачальної організації пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 02.07.2015 р. по 01.11.2015 р. у розмірі 1 058 грн. 24 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Центрального територіального управління капітального будівництва на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 84 832 грн. 47 коп., 3% річних в розмірі 5 161 грн. 22 коп., інфляційні у розмірі 41 570 грн. 07 коп. та пеня у розмірі 1 058 грн. 24 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Центрального територіального управління капітального будівництва (03049, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 28-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 34578571) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛ. КОМСОМОЛЬСЬКА, будинок 55-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 03357671) заборгованість у розмірі 84 832 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 47 (сорок сім) коп., 3% річних у розмірі 5 161 (п'ять тисяч сто шістдесят одна) грн. 22 (двадцять дві) коп., інфляційні у розмірі 41 570 (сорок одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 07 (сім) коп., пеню у розмірі 1 058 (одна тисяча п'ятдесят вісім) грн. 24 (двадцять чотири) коп. та судовий збір у розмірі 1 989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин