Постанова № 59319730, 12.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 р. Справа № 804/2522/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до спільного українсько-німецького підприємства «Марком» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до спільного українсько-німецького підприємства «Марком» про стягнення податкового боргу у розмірі 23 394,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок несплати у визначені законодавством строки грошових зобов'язань відповідач має податковий борг по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 23 394,45 грн., проте підприємство добровільно не сплачує заборгованість, а тому вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач за цим адміністративним позовом повідомлений відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням повістки на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте на адресу суду повернувся конверт у зв'язку із неврученням. Заяв, клопотань або заперечень на позов до суду не надходило. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» зареєстроване у якості юридичної особи та у перебуває на обліку у Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області як платник податків за неосновним місцем обліку.

Податковий борг відповідача виник у зв'язку із несплатою податкових зобов'язань по податковим деклараціям акцизного податку за вересень 2015 року у сумі 2 662,42 грн., за жовтень 2015 року у сумі - 4 700, 00 грн., за листопад 2015 року у сумі - 4 702,00 грн., які не були сплачені у вставлені Податковим кодексом України строки.

Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Льовова Головного управління ДФС у Львівській області було проведено перевірку дотримання вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України спільним українсько-німецьким підприємством «Марком», за результатами якої складено акт від 19.11.2015 року №2130/697/14364757, у висновках якого встановлено порушення п. 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки 02 грудня 2015 року сформовано податкові повідомлення-рішення №0019011501 та №0019021501, відповідно до яких до спільного українсько-німецького підприємства «Марком» застосовані штрафні санкції за допущені порушення податкового законодавства у загальному розмірі 11 370, 03 грн., які направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача та 07.12.2015 року отримано відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

До матеріалів справи не надано доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

В силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.1 та 41.2 статті 41 вказаного Кодексу встановлюють, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

18 грудня 2015 року податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» №3984-23, яку направлено засобами поштового зв'язку та вручена відповідачу 23.12.2015 року, що підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи не містять доказів оскарження вимоги та податкових повідомлень-рішень ні в адміністративному, ні в судовому порядку або про втрату ними юридичної сили.

Згідно статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення або оскарження станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до спільного українсько-німецького підприємства «Марком» про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» (код ЄДРПОУ 14364757, ) податковий борг по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 23 394,45 грн. (двадцять три тисячі триста дев'яносто чотири гривні 45 копійок) на користь державного бюджету.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Степаненко